- •1. Конституційне право як галузь права
- •2. Поняття «конституційне право зарубіжних країн»
- •3. Предмет, об’єкт та суб’єкт порівняльного конституційного права
- •4. Функції порівняльного конституційного права
- •5. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •6. Джерела конституційного права у державах романо-германської правової системи
- •7. . Джерела конституційного права у державах англо-саксонської правової системи
- •8. Джерела конституційного права у державах релігійних правових систем
- •9. Охарактеризуйте розвиток конституційно-правової науки
- •10. Дайте визначення юридичного поняття та наведіть основні властивості Конституцій
- •11. Класифікація Конституцій
- •12. Жорстка та гнучка конституція
- •13. Типова структура конституцій зарубіжних країн.
- •14. Порядок прийняття та внесення змін до Конституції.
- •15 Правова охорона Конституцій.
- •16. Поняття конституційного нагляду(контролю).
- •Органи конституційного контролю.
- •17. Інститут громадянства та підданства.
- •18. Співвідношення понять «права людини», «права громадянина», «права» та «свободи».
- •19. Основні особисті права громадянина
- •20. Основні політичні права громадянина.
- •21. Економічні, соціальні та культурні права.
- •22. Гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •23. Діяльність омбудсмена.
- •24. Обов’язки людини і громадянина
- •25. Поняття форми держави
- •26. Форма правляння у зарубіжних країнах
- •27. Унітарна держава
- •28. Федеративна держава
- •29. Різновиди республіканської форми правління
- •30. Сутність демократичного політичного режиму
- •31. Головні риси тоталітарного режиму
- •32. Автономія в державі: поняття та основні ознаки
- •33. Поняття та функції парламенту
- •34. Двопалатний парламент у зарубіжних країнах
- •35. Системи парламентських комісій та комітетів
- •36. Здійснення парламентського контролю над діяльністю уряду.
- •39. Поняття та зміст «парламентаризму»
- •40. Юридичний зміст інституту глави держави
- •41. Типологія глав держави
- •42. Права та привілеї монарха.
- •44. Характеристика повноважень президента (парламент. Форма правління)
- •45. Характеристика повноважень президента (президентська форма правління)
- •46. Процедура імпічменту. Характеристика підстав імпічменту.
- •47. Узурпація влади.
- •48. Визначення поняття органи виконавчої влади
- •49. Склад і структура уряду
- •50. Компетенція уряду
- •51. Правовий статус голови уряду, членів уряду
- •52. Поняття та сутність місцевих органів влади
- •53. Компетенція і фінансова база місцевого самоврядування
- •54. Судові органи і судові системи: конституційний аспект
- •55. Конституційні принципи діяльності судової влади у зарубіжних країнах
- •56. Охарактеризуйте основні положення конституції японії
- •57. Конституційний процес російськоі федерації
- •58. Прийняття та основні положення конституції сша
- •59. Конституційний процес у великій британії
- •60. Особливості конституційного устрою у Німеччині
- •61. Зміст конституції Китайської Народної республіки
- •62. Конституційний процес в Україні
- •63. Основні положення Конституції України 1996 р.
- •64. Конституційна реформа 2004 р. В Україні: зміст та наслідки
- •65. Прийняття та зміст Конституції автономної республіки Крим
- •66. Конституційна юрисдикція в Україні
- •67. Дайте визначення та функції політичної партії.
- •68. Класифікація політичних партій
- •69. Партійні системи у зарубіжних країнах
- •70. Конституційні гарантії багатопартійності
- •71. Діяльність та правовий захист опозиції
- •72. Стадії виборчого процесу
- •73. Виборча система: сутність та різновиди
- •74. Поняття референдуму. Відмінність референдуму та плебісциту.
- •75. Конституційне забезпечення волевиявлення: гарантії захисту
39. Поняття та зміст «парламентаризму»
Парламентаризм у широкому розумінні - це система формування та діяльності верховного представницького органу, держави, а також політико-державних відносин та інститутів, прямо чи непрямо пов'язаних з ним за умови існування у суспільстві демократичного режиму. У країнах, де нормально функціонують парламенти та існує політичний режим, створюються сприятливі умови для формування системи парламентаризму.
Парламент і парламентаризм є показником рівня стану демократизму в суспільстві. У країнах, де відсутня демократія, а парламент функціонує лише формально, не виконуючи належним чином своїх функцій, не формується система парламентаризму.
Парламентаризм - це цілісна політико-державна система, що складається з ряду демократичних і бюрократичных елементів і зв'язків, що взаємодіють між собою. Вони містяться у державній структурі, закріплюються конституциями та іншими правовими актами. У той самий час структура парламентаризму розгалужується. До неї включаються елементи та взаємовідносини, що не входять до державної системи; до них належить, наприклад, участь політичних партій у формуванні парламенту тощо.
Парламентаризм є установою, що являє собою важливу частину політичної системи суспільства. Парламентаризм - це форма державного керівництва суспільством, якій притаманні керівна роль представницького органу в системі органів держави, контроль парламенту за виконавчою владою, поділ діяльності законодавчої та виконавчої, привілейоване становище депутатів та їх юридична незалежність від виборців.
Принцип «поділу влади» на законодавчу, виконавчу та судову є характерним для парламентаризму. Згідно з цим принципом, що закріплюється багатьма конституціями зарубіжних країн (винятки становлять, наприклад, конституції КНР, СРВ, КНДР, Республики Куба), парламент - носій верховної законодавчої влади.
40. Юридичний зміст інституту глави держави
Глава держави – це посадова особа чи орган, який займає верховне місце в системі органів держави, є найвищим представником країни на її території та поза її межами, символ єдності нації і держави.
Тобто це конституційний орган і одночасно вища посадова особа, яка здійснює верховне представництво держави у міжнародних відносинах і внутрішньополітичному житті країни.
В системі вищих органів державної влади глава держави займає провідне місце, оскільки він очолює всю державну систему і має широкі повноваження. Тобто глава держави очолює і представляє державу.
Конституційно-правовий статус глави держави залежить від форми правління і характеру політичного режиму в тій чи іншій державі.
Навіть в країнах з однією і тою ж формою правління політична роль і об’єм повноважень глави держави можуть серйозно відрізнятися.
Глава держави може очолювати виконавчу владу (США, Єгипет), бути частиною представницького органу (Великобританія, Індія) та не належати до жодної із гілок влади (Німеччина, Італія).
Глава держави може бути символом державності (Японія), владним арбітром по відношенню до інших інститутів держави (Франція) та одноособовим повновладним главою (Оман, Саудівська Аравія).