23. Діяльність омбудсмена.

Правозахисні організації пов’язували великі надії на уведення поста уповноваженого Верховної Ради (ВР) України із прав людини — омбудсмена. Це нова форма захисту прав людини, заснована на високому моральному авторитеті омбудсмена, який користується величезною повагою, до рішень і пропозицій якого прислухаються і влада, і суспільство. 

Омбудсменом може бути призначено громадянина України не молодшого за 40 років, який має бездоганні моральні риси, досвід правозахисної діяльності. Він не може працювати в органах державної влади і місцевого самоврядування, на будь-яких підприємствах і організаціях, бути депутатом будь-якого рівня, не може перебувати в жодній із партії.

Омбудсмен здійснює парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини. Він розглядає звертання громадян, органів влади (причому звертання подаються протягом року після виявлення порушень прав і свобод людини), звернення депутатів ВР і може розглядати справи про порушення прав людини з особистої ініціативи. Дуже істотно те, що омбудсмен не розглядає тих звертань, які розглядаються судами, і припиняє вже початий розгляд, якщо зацікавлена особа подала позов, заяву або скаргу до суду (ст. 16 закону).

Отримавши звернення, омбудсмен розпочинає справу про порушення прав і свобод, надсилає звернення за приналежністю до органу, до компетенції якого відноситься розгляд справи. За результатами розгляду звернення омбудсмен направляє подання до Конституційного Суду для розв’язання питання про конституційність того чи іншого правового акту або ж подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, організацій незалежно від форм власності, їхніх посадових і службових осіб. У місячний термін після отримання подання виявлені порушення прав і свобод людини повинні бути усунені. Однак у законі не містяться положення про відповідальність за невиконання заходів, вказаних у поданні омбудсмена.

Повноваження омбудсмена розписано в законі вельми широко: він має право отримувати будь-яку інформацію, в тому числі таємну, і ознайомлюватися з будь-якими документами, включаючи документи, що знаходяться в судах, безперешкодно відвідувати будь-які органи влади і місцевого самоврядування, підприємства і організації, у тому числі «закриті структури», бути присутнім на засіданнях будь-яких органів влади судів усіх інстанцій (у тому числі на закритих судових засіданнях), запрошувати посадових і службових осіб для отримання пояснень, звертатися до суду з заявою про захист прав і свобод людини, перевіряти стан дотримання прав і свобод людини державними органами, в тому числі що здійснюють оперативно-пошукову діяльність.

24. Обов’язки людини і громадянина

Щодо конституційних обов'язків людини і громадянина, то згідно з постулатами загальної теорії права — це міра належної поведінки. Людина повинна підкорятися певним правилам, аби при використанні своїх прав і свобод не спричинити невиправданої шкоди. Конституція України акцентує увагу на правах і свободах, але фіксує й конституційні обов'язки.

Конституційний обов'язок громадянина і людини — це міра обов'язкової поведінки, якої кожний повинен дотримуватись для забезпечення нормального функціонування інших суб'єктів громадянського суспільства.

Людина повинна виконувати певні обов'язки, щоб при використанні своїх прав і свобод не завдавати шкоди державі, суспільству, іншим людям. Тобто обов'язки людини є логічними і обов'язковими аналогами відповідних прав і свобод.

Отже, конституційні обов'язки людини і громадянина — це закріплені в конституційно-правових нормах формально виражені правила належної поведінки людини, які застосовуються до будь-яких осіб, які перебувають на території даної держави, або до поведінки громадян даної держави, незалежно від місця їх перебу­вання, з метою запобігти нанесенню непоправної шкоди, державі, суспільству, правам і свободам інших людей.

Як правило, в умовах застосування ліберальної (західної) концепції прав і свобод людини конституційні обов'язки громадян формулюються в обмеженому обсязі, а то і зовсім не згадуються у Конституції. Так, у Конституції України їм відведено лише 4 статті (статті 65-68) з 48, які включено до розділу II, присвяченому правам і свободам людини і громадянина. Для порівняння зазначимо, що в Конституції УРСР 1978 р. 11 статей містили обов'язки громадян, що становило 1/3 від загальної кількості статей, присвячених правам та обов'язкам громадян.

Закріплені в Конституції України основні обов'язки можуть одночасно стосуватися як людини, так і громадянина України, а можуть лише громадянина України.

Обов'язком органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб цих органів є розгляд і дача обґрунтованих відповідей у встановлений законом строк на індивідуальні чи колективі письмові звернення людини і громадянина до згаданих органів (ст. 40 Конституції).