31. Головні риси тоталітарного режиму

Одним із основних напрямів розвитку світової історії у XX ст. була боротьба між тоталітаризмом і демократією.

Тоталітаризм (від лат. totaliter — всеохоплюючий) є феноменом, особливістю XX ст. Найтиповішими його втіленнями були фашистська Італія, гітлерівська Німеччина і Радянський Союз протягом майже всього часу його існування. Основними видами тоталітаризму були фашизм (нацизм) і сталінський соціалізм.

Тоталітаризм як суспільне явище включає в себе такі основні ознаки:

У галузі ідеології і внутрішньої політики:

- спосіб втілення у життя утопічної ідеї (незалежно від того, які вихідні принципи в неї були закладені, наприклад, загальної рівності й добробуту і т. п.);

- абсолютний, всезагальний, нічим не обмежений контроль за жит­

тям суспільства і кожної людини зокрема; ч

- панування єдиної ідеології, єдиної правлячої партії, яка володіє монопольним правом політичної діяльності; заборона політичної та ідейної опозиції і свободомислення;

- нічим не обмежене насильство, диктатура і терор для досягнення

мети (сила — головний аргумент, а мета виправдує засоби).

У галузі економіки:

-перетворення всієї власності у державну, чи власність слухняних державі підприємців;

-неможливі або вкрай утруднені прояви особистої ініціативи, під­

приємництва у господарській діяльності;

-мілітаризація і централізація економіки, бюрократизація влади й

управління у цілому.

У галузі культури, освіти й виховання, прав людини:

-всезагальний (тотальний) контроль над духовним життям і твор­

чістю;

-політичне стеження, нехтування прав і свобод людини й грома­

дянина; ч

У галузі зовнішньої політики:

домінуюче намагання поширити на інші народи і на весь світ свої

ідеали і порядки.

Тоталітаризм був і залишається ворогом демократії і гуманізму, громадянського суспільства і правової держави.

В усіх державах, де панував тоталітарний режим, він залишив після себе страшну спадщину. Особливо гіркими були його плоди у країнах, які входили до складу тоталітарних держав на правах «молодшого брата», як, скажімо, Україна в СРСР.

32. Автономія в державі: поняття та основні ознаки

Унітарна держава може утворювати автономію в своєму складі.

Автономія (від грец. autonomнa - autos - сам, nomos - закон) - надання певним регіонам держави прав на самоврядування в адміністративній сфері.

Автономія, як правило, надається етнонаціональним спільнотам і тому вважається однією з форм самовизначення народу, гарантованого міжнародним правом.

Характерні ознаки автономії:

o дія на території автономії разом із загальнодержавними законами законів автономії з певного кола питань;

o формування незалежно від центру власного "автономного уряду і парламенту".

Автономія набуває певних ознак державного утворення (конституція, державна символіка, уряд, парламент), але таким не визнається. Це відбувається тому, що статут і статус автономії розробляються і встановлюються центром. Крім того, автономний парламент, уряд та інші органи здійснюють свою діяльність під наглядом центру, а "автономні закони" можуть бути скасованими в разі їх протиріччя загальнодержавним законам.

Україна є унітарною державою, що має в своєму складі Автономну Республіку Крим (АРК).