- •1. Конституційне право як галузь права
- •2. Поняття «конституційне право зарубіжних країн»
- •3. Предмет, об’єкт та суб’єкт порівняльного конституційного права
- •4. Функції порівняльного конституційного права
- •5. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •6. Джерела конституційного права у державах романо-германської правової системи
- •7. . Джерела конституційного права у державах англо-саксонської правової системи
- •8. Джерела конституційного права у державах релігійних правових систем
- •9. Охарактеризуйте розвиток конституційно-правової науки
- •10. Дайте визначення юридичного поняття та наведіть основні властивості Конституцій
- •11. Класифікація Конституцій
- •12. Жорстка та гнучка конституція
- •13. Типова структура конституцій зарубіжних країн.
- •14. Порядок прийняття та внесення змін до Конституції.
- •15 Правова охорона Конституцій.
- •16. Поняття конституційного нагляду(контролю).
- •Органи конституційного контролю.
- •17. Інститут громадянства та підданства.
- •18. Співвідношення понять «права людини», «права громадянина», «права» та «свободи».
- •19. Основні особисті права громадянина
- •20. Основні політичні права громадянина.
- •21. Економічні, соціальні та культурні права.
- •22. Гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •23. Діяльність омбудсмена.
- •24. Обов’язки людини і громадянина
- •25. Поняття форми держави
- •26. Форма правляння у зарубіжних країнах
- •27. Унітарна держава
- •28. Федеративна держава
- •29. Різновиди республіканської форми правління
- •30. Сутність демократичного політичного режиму
- •31. Головні риси тоталітарного режиму
- •32. Автономія в державі: поняття та основні ознаки
- •33. Поняття та функції парламенту
- •34. Двопалатний парламент у зарубіжних країнах
- •35. Системи парламентських комісій та комітетів
- •36. Здійснення парламентського контролю над діяльністю уряду.
- •39. Поняття та зміст «парламентаризму»
- •40. Юридичний зміст інституту глави держави
- •41. Типологія глав держави
- •42. Права та привілеї монарха.
- •44. Характеристика повноважень президента (парламент. Форма правління)
- •45. Характеристика повноважень президента (президентська форма правління)
- •46. Процедура імпічменту. Характеристика підстав імпічменту.
- •47. Узурпація влади.
- •48. Визначення поняття органи виконавчої влади
- •49. Склад і структура уряду
- •50. Компетенція уряду
- •51. Правовий статус голови уряду, членів уряду
- •52. Поняття та сутність місцевих органів влади
- •53. Компетенція і фінансова база місцевого самоврядування
- •54. Судові органи і судові системи: конституційний аспект
- •55. Конституційні принципи діяльності судової влади у зарубіжних країнах
- •56. Охарактеризуйте основні положення конституції японії
- •57. Конституційний процес російськоі федерації
- •58. Прийняття та основні положення конституції сша
- •59. Конституційний процес у великій британії
- •60. Особливості конституційного устрою у Німеччині
- •61. Зміст конституції Китайської Народної республіки
- •62. Конституційний процес в Україні
- •63. Основні положення Конституції України 1996 р.
- •64. Конституційна реформа 2004 р. В Україні: зміст та наслідки
- •65. Прийняття та зміст Конституції автономної республіки Крим
- •66. Конституційна юрисдикція в Україні
- •67. Дайте визначення та функції політичної партії.
- •68. Класифікація політичних партій
- •69. Партійні системи у зарубіжних країнах
- •70. Конституційні гарантії багатопартійності
- •71. Діяльність та правовий захист опозиції
- •72. Стадії виборчого процесу
- •73. Виборча система: сутність та різновиди
- •74. Поняття референдуму. Відмінність референдуму та плебісциту.
- •75. Конституційне забезпечення волевиявлення: гарантії захисту
55. Конституційні принципи діяльності судової влади у зарубіжних країнах
Основою законодавчої регламентації судової влади є конституція. Практично немає такої сучасної конституції, в якій не було б розділу про цю гілку публічної влади ("Про судову владу" – конституції Іспанії, Франції, Японії; "Правосуддя" – Основний закон ФРН; "Суди" – конституція Португалії; "Судочинство" – конституція Угорщини; "Судова система" – конституція Македонії тощо), де в стислій формі встановлено те, що прийнято об'єднати під назвою "конституційні засади судової влади". Сюди входять:
– визначення судової влади як однієї зі складових системи розподілу влад;
– основні принципи організації та діяльності судової системи;
– правовий статус суддів;
– судові гарантії прав і законних інтересів громадян.
Отже, трактування поняття судової влади та її конституційне регулювання в різних країнах різне.
Конституції більшості держав у тому чи іншому обсязі фіксують і принципи, якими суд повинен керуватися при здійсненні правосуддя, тобто при розгляді конкретних справ. Зрозуміло, що не лише незначна частина правил, які регламентують діяльність суду (для повної регламентації існують процесуальні кодекси). Проте саме ті правила, які зафіксовані в конституціях, можна назвати основоположними. У цілому "каталог" цих принципів і гарантій досить великий; і в правових державах усі вони діють, будучи передбачені якщо не конституціями, то судовим і процесуальним законодавством. Коротко зупинимося на деяких з них.
1. Гарантія підсудності (ст. 101 Основного закону ФРН має такий припис: "Ніхто не може бути вилучений із провадження свого законного судді"). Це означає, що кримінальна або цивільна справа буде розглядатися в суді, який наперед визначений правовими нормами про підсудність. Забороняється утворення спеціальних судів для розгляду будь-якої конкретної справи, як і передавання справ із суду до іншого суду, крім випадків, передбачених законом.
2. Відкритість і гласність правосуддя означає, що судові засідання відкриті для публіки і засобів масової інформації. Так, ст. 209 Конституції Португалії фіксує таке положення: "Судові засідання є відкритими, за винятком випадків, коли сам суд ухвалить про зворотне у мотивованій постанові з метою захисту гідності особи і суспільної моралі або забезпечення нормальної діяльності суду". У будь-якому разі ухвали суду оголошуються публічно.
3. Усний характер процесу (ст. 120 Конституції Іспанії говорить: "Судовий розгляд є переважно усним, особливо в кримінальних справах"). Цей принцип надає найбільші можливості для з'ясування усіх обставин справи, з'ясування позиції всіх учасників процесу.
4. Змагальність. Він означає, що всі сторони в процесі рівноправні, мають рівні можливості для відстоювання своїх правових позицій, а хід їх змагальності одного з іншим допомагає суду об'єктивно оцінювати всі обставини справи. В силу цього принципу сторони вільні у наданні суду доказів, але сам суд не вправі спиратися на докази, отримані з порушенням закону.
5. Право громадян на захист охоплює не тільки судовий процес, але й усі стадії досудового провадження у справі. Ще Білль про права 1791 р. у шостій поправці до Конституції США прописував, що в усіх випадках кримінального переслідування звинувачений має право на допомогу адвоката для свого захисту. З того часу цей принцип увійшов у більшість конституційних текстів. У Конституції Італії він відбитий таким чином: "Захист є непорушним правом на будь-якій стадії і в будь-якому стані процесу".
6. Презумпція невинуватості. Цей принцип означає, що особа, яка звинувачується у здійсненні злочину, вважається невинною, доки її вина не буде доказана у передбаченому законом порядку і встановлена у вироку суду, який набрав чинності.
7. Ще один принцип діяльності судів випливає з формули: "усі дії судової влади повинні бути мотивовані" (ст. 111 Конституції Італії).