- •Економічна теорія
- •1 Предмет, метод і функції економічної теорії
- •1.1 Предмет економічної теорії
- •1.4 Виникнення та етапи розвитку економічної теорії
- •2 Суспільне виробництво. Цілі та результати
- •2.3 Основні фактори виробництва
- •2.5 Цілі виробництва
- •2.6 Результати виробництва
- •3 Власність та її роль в економічному розвитку
- •3.1 Економічний зміст власності
- •3.2 Типи, види й форми власності
- •4 Економічний розвиток: рушійні сили, фактори та ступені
- •4.1 Зміст економічного прогресу та його критерії
- •4.2 Основні рушійні сили економічного прогресу
- •4.3 Ступені суспільно-економічного розвитку
- •4.4 Економічні системи, ознаки, типи
- •5 Потреби суспільства та виробничі можливості
- •5.1 Поняття потреби. Види потреб
- •5.4 Закони розвитку економічних потреб
- •5.5 Крива виробничих можливостей
- •5.6 Закон зростання альтернативної вартості
- •6 Виникнення і сутність ринкової економіки
- •6.1 Натуральне і товарне виробництво
- •6.2 Товар і його властивості. Теорії вартості
- •6.4 Гроші як категорія товарного виробництва
- •6.5 Ринок як форма організації суспільного виробництва
- •7 Підприємство, капітал, витрати виробництва, ціна,
- •7.1 Підприємство як суб’єкт ринкової економіки
- •7.2 Підприємництво: суть, суб’єкти, об’єкти, форми, принципи
- •7.3 Соціально-економічний зміст капіталу
- •7.5 Витрати виробництва
- •7.6 Сутність, види і функції цін
- •7.7 Прибуток і його норма
- •7.9 Теорія ринкових структур
- •8.1 Домогосподарства як економічна категорія
- •8.2 Функції сім’ї
- •9 Ринок факторів виробництва
- •9.2 Попит на економічні ресурси
- •9.3 Попит на працю на досконало конкурентному ринку
- •9.4 Пропозиція праці. Рівновага на конкурентному ринку праці
- •9.5 Роль трудових спілок на ринку праці
- •9.6 Монопсонія та двобічна монополія на ринку праці
- •9.7 Різновиди ринків капіталу. Ринок позичкових коштів
- •9.8 Ринок фізичного капіталу
- •9.9 Ринок землі
- •10 Розподіл доходів в ринковій економіці
- •10.1 Суть і механізм розподілу доходів
- •10.4 Суспільні фонди споживання
- •10.5 Доходи від власності
- •10.6 Рентні доходи
- •11 Макроекономічна рівновага
- •11.1 Макроекономіка та її проблеми
- •11.2 Загальна характеристика макроекономічних показників
- •11.3 Джерела національного доходу та його рух
- •11.4 Сукупний попит та його регулювання
- •11.5 Сукупна пропозиція та її динаміка
- •12 Економічне зростання та його чинники
- •12.1 Типи економічного зростання
- •12.2 Темпи економічного зростання
- •12.3 Чинники економічного зростання
- •13 Зайнятість, безробіття, інфляція
- •13.1 Зайнятість населення та ринок робочої сили
- •13.3 Соціальний захист населення
- •13.4 Причини виникнення і сутність інфляції
- •14 Фінансова, кредитна та банківська системи
- •14.1 Сутність і функції фінансів. Фінансова система
- •14.3 Форми кредиту
- •15 Фіскальна політика держави
- •15.1 Фіскальна політика, типи, функції
- •15.2 Податки як елемент фіскальної політики
- •15.3 Бюджетна система. Державний бюджет
- •15.4 Державні доходи і витрати
- •15.5 Дефіцит бюджету і державний борг
- •16 Зовнішньоекономічні зв’язки
- •16.1 Світове господарство, суть, етапи розвитку
- •16.2 Міжнародна торгівля
- •16.3 Міжнародний рух капіталів
- •16.4 Міграція робочої сили
- •16.5 Міжнародні валютні відносини
- •17 Література
10.5 Доходи від власності
Власник промислового, тобто зайнятого у сфері суспільного виробництва, та торгового капіталу одержує прибуток, власник землі - ренту, власник позичкового капіталу - процент. Прибуток та процент є доходами функціонуючих підприємств (у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, банківській справі тощо). Рента - доход земельного власника, що здає землю в оренду функціонуючому підприємцю. Такі доходи від власності є основними.
Розглянемо доходи від власності працівників підприємств як допоміжної форми до їхнього основного доходу у формі заробітної плати, а також доходи тих, хто живе від власності за рахунок дивідендів на акції, процентів на цінні папери та ренти, тобто так званих рантьє, які не беруть участі в організації функціонування капіталів.
Доходи від власності в розвинутих країнах ринкової економіки відіграють значну роль у мотиваційному механізмі трудової діяльності. “Демократизація капіталу” поставила робітників ближче до власності, ніж це робила командно-адміністративна система управління, що найбільш яскраво позначилось на результатах виробництва.
Сьогодні у новому механізмі розподілу життєвих засобів в Україні одержали визнання доходи від власності. До них слід віднести: дивіденди від акцій, проорендного підприємства, на основі якого утворюється проценти на вклади працівників у майно державного або колективне підприємство, а також процент на вклад працівника у приріст майна цього підприємства після його створення. Крім того, існують проценти від грошових вкладів в Ощадний банк України (або інші) і доходи від акцій.
Виникає цілком закономірне запитання: чому наша країна погодилась на третю форму розподілу - від власності? Причин багато, але серед них головна - необхідність усунення відчуження працівника від засобів виробництва. Зрозуміло, розподіл від власності не єдиний спосіб розв'язання цього складного завдання, проте він найбільш доступний для розуміння працівника, оскільки органічно пов'язує особистий інтерес з колективним. Цей зв'язок здійснюється на тісному переплетенні особистої власності з розвитком і примноженням акціонерної форми власності на засоби виробництва.
Крім того, розподіл від власності сприятиме відродженню малорентабельних і збиткових підприємств, активізації соціальної і трудової активності населення.
Доходи від власності створюють ряд проблем, і за умов відсутності контролю можливі зловживання і порушення принципів соціальної справедливості.
Можна окреслити гранично припустимі межі дотримання соціальної справедливості у процесі розподілу від власності.
Слід насамперед зберегти принцип, згідно з яким доходи від власності у формі дивідендів, процентів, ренти мають лише допоміжний характер. Основну частку доходу працездатне населення повинно одержувати за суспільно корисну працю.
Американські економісти Кемпбелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю звертають увагу на те, що нетрудові доходи можуть послабити ініціативу і стимули до трудової діяльності. Отже, небажано, щоб серед населення з'явився такий соціальний прошарок, який би існував тільки за рахунок ренти, дивідендів або процентів. Така несправедливість посилювала б соціальну відокремленість між тими, хто працює, і тими, хто живе тільки за рахунок таких доходів.
Для забезпечення соціальної справедливості має важливе значення, за які кошти можна придбати акції. Згідно з існуючим законодавством у деяких країнах, що утворилися на території колишнього СРСР, акції трудового колективу і акції акціонерних товариств можуть придбати громадяни за рахунок особистих коштів, причому всі ці акції - іменні. Продаж, відчуження таких акцій підлягає обов'язковій реєстрації у встановленому законодавством порядку. Все це створює необхідні умови для здійснення певного контролю за такою формою доходів населення. Ігнорування цього правила може призвести до “відмивання” нечесних доходів, до створення особливого прошарку - рантьє, до посилення майнової нерівності.
Акції можна придбати також за рахунок приватизаційних паперів, що засвідчують право власника на безоплатне одержання частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
Кожен громадянин України має право (причому рівне) на одержання приватизаційних паперів однакової номінальної вартості. Згідно з законодавством України приватизаційні папери можуть бути лише іменними.
В Україні приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а продаж або відчуження їх іншим способом є недійсним. Приватизаційні папери не можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів або процентів. Але вони надають право їх власнику придбати акції і одержати на них дивіденд.