
- •1. Конституційне право як галузь права
- •2. Поняття «конституційне право зарубіжних країн»
- •3. Предмет, об’єкт та суб’єкт порівняльного конституційного права
- •4. Функції порівняльного конституційного права
- •5. Джерела конституційного права зарубіжних країн
- •6. Джерела конституційного права у державах романо-германської правової системи
- •7. . Джерела конституційного права у державах англо-саксонської правової системи
- •8. Джерела конституційного права у державах релігійних правових систем
- •9. Охарактеризуйте розвиток конституційно-правової науки
- •10. Дайте визначення юридичного поняття та наведіть основні властивості Конституцій
- •11. Класифікація Конституцій
- •12. Жорстка та гнучка конституція
- •13. Типова структура конституцій зарубіжних країн.
- •14. Порядок прийняття та внесення змін до Конституції.
- •15 Правова охорона Конституцій.
- •16. Поняття конституційного нагляду(контролю).
- •Органи конституційного контролю.
- •17. Інститут громадянства та підданства.
- •18. Співвідношення понять «права людини», «права громадянина», «права» та «свободи».
- •19. Основні особисті права громадянина
- •20. Основні політичні права громадянина.
- •21. Економічні, соціальні та культурні права.
- •22. Гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •23. Діяльність омбудсмена.
- •24. Обов’язки людини і громадянина
- •25. Поняття форми держави
- •26. Форма правляння у зарубіжних країнах
- •27. Унітарна держава
- •28. Федеративна держава
- •29. Різновиди республіканської форми правління
- •30. Сутність демократичного політичного режиму
- •31. Головні риси тоталітарного режиму
- •32. Автономія в державі: поняття та основні ознаки
- •33. Поняття та функції парламенту
- •34. Двопалатний парламент у зарубіжних країнах
- •35. Системи парламентських комісій та комітетів
- •36. Здійснення парламентського контролю над діяльністю уряду.
- •39. Поняття та зміст «парламентаризму»
- •40. Юридичний зміст інституту глави держави
- •41. Типологія глав держави
- •42. Права та привілеї монарха.
- •44. Характеристика повноважень президента (парламент. Форма правління)
- •45. Характеристика повноважень президента (президентська форма правління)
- •46. Процедура імпічменту. Характеристика підстав імпічменту.
- •47. Узурпація влади.
- •48. Визначення поняття органи виконавчої влади
- •49. Склад і структура уряду
- •50. Компетенція уряду
- •51. Правовий статус голови уряду, членів уряду
- •52. Поняття та сутність місцевих органів влади
- •53. Компетенція і фінансова база місцевого самоврядування
- •54. Судові органи і судові системи: конституційний аспект
- •55. Конституційні принципи діяльності судової влади у зарубіжних країнах
- •56. Охарактеризуйте основні положення конституції японії
- •57. Конституційний процес російськоі федерації
- •58. Прийняття та основні положення конституції сша
- •59. Конституційний процес у великій британії
- •60. Особливості конституційного устрою у Німеччині
- •61. Зміст конституції Китайської Народної республіки
- •62. Конституційний процес в Україні
- •63. Основні положення Конституції України 1996 р.
- •64. Конституційна реформа 2004 р. В Україні: зміст та наслідки
- •65. Прийняття та зміст Конституції автономної республіки Крим
- •66. Конституційна юрисдикція в Україні
- •67. Дайте визначення та функції політичної партії.
- •68. Класифікація політичних партій
- •69. Партійні системи у зарубіжних країнах
- •70. Конституційні гарантії багатопартійності
- •71. Діяльність та правовий захист опозиції
- •72. Стадії виборчого процесу
- •73. Виборча система: сутність та різновиди
- •74. Поняття референдуму. Відмінність референдуму та плебісциту.
- •75. Конституційне забезпечення волевиявлення: гарантії захисту
48. Визначення поняття органи виконавчої влади
Поняття “орган виконавчої влади” є похідним від ширшого поняття “державний орган” (або “орган державної влади”). В цьому розумінні орган виконавчої влади є окремим видом державних органів. На них поширюються всі загальні риси поняття державних органів. Це означає, що кожний окремий орган виконавчої влади:
- створюється з метою безпосереднього здійснення конкретного виду державної діяльності;
- виконує діяльність, що характеризується чітко визначеною державою спрямованістю, цілями, завданнями та функціями, певним обсягом компетенції (прав і обов'язків);
- реалізовує свою діяльність з допомогою визначених державою методів і форм;
- має певну організаційно-правову форму, внутрішню структуру і зовнішні зв'язки.
Крім цього, органи виконавчої влади мають і певні особливі ознаки, зумовлені їх належністю до відносно самостійної частини державного механізму (апарату) — системи органів виконавчої влади. Ця система органів має досить поширену назву — “апарат державного управління” (або управлінський апарат).
Отже, орган виконавчої влади є організаційно самостійним елементом державного апарату (механізму держави), який наділений чітко окресленим обсягом повноважень (компетенцією) відповідно до покладених на нього завдань і функцій, складається зі структурних підрозділів і посад, що обіймають державні службовці, і віднесений Конституцією і законами України до системи органів виконавчої влади.
Для кожного органу виконавчої влади характерна насамперед організаційна відокремленість від інших елементів апарату державного управління. Водночас другою найважливішою характеристикою є функціональна відокремленість, котра характеризує різні аспекти компетенції та фактичної діяльності цих органів. Саме дані ознаки є ключовими при виділенні окремих видів органів виконавчої влади.
Класифікація видів органів виконавчої влади можлива за різними критеріями (ознаками). Зокрема, ці органи поділяються на види залежно від: характеру компетенції (або змісту функцій) — на органи загальної, галузевої, функціональної або змішаної компетенції; сфери дії — на органи управління економікою, соціально-культурним розвитком, в адміністративно-політичній сфері; способів прийняття владних рішень — на колегіальні та єдиноначальні (одноособові) і т. ін. Найважливіше значення має класифікація видів органів виконавчої влади в Конституції України. Вона виділяє за критерієм організаційно-правового рівня наступні види:
1) вищий орган у системі органів виконавчої влади — Кабінет Міністрів України;
2) центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ) — міністерства та інші органи;
3) місцеві органи виконавчої влади — обласні (Київська і Севастопольська міські), районні державні адміністрації.
49. Склад і структура уряду
На питання про те, хто входить до складу уряду, найпростіше відповісти однозначно: до складу уряду входять міністри. Інакше кажучи, уряд складається з міністрів. Однак до складу уряду, крім глави уряду й міністрів, які зазвичай очолюють міністерства або урядові департаменти, входять такі посадові особи, як державні міністри, міністри без портфеля, статс-секретарі, іноді – молодші міністри й парламентські секретарі. Термінологія досить різноманітна. Прийнято вважати, що головною фігурою в уряді (природно, крім прем'єра) є міністр. Міністр – це "основна складова" уряду.
У деяких країнах посада "державного міністра" вважається більш значною, ніж просто міністра. Це ніби особливо важливий міністр (Франція й Португалія). В інших країнах визначення "державний" вважається таким, що ніби применшує цю посаду. У Великобританії словосполучення "державний міністр" на практиці означає посаду заступника міністра. Так, у Великобританії є міністр оборони і може бути три, чотири, п'ять державних міністрів оборони. Ці особи фактично є заступниками міністра. У Японії всі члени уряду називаються державними міністрами.
Як правило, одна особа (один міністр) очолює міністерство. Хоча є такі рідкі випадки, коли на чолі міністерства стоять відразу два або більше міністри (такою своєрідністю вирізняється Фінляндія). Набагато частіші варіанти, коли є міністр, але поряд з міністром призначається державний міністр або статс-секретар, що або є заступником міністра, або відає певною ділянкою роботи. Іноді є міністри або статс-секретарі при президентові або прем'єр-міністрі. Взагалі це помічники глави держави або прем'єр-міністра, але для того, щоб у них був високий державний ранг, щоб їх приймали відповідно до цього рангу інші державні службовці й під час поїздок за кордон, щоб вони могли одержувати більшу платню, їм присвоюються такі звання.
Парламентський секретар входить до складу уряду Великобританії. Так називають державного чиновника, що підтримує контакти і зв'язки з парламентом. Уже в назві позначається, чим повинен займатися цей член уряду.
"Міністри без портфеля" – це посадові особи, які можуть займатися різними видами діяльності. Так, це може бути особа, що виконує доручення глави уряду. Деякі "міністри без портфеля" займаються координаційною діяльністю і є іноді віце-прем'єрами, курирують кілька міністерств. Іноді така посада маскує основне заняття цієї посадової особи. Наприклад, уряд не бажає оголошувати коло обов'язків цього міністра, призначає його "міністром без портфеля", а цей міністр може займатися керівництвом, наприклад, атомною промисловістю або справами озброєння.
У деяких країнах передбачена посада заступника прем'єр-міністра, а в деяких заступників немає. Там прем'єр-міністр – це єдиновладна фігура. Конституція ФРН передбачає, що канцлер може мати заступника, але на практиці заступником стає міністр закордонних справ. Він уважається другим за значенням міністром.
Міністерство України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні провадження державної політики у визначеній сфері діяльності.