44. Укр. В період революції 1905-1907 у Російській імперії

Причинами революції були:1.відсутність демократії в країні2.скрутне становище селянства,необхідність наділення селян землею3.важке становище робітників(низька зароб.плата)4.нац.питання(проблема рівноправності народів імперії,їх самостійності.Поштовхом до початку револ.вистцпів стали події «кривавої неділі»у петербурзі.(9.01.1905).Цього дня війська розстріляли мирну демонстрацію робітників,які просили царя поліпшити їхнє становище.Розправа над робітниками у столиці викликала страйки солідарності в різних регіонах імперії.У січні страйки охопили спочатку великі міста(київ,харків),а потім стали швидко поширюватися по всій україні.Виступи рбітників дедалі частіше мали пол.характер,звучали заклики ліквідувати самодержавство.У квітні-серпні робочий рух наростав,загальна чисельність страйкарів перевищила 100тис. чоловік.У травні-червні 1905р. масовими стали виступи селян, що вимагали скасувати викупні платежі та наділити їх землею за рахунок поміщиків. Проти селян починають застосовувати каральні закони.У револ.русі активно бере участь інтелігенція,особливо студ. молодь.Швидко збільшується чисельність прихильників революційних партій.До осені 1905р. народний рух остаточно став масовим і організованим.На поч.жовтня Рос.імперію охопив загальний політичний страйк.Зупинилися заводи,транспорт,припинили роботу багато установ.В Україні страйкувало понад 120 тис.чоловік.Страйкарі вимагали ліквідувати 8мигодинний робочий день на підприємствах,забезпечити демократичні свободи.Цар був змушений піти на поступки.17.10 було видано маніфест, у якому затверджувалися громадянські свободи.За маніфестом було засновано Держ.думу,його видання різко зменшило активність прибічників революції.Подальшу долю країни повинна була вирішувати Держ.дума.Виникли легальні політ.партії ліберального напрямку,тепер вони збиралися боротися парламентськими методами.Револ.партії вважали,що жодних гарантій виконання царських обіцянок немає,революцію слід продовжувати до повної ліквідації самодержавства.Частина революціонерів перейшла до підготовки збройного повстання.У ході революції ненадійною стала царська армія.1905-повстання на броненосці «потьомкін» показало, що збройні сили держави стають ненадійними і можуть брати участь у револ.боротьбі.18.11 в Києві-повстання солдатів-саперів.у грудні-повстання есерів,меншовиків,вони захоплювали заводи,зал. станції.Повстання відбувалися в Харкові,Луганську та інших містах Донбасу.Війська придушили повстання через 3-4 дні після їх початку.Слабкість підтримки з боку населення призвела да поразки повстанняу роки революції швидко виникають нові громадські орган.,у жовтні 1905 починає діяти товариство Просвіта,займалися видавничою діяльністю,відер.бібліотек.

45. Україна в роки першої світової війни.1 серпня 1914 року розпочалася перша світова війна

Україна не залишалась осторонь цієї трагедії. Значна територія й опинилася в прифронтовій смузі, а в Галичині, Буковині, Прикарпатті розгорнулися бойові дії.Україна стала центром територіальних зазіхань з боку Російської імперії та Австро-Угорської,Німеччини.В серпні 1914 року у Львові було утворено міжпартійний блок -- Головну Українську Раду, яка виступила ініціатором формування українських військових частин на боці Австрії.З українців Галичини було сформовано легіон Українських січових стрільців, який взяв участь у військових діях в районі Стрия, на Тужоцькому перевалі в Карпатах, пізніше він воював у Поділлі.Одночасно група емігрантів із Східної України створили у Відні «Союз визволення України», який поставив за мету боротьбу за створення самостійної України і вважав доцільним для досягнення цієї мети співробітництво з Німеччиною та Австро-Угорщиною. В Наддніпрянській Україні члени Товариства українських поступовців виступили з закликом виступити на захист Росії. З цією метою був створений Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст С. Петлюру було призначено помічником уповноваженого Союзу земств на Західному фронті.По-різному поставились до війни політичні партії: місцеві організації загальноросійських партій підтримали війну (крім більшовиків). Таку ж позицію зайняли українські політичні партії -- ТУП, «Спілка».Позиція політичних партій в Австро-Угорщині була однозначною: вони активно підтримували австрійський уряд у війні з Росією. В 1914 р. воєнні дії проходили на території Галичини. Там розгорнувся наступ російської армії, яка зайняла Львів, Чернівці та інші міста. В 1915 р. розпочався контрнаступ німецьких та австро-угорських військ, російські війська змушені були відступити. Однак в березні 1916 року командуючим Південно-Західним фронтом було призначено генерала Брусилова, який знову розпочав успішний наступ російських військ у Карпатах, відомий як «брусиловський прорив», в результаті якого царська армія зайняла Чернівці, Коломию, Луцьк.. На окупованих територіях Західної України було створено генерал-губернаторство на чолі з Г. Бобринським, який повів політику репресій та переслідувань проти українства: закривались українські видання, переслідувались греко-католики, заарештували і вислали до Суздаля митрополитівАле і австро-угорська адміністрація зі вступом на ці території вдавалася до нових репресій проти тих, хто, на її погляд, симпатизував Росії:десятки тисяч українців опинились в концентраційних таборах.Війна негативно вплинула на господарство України; скоротилось промислове виробництво,значна частина території постраждала від ведення бойових дій, скоротились посівні площі, падав життєвий рівень населення,зростала кількість людських втрат.Результатом цього було наростання економічної кризи та соціального невдоволення. Війна ще більше загострила існуючі протиріччя в російському суспільстві і підштовхнула суспільство до нової революції.