- •1. Головні історичні регіони України
- •2. Особливості геополітичного становища України
- •3. Національна українська символіка
- •4. Першопочатки людського життя на терені України.Трипільська культура
- •5. Скіфо-Сарматська доба в Україні.Україна та античний світ
- •6. Етногенез слов'ян.Східнослов'янські племінні союзи на территорії України
- •7. Утворення Київської Русі - середньовічної держави східних слов'ян
- •8.Соціальний та політичний устрій Київської Русі
- •9. Формування сучасних східнослов'янських етносів.Питання про давньоруську народність
- •10. Введення християнства на русі
- •11. Культура Київської Русі
- •12. Причини занепаду Київської Русі та його наслідки.Давньоруські Князівства на терені України
- •13. Галицьо Волинська Держава в 12-14 ст.
- •14. Українські землі у складі Великого Князівства Литовського (друга пол 14 - перша пол 16 ст)
- •15. Люблінська унія та її наслідки.Українські землі у складі Речі Посполитої
- •16. Берестейська унія 1596 та її наслідки
- •17. Українська культура доби ренессансу
- •18. Походження українського козацтва
- •19. Запорізька Січ (16-18 ст)
- •Зруйнування Січі 1709 року
- •Кінець Запорізької Січі. Підсумок
- •20. Еволюція козацького руху(кінець 16 - перва пол 17 століття)
- •21. Причини та та рушійні сили Визвольної війни українського народу під керівництвом б. Хмельницького
- •22. Хід визвольної війни українського народу(1648-1654 рр.). Українсько-польські відносини в роки визвольної війни
- •23. Становлення Української козацької держави в ході визвольної війни укр народу
- •24. Переяславська рада та Березневі статті 1654р. Наслідки україно-російської угоди
- •25. Політична діяльність Виговського. Гадяцька угода
- •26. Громадянська війна:Криза Української козацьої держави(60-80-ті роки хуіІст)
- •27. Гетьман і.Мазепа
- •28. Конституція п. Орлика
- •29. Українська держава у 18 столітті
- •30. Правобережна україна. Та Галичина Наприкінці XVII-XVIII ст.Занепад Речі Посполитої та доля укр земель
- •31. Гайдаматський рух.Коліївщина 1768р.
- •32. На початку XVII ст. В Закарпатті почалася боротьба між католиками та протестантами
- •Національно-визвольна війна 1648-1657рр.
- •34. Бароко
- •Риси класицизму в літературі України
- •35. Українське національно-культурне відродження кінця 18-першої половини 19 століття
- •36. Українські землі у складі Російської імперії у першій половині 19 століття: соціально-економічний та політичний розвиток
- •37. Кирило-Мефодіївське братство
- •38. Українські землі у складі Австрійської імперії у першій половині 19 століття. Початок національно-культурного Відродження
- •39. Українські землі у складі Російської імперії у другій половині 19 століття. «Великі реформи» 60-70-х років та їх наслідки
- •40. Національний рух у Східній Україні (друга половина 19 ст.) Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. На Україні
- •Національний рух
- •41. Нової якості український національний рух набуває у 1830-х роках, коли у Львові виникає гурток „Руська трійця”
- •44. Укр. В період революції 1905-1907 у Російській імперії
- •45. Україна в роки першої світової війни.1 серпня 1914 року розпочалася перша світова війна
- •46. Українська культура другої половини хіх-почтку хх ст.
- •47. Наукова та суспільно-політична діяльність Грушевського
- •48. Початок національно-демократичної революції. Утворення цр
- •49. Боротьба за українську державність. І та іі Універсали Центральної Ради
- •50. Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення унр
- •51. Українська народна республіка 1917-1918. Іііі Унів. Та проголошення незалежності
- •52. Українська держава гетьмана Скоропадського
- •53. Директорія та її діяльність. С.Петлюра-головний отаман
- •54. Західно-Українська народна республіка
- •55. Селянський повстанський рух на чолі з н.Махно
- •56. Після повалення Гетьманату, 19 грудня 1918 р. Директорія оголосила про відновлення Української Народної Республіки
- •57. Курс на об'єдання державних утворень, що виникли в результаті розпаду Російської імперії, під орудою Москви був невід'ємною складовою загального політичного курсу більшовиків
- •58. Українізація
- •59. Колективізація
- •60. Голодомор. Причини та наслідки
- •61. Сталінський терор в Укр.
- •62. Західна Україна.Буковина і закарпаття. 1920-1939.Національно-визвольний рух
- •63. Україна напередедні Другої світової війни
- •64. Окупаційний режим в Україні.(1941-1944). Рух опору. Українська повстанська армія
- •65. Підсумки та наслідки Другої світової війни для України
- •66. Україна в повоєнний період (1946-1953)
- •67. Відлига 50-60 х рр. Хх ст в Україні та її наслідки
- •68. Правозахисний рух в Україні в 60-80 рр.(дисидентський рух)
- •71. Проголошення незалежності Укр.
- •72. Незалежна Україна у 90-ті роки хх - на початку ххі ст. Соціально єкономічний розвиток
- •73. Політичний розвиток України в 90-х ррХх - на початку ххІст. Сучасні політичні партії
- •74. Конституція Укр. Розробка і прийняття 1996
9. Формування сучасних східнослов'янських етносів.Питання про давньоруську народність
РОСІЯНИ
етнічним субстратом російського населення центральних та північно-східних земель стали, крім слов'янських племен словенів, кривичів, в'ятичів і східних сіверянив, частково угро-фінські та балтійськи племена -- меря, мурома, весь, голядь та ін
БІЛОРУСИ
Білоруси є автохтонами Білорусі. Основу білоруського етносу склали східно-слов'янські племена кривичів, дреговичів, а також частково радимичів ідеревлян. Важливу роль у формуванні білорусів як етносу відіграли балтійські народи, насамперед литовські племена.
УКРАЇНЦІ
Різні історичні долі окремих груп українського народу вплинули на формування деяких особливостей їх культури. В карпатському регіоні виділяються гуцули, лемки, бойки. На півночі України -- поліщуки. В районі чернігівського Полісся існує невелика локальна група литвинів.
Згідно з твердженням радянських істориків, яке ще недавно було непорушною аксіомою, за доби Київської Русі, а саме протягом IX-X ст. унаслідок зближення і злиття багатьох східнослов'янських племен сформувалася етнічна і мовна єдність -- давньоруська народність.
Вона, як і будь-яка народність за відомим сталінським визначенням, нібито мала спільну територію, мову, спільне економічне життя і спільний психологічний склад, що виявляється у спільності культури.
Щодо спільності території на перший погляд сумнівів нібито немає: давньоруська держава Київська Русь справді займала компактну територію. Але ж це була спільна територія держави, а не народності. З етнічного погляду ця держава становила конгломерат різних племен і народів -- не лише слов'янських, але й балтських, тюркських, фінно-угорських. Давньоруська територія була заселена не рівномірно. Отож єдність давньоруської території усвідомлювалася лише на рівні державних структур, та й то в умовах напівконфедерації. Загальноруську свідомість могла мати лише правляча верхівка та найвище духовенство.
Існування народності неможливе й без спільної для всіх її реґіонів мови. Народне мовлення в епоху Київської Русі являло собою сукупність багатьох близькоспоріднених, але виразно відмінних між собою діалектів, які не становили єдиної східнослов'янської мови. Твердження про давньоруську народнорозмовну мову як мову давньоруської народності не мають під собою реального наукового і фактичного ґрунту.
Про спільність економічного життя давньоруського суспільства як нібито необхідну ознаку припущуваної давньоруської народності сказати нічого, бо спільний ринок формується не в межах етносу чи народності, а в межах держави незалежно від того, скільки в ній етносів.
Нарешті, про єдність давньоруської культури, на яку так часто посилаються, щоб довести існування давньоруської народності. Справді, можна знайти чимало аргументів на користь цього положення (наприклад, спільна християнська православна віра, існування спільних рис в архітектурі, малярстві, книжковому мистецтві). Однак поза увагою дослідників чомусь залишається той загальновідомий і незаперечний факт, що в Київській Русі було фактично дві культури.
Одна з них -- офіційна, наднаціональна, створювана державними структурами і спрямовувана церковною (християнською) ідеологією.
Друга культура Київської Русі -- це культура простих людей, що виявлялася в народних звичаях, обрядах, побуті, фольклорі. Це була зовсім інша культура, яка різко відрізнялася від офіційної, бо вона й далі базувалася на язичницьких традиціях, а не на християнстві. Отже, це була справді народна культура, яка могла б стати ознакою припущуваної давньоруської народності, якби була спільною для всіх земель Київської Русі.
Отже, давні твердження про єдину Русь слід сприймати як вираження відповідної центристської ідеології, а не як доказ реального існування однорідного давньоруського етносу у формі давньоруської народності.
Про давньоруське суспільство слід говорити не як про єдину народність, а як про відносну спільність багатьох східнослов'янських етномовних груп в одній державі з єдиною офіційною ідеологією і релігією. Не слід плутати поняття давньоруської державності, яка реалізувалася в утворенні Київської Русі, з відповідною народністю, яка нібито неминуче мала б сформуватися в цій державі, хоч насправді вона не встигла чи навіть і не могла сформуватися в тих конкретних історичних умовах.