47. Наукова та суспільно-політична діяльність Грушевського

Политическую деятельность Г. начал в Галиции где стал одним из учредителей Укр. Национально-демократической партии. В годы первой российской революции много времени проводил на Приднепровской революции. В 1907 Г. организовал и возглавил укр. Научное общество в Киеве, продолжая освоб полит деятельность стал одним из инициаторов создания и председателем общества укр. Поступовцев, объединившего большинство украинских партий и национально-общественных орг. Автор свыше 2000 научных набот. Идеи народничества и федерализма преобладали в его научной и общественной деятельности. Для исторических концепций Г. было характерно верховенство социальных интересов над национально государственными. Идеалом для будущего устройства Укр. Для Г. был демократический федерализм с широкими правами граждан, выборностью всех органов управления.

48. Початок національно-демократичної революції. Утворення цр

23 лютого(8 березня) 1917 в Петрограді почалися хвилювання серед робітників, які протестували проти масових звільнень на одному з заводів і вимагали поліпшити постачання міста хлібом. Спроби розігнати демонстрантів за допомогою військ нічого не дали. Вимоги повстанців стали політичними, а рух швидко переріс у революцію. 27 лютого царську владу в Петрограді було скинуто, а 2(15) березня Микола ІІ відрікся від престолу. Влада в Р. перейшла до Тимчасового Уряду. Очолив ур. князь Львов. Реальна влада на місцях належала радам. Уряд оголосив про введення громадських свобод, ліквідацію поліції та жандармерії, про амністію для всіх політ в'язнів . але далі цього урядовці не пішли: Р. продовжувала війну, країна не була проголошена республікою, селяни не отримали землі, питання про автономію території взагалі не обговорювалося, очікування змін поступово змінюється на розчарування.

У великих містах Укр. про події в Петр. Дізналися 27 лютого-1 березня. Революція швидко здобула підтримку укр. народу: почалися демонстрації і мітинги, виникли ради. Укр. партії усвідомлювали про необхідність єдності в боротьбі за національні права народу. Для керівництва рухом був необхідне загальнонац. політ. центр. 3-4 березня з ініціативи самостійників и туповців було утворено УЦР-обєднаний центр укр. руху. На чолі став М.Грушевський, який мав величезний авторитет як учений і політик. У керівництві ради також брали участь Винниченко, Петлюра та багато інших політиків. Серед політиків не було повної єдності: більшість вважала, що найближчім завданням має бути утворення автономної укр. держави у складі Р. самостійники вважали, що необхідно боротися за незалежність. Після деяких вагань вони вирішили продовжувати співпрацю з автономістами. Таким чином УЦР головною метою вважала здобуття Укр. автономії.

49. Боротьба за українську державність. І та іі Універсали Центральної Ради

Боротьба за українську державність. І та ІІ Універсали.

10(23) червня УЦР проголосила свій І Унів., відповідно до якого Укр. ставала автономною державою у складі Росії. Універсал закріплював принципи народного суверенітету: усі громадяни мали право приймати участь у виборах Всенародних укр. зборів. Було створено головний уряд Укр. - Ген. Секретаріат. Головою уряду став В.Винниченко. І Унів. Започаткував відновлення укр. державності. Тимчасовий уряд сприйняв Унів., як загрозу єдності Р., він швидко втрачав популярність, уряд був змушений визнати УЦР та розпочати з нею переговори, делегація уряду прибула до К. та стала переконувати керівництво ради скасувати І У., обіцяючи, що автономія буде надана наприкінці 1917 р. 3(16) липня УЦР поступилася тиску уряду і видала ІІ., яким автономний статус Укр. ліквідувався, склад і повноваження Ген.Сек. повинні були затв. Тимчасовим Ур. , а сам Сек.. перетворювався на орган із украй нечіткими повноваженнями. До складу УЦР було включено представників російських, єврейських та ін. неукр. партій. ІІ Ун. Був явною стратегічною помилкою керівництва Р., що утруднив процес становлення укр. державності.

Умови І Універсалу

1. Проголошення автономії України в складі Росії;

2. Джерелом влади в Україні є український народ;

3. Управління України має здійснювати всенародні українські збори (сейми або парламент);

4. Українські збори приймають закони, і тільки ці закони діють на території України;

5. Висловлювалася надія, що неукраїнські народи, що проживають на території України, разом з українцями будуть будувати автономний устрій.

І Універсал оголошено на Всеукраїнському Військовому З'їзді;

Умови ІІ Універсалу

1. Центральна Рада має поповнитися представниками від інших народів, які живуть на Україні;

2. Поповнена Центральна Рада утворює Генеральний Секретаріат, склад якого затверджує Тимчасовий Уряд;

3. Центральна Рада починає розробку закону про автономічний устрій України, який має бути затверджений установчим збором. До затвердження цього закону, УЦР зобов'язується не здійснювати автономії України;

4. Формування українського війська здійснюється під контролем Тимчасового Уряду.

II Універсал проголошено на сесії Української Центральної Ради.