5.6 Закон зростання альтернативної вартості

Якщо суспільство ефективно виробляє продукти у деякій точці кривої виробничих можливостей, то збільшення виробництва одного продукту вимагає зменшення іншого.

Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися, щоб отримати деяку кількість певного продукту, називається альтернативною вартістю цього продукту.

Переходячи від точки А до Б у таблиці 5.1 , ми жертвуємо однією одиницею роботів для виробництва одиниці булочок. Друга одиниця булочок (перехід від Б до В) вимагає відмовитися від двох одиниць роботів, третя одиниця булочок (перехід від В до Г) - від трьох і т.д. Кожна одиниця булочок стає дорожчою на величину необхідної додаткової відмови від виробництва роботів. І навпаки, при переміщенні від Е до А вартість однієї додаткової одиниці роботів теж зростає.

Закон зростання альтернативної вартості: щоб отримати кожну додаткову одиницю потрібного продукту, ми повинні відмовлятися від дедалі більшої кількості іншого продукту.

Графічно закон зростання альтернативної вартості відображається у і формі кривої виробничих витрат. Як видно з рисунку 5.1 , ця крива є опуклою, а не прямою лінією.

Чому збільшення виробництва булочок вимагає відмовлятися від щоразу більшої кількості роботів? Основна причина у тому, що економічні ресурси не є однорідними і не зовсім придатні для повного їх використання у виробництві альтернативних продуктів. Переходячи від альтернативи А до Б, ми використовуємо ресурси, які найбільш придатні у виробництві булочок. З подальшим рухом вздовж кривої у виробництво булочок доводиться залучати дедалі менш придатні ресурси, і відповідно вилучати чимраз більшу кількість ресурсів із виробництва роботів. Відсутність повної взаємозамінності ресурсів і становить економічний зміст закону зростання альтернативної вартості.

Якщо б кожна одиниця одного продукту трансформувалася у таку ж саму кількість іншого продукту, тобто існувала повна взаємозамінність ресурсів, то крива виробничих можливостей мала б вигляд прямої лінії.

6 Виникнення і сутність ринкової економіки

6.1 Натуральне і товарне виробництво

Історично першою економічною формою функціонування людського суспільства було натуральне виробництво. Це тип господарства, в якому процес створення матеріальних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних потреб виробника. При натуральному господарстві продукт не набуває товарної форми, тобто не стає об’єктом купівлі-продажу, а утворює фонд життєвих засобів для виробника.

Соціальна-економічна природа натурального господарства розкривається в його характерних рисах: організаційних (замкнутість, консерватизм) та економічних (слабо виражений поділ праці, відкритість виробничих відносин, слабо виражений суспільний характер). Натуральне господарство адекватне тому рівню розвитку продуктивних сил і тим виробничим відносинам, які визначають вкрай обмежену мету виробництва - задоволення незначних за обсягом одноманітних за складом потреб.

Товарне виробництво зароджується як протилежність натурального виробництва, бо являє собою певну організацію суспільного виробництва, при якій економічні відносини між людьми проявляються через ринок, через купівлю продаж продуктів їхньої праці. У результаті таких відносин продукт праці стає товаром, а саме виробництво продуктів як товарів стає товарним виробництвом.

Умовами, необхідними для виникнення товарного виробництва є: суспільний поділ праці, економічне відокремлення товаровиробників, індивідуальне привласнення продуктів праці на основі приватної власності. У результаті формування названих умов і виникає обмін товарами як форма економічного зв’язку між виробниками. Ця форма зв’язку не випадкова, а об’єктивно зумовлена виникненням суспільного поділу праці та розвитком форм власності. Суспільний поділ праці породжує матеріальний зв’язок між людьми. Кожен член суспільства, що спеціалізується на виробництві певного продукту, виробляє його для інших членів суспільства , але, в свою чергу, він потребує продукти їхньої праці. Приватна власність на засоби виробництва, роз’єднує людей, робить їх відокремленими товаровиробниками. За цих умов єдиною формою економічного зв’язку між розрізненими приватними товаровиробниками може стати лише обмін товарами, ринок.

Отже, товарне виробництво - це така організація суспільного господарства, коли окремі продукти виробляються відокремленими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами.

Основними рисами товарного виробництва з‘являються: організаційні (відкритість для зовнішніх зв’язків, сприйняття нового, різноманітність форм) та економічні (поділ праці, яскраво виражений суспільний характер виробництва).

Мета товарного виробництва - більш повне задоволення потреб (нажива).

Розрізняють просте і капіталістичне товарне виробництво.

Просте характерне для перших етапів розвитку товарного виробництва, коли продукти виготовлялися для обміну самостійними дрібними товаровиробниками - ремісниками та селянами. Основними його рисами є: дрібна приватна власність на засоби виробництва, особиста праця й обмежена мета виробництва, зумовлена його примітивним характером. Проте з часом в міру розвитку продуктивних сил, коли з’являється можливість виготовляти все більшу масу додаткового продукту, товарне виробництво поступово починає набувати підприємницького характеру. В результаті змінюється мета виробництва. Якщо раніше метою було забезпечення умов існування товаровиробника й його сім’ї , то тепер нею стала нажива, збагачення. Таким чином просте товарне виробництво трансформується в капіталістичне, характерними рисами якого є: приватна власність на засоби виробництва, наймана праця та мета - збагачення.

Між простим і капіталістичним товарним виробництвом є істотні відміни:

1) простому товарному виробництву властиве поєднання виробника із засобами виробництва, тоді як капіталістичне виробництво породжує відокремлення виробників від них, перетворюючи їх на найманих виробників;

2) просте товарне виробництво основане на особистій праці, а капіталістичне на найманій;

3) метою простого товарного виробництва є забезпечення існування товаровиробника та його сім’ї , метою ж капіталістичного виробництва є нажива. Але не зважаючи на ці відмінності, просте товарне виробництво та капіталістичне однотипні, так як вони мають одну й ту ж економічну основу - приватну власність на засоби виробництва. Тому просте товарне виробництво, розвиваючись в умовах приватної власності, неминуче приводить до виникнення капіталістичного виробництва, воно є його вихідним пунктом.