- •1. Головні історичні регіони України
- •2. Особливості геополітичного становища України
- •3. Національна українська символіка
- •4. Першопочатки людського життя на терені України.Трипільська культура
- •5. Скіфо-Сарматська доба в Україні.Україна та античний світ
- •6. Етногенез слов'ян.Східнослов'янські племінні союзи на территорії України
- •7. Утворення Київської Русі - середньовічної держави східних слов'ян
- •8.Соціальний та політичний устрій Київської Русі
- •9. Формування сучасних східнослов'янських етносів.Питання про давньоруську народність
- •10. Введення християнства на русі
- •11. Культура Київської Русі
- •12. Причини занепаду Київської Русі та його наслідки.Давньоруські Князівства на терені України
- •13. Галицьо Волинська Держава в 12-14 ст.
- •14. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського (друга пол 14 - перша пол 16 ст)
- •15. Люблінська унія та її наслідки.Українські землі у складі Речі Посполитої
- •16. Берестейська унія 1596 та її наслідки
- •17. Українська культура доби ренессансу
- •18. Походження українського козацтва
- •19. Запорізька Січ (16-18 ст)
- •Зруйнування Січі 1709 року
- •Кінець Запорізької Січі. Підсумок
- •20. Еволюція козацького руху(кінець 16 - перва пол 17 століття)
- •21. Причини та та рушійні сили Визвольної війни українського народу під керівництвом б. Хмельницького
- •22. Хід визвольної війни українського народу(1648-1654 рр.). Українсько-польські відносини в роки визвольної війни
- •23. Становлення Української козацької держави в ході визвольної війни укр народу
- •24. Переяславська рада та Березневі статті 1654р. Наслідки україно-російської угоди
- •25. Політична діяльність Виговського. Гадяцька угода
- •26. Громадянська війна:Криза Української козацьої держави(60-80-ті роки хуіІст)
- •27. Гетьман і.Мазепа
- •28. Конституція п. Орлика
- •29. Українська держава у 18 столітті
- •30. Правобережна україна. Та Галичина Наприкінці XVII-XVIII ст.Занепад Речі Посполитої та доля укр земель
- •31. Гайдаматський рух.Коліївщина 1768р.
- •32. На початку XVII ст. В Закарпатті почалася боротьба між католиками та протестантами
- •Національно-визвольна війна 1648-1657рр.
- •34. Бароко
- •Риси класицизму в літературі України
- •35. Українське національно-культурне відродження кінця 18-першої половини 19 століття
- •36. Українські землі у складі Російської імперії у першій половині 19 століття: соціально-економічний та політичний розвиток
- •37. Кирило-Мефодіївське братство
- •38. Українські землі у складі Австрійської імперії у першій половині 19 століття. Початок національно-культурного Відродження
- •39. Українські землі у складі Російської імперії у другій половині 19 століття. «Великі реформи» 60-70-х років та їх наслідки
- •40. Національний рух у Східній Україні (друга половина 19 ст.) Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. На Україні
- •Національний рух
- •41. Нової якості український національний рух набуває у 1830-х роках, коли у Львові виникає гурток „Руська трійця”
- •44. Укр. В період революції 1905-1907 у Російській імперії
- •45. Україна в роки першої світової війни.1 серпня 1914 року розпочалася перша світова війна
- •46. Українська культура другої половини хіх-почтку хх ст.
- •47. Наукова та суспільно-політична діяльність Грушевського
- •48. Початок національно-демократичної революції. Утворення цр
- •49. Боротьба за українську державність. І та іі Універсали Центральної Ради
- •50. Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення унр
- •51. Українська народна республіка 1917-1918. Іііі Унів. Та проголошення незалежності
- •52. Українська держава гетьмана Скоропадського
- •53. Директорія та її діяльність. С.Петлюра-головний отаман
- •54. Західно-Українська народна республіка
- •55. Селянський повстанський рух на чолі з н.Махно
- •56. Після повалення Гетьманату, 19 грудня 1918 р. Директорія оголосила про відновлення Української Народної Республіки
- •57. Курс на об'єдання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії, під орудою Москви був невід'ємною складовою загального політичного курсу більшовиків
- •58. Українізація
- •59. Колективізація
- •60. Голодомор. Причини та наслідки
- •61. Сталінський терор в Укр.
- •62. Західна Україна.Буковина і закарпаття. 1920-1939.Національно-визвольний рух
- •63. Україна напередедні Другої світової війни
- •64. Окупаційний режим в Україні.(1941-1944). Рух опору. Українська повстанська армія
- •65. Підсумки та наслідки Другої світової війни для України
- •66. Україна в повоєнний період (1946-1953)
- •67. Відлига 50-60 х рр. Хх ст в Україні та її наслідки
- •68. Правозахисний рух в Україні в 60-80 рр.(дисидентський рух)
- •71. Проголошення незалежності Укр.
- •72. Незалежна Україна у 90-ті роки хх - на початку ххі ст. Соціально єкономічний розвиток
- •73. Політичний розвиток України в 90-х ррХх - на початку ххІст. Сучасні політичні партії
- •74. Конституція Укр. Розробка і прийняття 1996
66. Україна в повоєнний період (1946-1953)
Важкими, позначеними виснажливою працею, матеріальними нестатками були повоєнні роки. В умовах безроздільного панування адміністративно-командної системи український народ зумів відбудувати зруйноване війною господарство.
Вперше за багато століть фактично всі землі, які історично належали Україні, були об'єднані у складі УРСР.
5 березня 1953 р. помер Сталін. З приходом до влади М.Хрущова (вересень 1953 р.) почали здійснюватися важливі політичні й господарські заходи, спрямовані на ліквідацію нагетивних явищ, пов'язаних з тоталітарним режимом. Восени 1953 р. були ліквідовані інструменти масових “чисток” і терору - воєнні трибунали військ МВС й Особлива Нарада МВС. Ліквідувалися концтабори, була розформована значна частина внутрішніх військ. В 1953-1955 рр. були переглянуті всі основні політичні справи післявоєнного часу, пов'язані з репресіями сталінського режиму. Всього було реабілітовано 7679 чол.
Україна вперше ввійшла в систему світової співдружності держав, набула статусу суб'єкта міжнародного права, стала учасником багатьох міжнародних організацій. Активна участь УРСР в міжнародній політиці сприяла зростанню національної самосвідомості українців, глибокому розумінню ними свого місця серед інших народів, а відтак поступовому реальному наповненню державницького потенціалу українського народу.
Суттєві зміни, які відбулися в суспільній свідомості людей, з часом підірвали основи тоталітарного режиму і створили передумови його демонтажу, передовсім у духовній сфері.
Величезний вклад народу України в перемогу над фашизмом і відбудову пропорційно збільшив у його свідомості не тільки самоповагу, а й поклав початок відчуття господаря своєї країни, своєї історії.
Таким чином, ідеологічний наступ тоталітарного режиму наприкінці 40-х - поч. 50-х рр., зумовлений цілою низкою внутрішніх і зовнішніх чинників. Програмні ідеологічні кампанії були реакцією на розгортання і поглиблення “холодної війни”, засобом посилення культурно-ідеологічної ізоляції країни; формою зміцнення ідеологічного контролю за суспільними процесами; методом нейтралізації активної, патриотично настроєної національної еліти. І хоча ці кампанії не могли зупинити поступальності і духовного розвитку народу, вони суттєво гальмували його.
Складовою частиною процесу відродження республіки було культурне будівництво. У 1944-1950 рр. в УРСР було побудовано, а також відбудовано 1669 шкіл. Однак шкільна мережа не задовольняла наявних потреб. У середині 50-х рр. 16 тис. шкіл (33,2% від їх загальної кількості), змушені були організовувати заняття в дві, а то і в три зміни. Школи постійно відчували гостру потребу в підручниках, зошитах, обладнанні. Набагато зменшився книжковий фонд шкільних бібліотек.
67. Відлига 50-60 х рр. Хх ст в Україні та її наслідки
Смерть Сталіна відкрила нову добу в радянській історії. Виснажливий, марнотратний, нераціональний метод правління за допомогою терору та примусу не можна було застосовувати протягом необмеженого часу. До змін прагнула навіть радянська верхівка. Існувала очевидна й нагальна необхідність загального посла блення жорсткого сталінського контролю. Суттєво важливим було, щоб народ СРСР нарешті отримав відчутні матеріальні блага від накопиченої радянською державою гігантської політичної та економічної потужності. Але в міру того як Кремль обережно послабляв хватку, знову виринали проблеми, нібито вже раніше розв'язані, й наступники Сталіна у пошуках нових рішень нерідко породжували й нові проблеми. Хоч відступ від сталінізму й пошуки свіжих підходів у будівництві комунізму виразно спостерігалися в усіх республіках Радянського Союзу, на Україні ці зміни були особливо численними й вартими уваги.
Нове керівництво
Першою, хоч і тимчасовою ознакою змін ст^ло «колективне керівництво», що заступило одноосібне правління Сталіна. Цей комітет управління, що складався з вищих партійних і урядових функціонерів, став лише коротким перехідним етапом, який дав змогу утвердитися новій сильній людині. Спочатку здавалося, що гору візьме грізний шеф МДБ Лаврентій Берія. Сподіваючись розширити базу підтримки, Берія дав зрозуміти неросійським народам, зокрема грузинам та українцям, що готовий піти для них на великі поступки. Але він прорахувався, заплативши за провал життям (це був останній випадок страти переможеного політичного суперника). Деякий час на передньому плані тримався Георгів за відбудовою економіки, повторним включенням Західної України до складу СРСР і боротьбою з українськими націоналістами. Хоча Хрущов був безжай Маленков, представник урядової й технократичної бюрократії, що виступав за економічні реформи. Але остаточним переможцем вийшов Микита Хрущов, чия кар'єра була тісно пов'язана з Україною.
Росіянин Хрущов народився в невеликому селі на межі Росії та України. Життєрадісна людина, але типовий партійний апаратник, він піднісся на вершину влади завдяки неабиякій спритності та рабському плазуванню перед Сталіним, а також вакансіям у партійній ієрархії, що їх створювали чистки. Як ми вже знаємо, у 1938 р. його послали на Україну, щоб завершити «Велику чистку» й почати відбудову української компартії. Через рік він контролював процес включення Західної України до Радянського Союзу. А в повоєнні роки Хрущов наглядальним виконавцем сталінських вказівок, він здобув деяку особисту популярність завдяки увазі, яку звертав на «місцевий колорит», часто з'являючись в українських вишиванках і демонструючи замилування українськими піснями.
Переїхавши до Москви у 1949 р., Хрущов зберіг тісні взаємовигідні стосунки з українською компартією. Тому вона стала першою республіканською парторганізацією, яка підтримала його в боротьбі за владу й залишалася для нього надійною опорою. Хрущов віддячив послугою за послугу. Через кілька місяців після смерті Сталіна за звинуваченням у русифікації вищої освіти на Західній Україні та дискримінації місцевих кадрів було усунуто з посади першого секретаря КПУ малопопулярного російського шовініста Леоніда Мельникова. Натомість було призначено Олексія Кириченка, першого на цій посаді українця (відтоді першими секретарями КПУ призначатимуться тільки українці). Високі пости отримали також українці: Дем'ян Коротченко очолив уряд республіки, Никифор Кальченко -- Раду Міністрів. Правління «трьох «К» підсилювалося іншими призначеннями, які імпонували українцям. Урядові посади дістали паплюжений свого часу драматург Олександр Корнійчук та син славетного українського прозаїка Семен Стефаник.
Зміни в особовому складі супроводжувалися зростанням чисельності членів партії на Україні: у 1952 р. вона налічувала 770 тис. членів і кандидатів у члени партії, а в 1959 р.-- уже близько 1, 3 млн, з них 60 % українців. Із факту призначення українських комуністів на високі посади та їхнього кількісного зростання з усією очевидністю випливало, що нове кремлівське керівництво відкрито заграє з українськими комуністами; це різко контрастувало з політикою Сталіна.
Українські комуністи поширили свій вплив не лише у власній республіці, деякі з них швидко дісталися союзного рівня. Військові Родіон Малиновський, Андрій Гречко та Кирило Москаленко досягли високого рангу Маршала Радянського Союзу, а два перших були також міністрами оборони. Володимир Семичастний обійняв пост голови союзного КДБ, а чотири українці -- Олексій Кириченко, Микола Підгорний, Дмитро Полянський та Петро Шелест -- увійшли в одинадцятку Політбюро ЦК КПРС -- найвищого органу влади в СРСР. Головною причиною їхнього піднесення були тісні зв'язки з Хрущовим, а не те, що вони були українцями. Як кар'єристи, котрі прагнули піднятися на вершину радянської системи, ці люди, як правило, не квапилися виявляти прихильність до своєї нації. І все ж їхня присутність на вершині влади свідчила про зростаючу вагу українців та їхньої республіки.