Розділові знаки між простими реченнями в складносурядному

Між частинами складносурядного речення може стояти кома, крапка з комою, тире.

 1. Між частинами складносурядного речення ставимо кому:

Важким холодним сном спала земля, а високо над нею притаїлись зорі (М. Стельмах).

2. Кому не ставимо між двома частинами складносурядного речення, якщо вони мають спільний другорядний член або частки лише, навіть, ще та ін.:

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі (Ю. Мушкетик).

3.Крапку з комою ставимо між частинами складносурядного речення, якщо в середині їх є свої розділові знаки або якщо вони далекі за змістом:

Уже й череда перейшла; і тільки шляхом ледве плуганились дві корови, одбившись од череди (І. Нечуй-Левицький).

4. Тире між частинами складносурядних речень ставимо, коли між ними є причиново-наслідковий зв'язок або виражена швидка зміна подій: Був час обідньої перерви - і все живе поховалося в затінки, ущухло, принишкло (О. Гончар).

16 Творення і правопис дієприкметників

Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- та прикметникових закінчень: змар­ніти) — змарнілий, спочи(ти) — спочилий, опа(сти) — опалий. Причому суфікс -ну- в них випадає: засохну(ти) — засохлий, промокну(ти) — промоклий, змерзну(ти) — змерзлий.

У сучасній українській мові активні дієприкметники доко­наного виду за допомогою суфіксів -ш-, -вш- не творяться. Форми на зразок «перемігший», «допомігший», «позеленівший», «бувший» не відповідають літературній нормі; у таких випадках треба казати який переміг, який допоміг, позеленілий, колишній.

Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-, -юч- (від дієслів 1 дієвідміни) і -ач-, -яч- (від дієслів II дієвідміни) та прикметникових закінчень.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість кінцівки -ть додається -ч(ий): співаю(ть) — співаючий, квітну(ть) — квітнучий, ле­жань) — лежачий, терпля(ть) — терплячий.

Утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок «поважаюча себе людина», «ви­конуючий пісню артист» не відповідають нормам сучасної ук­раїнської мови; слід казати: людина, яка поважає себе; артист, який виконує пісню (але у вислові виконуючий обов 'язки це мож­ливо, оскільки цей вислів має значення іменника).

Пасивні дієприкметники доконаного й недоконаного видів утворюються від перехідних дієслів (а також від деяких непе­рехідних дієслів на -ся):

а) якщо основа інфінітива закінчується на -а, то до неї додається суфікс -н(ий): обладна(ти) — обладнаний, осід ла(ти) — осідланий, спиля(ти) — спиляний, обговорю-і    і    ва(ти) — обговорюваний; при цьому суфікс -ува-, якщо  на нього переходить наголос, змінюється на -ова-: розмалювати — розмальований, збудувати — збудований, за­програмувати—запрограмований;    

б) основи 1-ї особи однини додається суфікс -ен(ий): бачити) — бач(у) — бачений, заспокоїти) — заспокой(у) — заспокоєний, узгоди(ти) — узгодж(у) — узгоджений, в 'їздити) — в 'їждж(у) — в 'їжджений, вирости(ти) — ви- рощ(у) — вирощений, пилососи(ти) — пилосош(у) — пилосошений, молоти — мел(ю) — мелений (і молотий);

в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -ер, то до такої основи здебільшого додається суфікс -т(ий): зігну(ти) — зігнутий (і зігнений), стисну(ти) — стиснутий (і стиснений), трісну (ти) — тріснутий, коло(ти) — колотий (і колений), би(ти) — битий, тер(ти) — тертий.

У пасивних дієприкметниках н не подвоюється: сказаний, закінчений, запрограмований, перевірений.

Дієприкметники з часткою (постфіксом) -ся в українській мові не утворюються. Якщо ж активний чи пасивний дієприк­метник і твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися — розчервонілий, намерзтися — намерзлий, вто­митися — втомлений, усміхнутися — усміхнений, зажуритися — зажурений, зібратися — зібраний.

ПЕРЕКЛАД ДІЄПРИСЛІВНИКІВ

Сьогодні, реалізуючи вимоги Закону України про мови [1], що передбачає викладання навчальних дисциплін й ведення діловодства в навчальних закладах українською мовою, ми почали активно перекладати наші підручники, навчальні плани та інші документи, а також створювати нові державною мовою, постало чимало мовних проблем. І одна з них, достатньо суттєва, виникає при перекладі та вживанні дієприкметників, оскільки як у навчальній літературі, так і в ділових паперах вони доволі часто використовуються для відтворення повноти і точності юридичних текстів.

Чим же викликані труднощі при перекладі дієприкметників? У першу чергу тим, що при перекладі, як правило, не звертається увага на стан і час дієприкметника, а через те неправильно передається, формулюється зміст словосполучення або речення. У сучасній українській мові ознаки дієприкметника подібні ознакам дієслова. Таким чином, дієприкметникам, як і дієсловам, властиві стан (активний і пасивний), вид (доконаний і недоконаний) та час (теперішній і минулий). Отже при перекладі необхідно особливу увагу приділяти характеристикам цих категорій [2].

Активні дієприкметники у реченні виражають ознаки діючого предмета та виступають у формах теперішнього і минулого часу. Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів за допомогою суфіксів -уч-, -юч- та -ач-, -яч-: потухаючий, ріжучий, під'їжджаючий, лежачий, сидячий. Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфікса -л-: згорілий, прогнилий, змарнілий, накреслений, всохлий, померлий.

Проте у сучасній українській мові, як і в давньоруській, активні дієприкметники маловживані. І тому при перекладі активні дієприкметники, які мають у російській мові суфікси -ющ-, -ущ-, -ащ-, -ящ- (теперішній час) та -вш- (минулий час), українською мовою передаються як підрядні речення:

сложившаяся вокруг ситуация ситуація, що склалася навколо

проживающие в этом доме ті, хто мешкає в цьому будинку

подъехавший автомобиль автомобіль, який під'їхав

Пасивні дієприкметники виражають ознаки того предмета, який зазнає дію іншого предмета. В українській мові майже не вживаються пасивні дієприкметники теперішнього часу. Отже при перекладі дієприкметники, які в російській мові мають суфікси дієприкметників теперішнього часу пасивних дієприкметників -ем-, -ом-, -им-, також передаються як підрядні речення:

рос. мова укр. мова

приемы, применяемые преступниками прийоми, які застосовують злочинці

задержание лица, подозреваемого в совершении преступления затримання особи, яку підозрюють у вчиненні злочину

преступление, совершаемое несколькими преступниками злочин, який вчиняється кількома злочинцями

Рідко при утворенні пасивних дієприкметників теперішнього часу вживається суфікс -м-: рос. — директор фирмы, ранее судимый за убийство; укр. — директор фірми, раніше судимий за вбивство. Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -т-, -н-, -ен-, -єн-: неоцінений, неподоланий, нескінчений. Але деякі дієприкметники минулого часу, утворені від недоконаних дієслів, мають значення і минулого, і теперішнього часу. Наприклад: вироблювати — вироблюваний, здійснювати — здійснюваний, прояснювати- пояснюваний.

Суфікс -т- вживається при утворенні пасивних дієприкметників минулого часу від односкладових дієслів з основою на -и-, -і-, -а-, -я-, -у-, -ер-: зми-ти- зми-т-ий, стер-ти- стер-т-ий, зли-ти- зли-т-ий, зжа-ти- зжа-т-ий.

За допомогою суфікса -ен- утворюються дієприкметники від інфінітивних основ з суфіксом -ну-. Проте варто звернути увагу на те, що ці дієприкметники мають паралельні форми з суфіксом -т-: вису-ну-ти- висунений, висунутий; повер-ну-ти- повернений, повернутий. Суфікс -ен- також вживається при утворенні пасивних дієприкметників минулого часу від інфінітивної основи на приголосний (вез-ти- везений), але у цьому випадку здебільшого відбувається чергування кінцевих приголосних основи: д-дж: збудити — збуджений, засудити — засуджений, дослідити- досліджений; зд-ждж: виїздити — виїжджений; к, т-ч: присвятити — присвячений, спекти — спечений; ст-щ: вимостити — вимощений; с-ш: просити — прошений; г, з-ж: зберегти — збережений, а після губних з'являється суфікс -л-: зробити — зроблений; розгромити — розгромлений, скривити — скривлений, обумовити- обумовлений. При утворенні дієприслівників від основи інфінітива на -а- вживається суфікс -н-: писа-ти — писа-н-ий; збудува-ти — збудова-н-ий, записува-ти — зписа-н-ий, здійснюва-ти — здійснюва-н-ий. Таким чином, пасивні дієприкметники минулого часу перекладаються з російської мови і як дієприкметники, і як підрядні речення:

рос. укр.

защищенные щитом участки тела захищені щитом ділянки тіла

ансамбль, созданный в начале 90-х годов ансамбль, створений на початку 90-х років

ранее задержанный преступник раніше затриманий злочинець

Активні і пасивні дієприкметники відмінюються за родом, числом, відмінками та мають закінчення прикметників твердої групи. Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфікса -л-: згорілий, прогнилий, змарнілий, накреслений, всохлий, померлий. Проте у сучасній українській мові, як і в давньоруській, активні дієприкметники маловживані. І тому при перекладі активні дієприкметники, які мають у російській мові суфікси -ющ-, -ущ-, -ащ-, -ящ- (теперішній час) та -вш- (минулий час), українською мовою передаються як підрядні речення:

сложившаяся вокруг ситуация ситуація, що склалася навколо

проживающие в этом доме ті, хто мешкає в цьому будинку

подъехавший автомобиль автомобіль, який під'їхав Пасивні дієприкметники виражають ознаки того предмета, який зазнає дію іншого предмета. В українській мові майже не вживаються пасивні дієприкметники теперішнього часу. Отже при перекладі дієприкметники, які в російській мові мають суфікси дієприкметників теперішнього часу пасивних дієприкметників -ем-, -ом-, -им-, також передаються як підрядні речення:

рос. мова укр. мова

приемы, применяемые преступниками прийоми, які застосовують злочинці

задержание лица, подозреваемого в совершении преступления затримання особи, яку підозрюють у вчиненні злочину

преступление, совершаемое несколькими преступниками злочин, який вчиняється кількома злочинцями

Рідко при утворенні пасивних дієприкметників теперішнього часу вживається суфікс -м-: рос. — директор фирмы, ранее судимый за убийство; укр. — директор фірми, раніше судимий за вбивство. Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -т-, -н-, -ен-, -єн-: неоцінений, неподоланий, нескінчений. Але деякі дієприкметники минулого часу, утворені від недоконаних дієслів, мають значення і минулого, і теперішнього часу. Наприклад: вироблювати — вироблюваний, здійснювати — здійснюваний, прояснювати- пояснюваний.

Суфікс -т- вживається при утворенні пасивних дієприкметників минулого часу від односкладових дієслів з основою на -и-, -і-, -а-, -я-, -у-, -ер-: зми-ти- зми-т-ий, стер-ти- стер-т-ий, зли-ти- зли-т-ий, зжа-ти- зжа-т-ий. За допомогою суфікса -ен- утворюються дієприкметники від інфінітивних основ з суфіксом -ну-. Проте варто звернути увагу на те, що ці дієприкметники мають паралельні форми з суфіксом -т-: вису-ну-ти- висунений, висунутий; повер-ну-ти- повернений, повернутий. Суфікс -ен- також вживається при утворенні пасивних дієприкметників минулого часу від інфінітивної основи на приголосний (вез-ти- везений), але у цьому випадку здебільшого відбувається чергування кінцевих приголосних основи: д-дж: збудити — збуджений, засудити — засуджений, дослідити- досліджений; зд-ждж: виїздити — виїжджений; к, т-ч: присвятити — присвячений, спекти — спечений; ст-щ: вимостити — вимощений; с-ш: просити — прошений; г, з-ж: зберегти — збережений, а після губних з'являється суфікс -л-: зробити — зроблений; розгромити — розгромлений, скривити — скривлений, обумовити- обумовлений.

При утворенні дієприслівників від основи інфінітива на -а- вживається суфікс -н-: писа-ти — писа-н-ий; збудува-ти — збудова-н-ий, записува-ти — зписа-н-ий, здійснюва-ти — здійснюва-н-ий. Таким чином, пасивні дієприкметники минулого часу перекладаються з російської мови і як дієприкметники, і як підрядні речення: