3. Предмет, об’єкт та суб’єкт порівняльного конституційного права

Предмет галузі конституційного права чітко визначити не­можливо. Про це свідчать численні спроби детально окреслити сфе­ру конституційно-правового регулювання, що їх можна спостеріга­ти в новітній вітчизняній і закордонній юридичній літературі. Проблема полягає в тім, що, по-перше, між галузями права вза­галі не існує чітких меж - одні й ті ж групи суспільних відносин регулюються кількома різними галузями права (наприклад, реалі­зація конституційних прав і свобод людини і громадянина поро­джує суспільні відносини - предмет регулювання як конституцій­ного, так і трудового, сімейного, адміністративного тощо галузей права), до того ж багато правових норм має полівалентний харак­тер - їх одночасно можна "віднести і до конституційного, і до ін­ших галузей права. По-друге, конституційне право - це особлива галузь права; на відміну від інших галузей права її становлять норми, які регулю­ють відносини, що виникають у всіх сферах життєдіяльності су­спільства, тому досить складно знайти критерії, які дозволили б відокремити їх од відносин, що регулюються іншими галузями права. По-третє, неможливо відмежувати конституцію - основне дже­рело галузі конституційного права, національного права в цілому, від інших законів - джерел відповідних галузей права. На цю об­ставину звертав свого часу увагу і відомий німецький вчений Г. Єліннек: «Провести точну межу між законодавствами консти­туційним та звичайним не могла навіть теорія звичайного права, яка настійливо домагалася такого розмежування. Ще меншою мі­рою цього можна досягти на практиці; щоби пересвідчитися в цім, достатньо побіжно глянути на численні писані конституції, вироб­лені протягом одного сторіччя. Багато з них не містять усього кон­ституційного права в матеріальному сенсі. Одні конституції дають точні визначення стосовно виборчого права і порядку парламент­ського провадження, а інші відносять ці визначення до сфери зви­чайного законодавства. В одних конституціях детально викладені постанови стосовно набуття і втрати підданства або про державно-правове становище громад, а інші повністю замовчують ці пи­тання...»1. Втім, у загальному вигляді предмет галузі конституційно­го права можна окреслити досить чітко - це особливе коло суспільних відносин, які виникають у різних сферах життєдіяль­ності суспільства з організацією та здійсненням публічної влади. При цьому традиційно, від моменту виникнення цієї галузі пра­ва, в її предметі зазвичай вирізняють дві взаємопов'язані групи відносин: 1. Відносини між людиною і громадянином (громадянської свободи, охорони прав і свобод людини). 2. Відносини, що визначають устрій держави і організацію державної влади1. У новітній юридичній літературі обґрунтовується певне роз­ширення предмета конституційно-правового регулювання через віднесення до нього також і суспільних відносин, що визначають засади конституційного (державного) ладу, основи суспільно­го ладу (відносини між державою та громадянським суспіль­ством) . На думку автора, наведені вище спроби в цілому дозволяють визначити предмет конституційно-правового регулювання, але по­требують певного уточнення: по-перше, з огляду на зміст поняття «конституційне - право» можна зробити висновок про те, що його предметом виступають відносини, які визначають устрій конституційної держави, себто таку організацію державної влади, яка базується на засадах поділу влади (належну організацію державної влади), в інших випадках мова може йти про державне право; по-друге, до предмета галузі конституційного права доцільно також долучити відносини, що визначають засади організації такої форми публічної влади, як місцеве самоврядування; по-третє, з певними застереженнями можна погодитися з про­позицією долучити до предмета конституційно-правового регулю­вання відносини, що визначають основи суспільного ладу. Остан­нє було характерним для юридичної літератури радянського пе­ріоду, в якій домінувала концепція, що конституційне (державне) право регулює відносини між людиною і суспільством, установ­лює засади суспільного ладу (устрою)1.

Об’єкт КП- явище матеріальне або духовно-реальне, з приводу якого регулюються відносини КП (територія, кордони, політ. партія)

Суб’єт КП- особи, установи, які безпосередньо беруть участь у діяльності, пов’язаній з політичною владою та мають права і повноваження, обмежені обов’язками та заборонами.