- •1. Формування основних лексичних шарів сучасної української мови
- •3Предмет і завдання лексикографії
- •4Відокремлення обставин
- •6 Складнопідрядні речення
- •9 Ускладнені прості речення
- •11 Односкладні речення
- •12 Омоніми
- •13 Лексико-грамматические разряды фразеологизмов
- •14 Регресивна асиміляція
- •15 Складносурядне речення
- •Розділові знаки між простими реченнями в складносурядному
- •16 Творення і правопис дієприкметників
- •17 Складнопідря́дне ре́чення
- •19 Частка
- •20 Пряма мова, непряма і невласне-пряма мова
- •21 Дієприслівник
- •22 Приголосний звук
- •23 Правопис складних прислівників
- •24 Багатозначність слова в сулм
- •26 Тире між підметом і присудком
- •27 Особливості відмінювання числівників?
- •Непохідні і похідні сполучники
- •Поділ сполучників за вживанням
- •Сурядні і підрядні сполучники
- •Сурядні сполучники
- •Підрядні сполучники
- •31 Прислівник
- •32 Дієслово
- •33 Займенник
- •34 Числ́івником
- •35 Прикме́тник
- •36 Іме́нник
- •37 Словотвір
- •38 Слово як одиниця мови
- •39 Лексичне значення слова
- •41 Поняття фраземи, її ознаки
- •42 Підмет
- •43 Присудок
- •44 Однорідні члени речення
- •45 Милозвучність української мови
- •46 Зміни приголосних при словотворенні
- •47 Фонетичний склад
- •48 Фонетична транскрипція
- •49 Спрощення у групах приголосних
- •50 Закінчення іменників другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини
- •51 Кличний відмінок в українській мові
- •52Правопис іншом. Слів
- •53 Українські прізвища
46 Зміни приголосних при словотворенні
При творенні нових слів та їх форм певних фонетичних змін зазнають деякі приголосні. Ці зміни відтво
рюються і на письмі.
1. Перед суфіксами -ськ(ий), -слів(о) змінюються приголосні [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [ж], [ш], [с]:
а) де, Іи, с -ськ(ий), -сяів(о) = -ськ(ий), -сдів(о): птах — птаство, товариш — товариський, товариство, Одеса — одеський;
б) г,ж,з -ськ(ий), -сиів(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Париж — паризький, Ладога —ладозький, боягуз — боягузтво, Кавказ — кавказький;
в)к,ч,ц -ськ(ий), -слів(о) = -цьк(ий), -цтв(о): козак — козацький, викладач — викладацький, молодець — молодецький, молодецтво.
Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) зазнають змін лише у вимові, а на письмі зберігаються: брат — братський.
Примітка. У деяких прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження, приголосні [г], [к], [х], [ш] перед суфіксами -сыфю), -ств(о) не змінюються: казах — казахський, Карабах — карабахський, тюрк — тюркський.
2. При творенні іменників із суфіксом -ин(а) змінюються:
а) групи приголосних -цьк- — на -чч-: козацький — козаччина, донецький —Донеччина (але: галицький — Галичина);
б) групи приголосних -ськ-, -ас-, -сок- — на -щ-: полтавський
— Полтавщина, віск — вощина, пісок — піщина.
3. При творенні іменників та прикметників із суфіксом -ан-групи приголосних -СК-, -шк- змінюються на -щ-(\шч\): віск — вощаний, вощанка; дошка — дощаний.
4. При творенні багатьох форм дієслів II дієвідміни групи приголосних -СК-, -cm- змінюються на -щ4\шч\), а -зк- на -жч- вереск— верещати, простити — прощати, брязк — бряжчати.
5. При творенні форми вищого ступеня прикметників та прислівників за допомогою суфікса -ш(ий) приголосні [г], [ж], [з] змінюються на [меч], а приголосний с — на [шч] (орф. щ): дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, високий — вищий (вище); але: легкий — легший (легше). Це стосується також дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: вужчати, дужчати.
6. Приголосні основи [к], [ц] перед суфіксом -й- змінюються на -ч-: вік — вічний, вічність, вічно; молоко— молочний; місяць
— місячний; пшениця — пшеничний.
Примітка. Виняток становлять слова: торішній, дворушник, соняшник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні «бідолашний»), мірошник.
47 Фонетичний склад
- це найменша вимовна одиниця, компоненти якої тісно пов’язані між собою в артикуляційному й акустичному плані.
Склад може бути утворений з одного чи кількох звуків, один з яких обов’язково є голосним. Голосні звуки виступають у ролі складотворних (складових) й утворюють вершину складу. Кількість складів у слові відповідає кількості голосних у ньому. Приголосні не є складотворчими.
Залежно від кількості складів слова поділяються на односкладові, двоскладові, трискладові й багатоскладові:
ліс, день, звір;
я-ма, си-ла, книж-ка;
со-ро-ка,я-лин-ка, серденько;
ма-те-рин-ка, за-без-пе-чи-ти, ви-со-ко-тем-пе-ра-тур-ний, у-рі-зно-ма-ні-тню-ва-ти-ся.
Склади у слові бувають відкриті й закриті.
Відкритий - це склад, який завершується голосним звуком: пе-ре-ко-на-ти, мо-ва; закритий - це склад, що закінчується на приголосною: ви-тів-ки, зай-чик, пер-стень. В українській мові переважають відкриті склади.
Поділ слів на склади залежить від декількох умов:
1. Якщо один приголосний стоїть між голосними, то він належить до наступного складу: ви-со-та, при-го-да.
2. Якщо поряд стоять два дзвінкі або два глухі, то обидва належать до наступного складу: ли-стя, ді-жда-ти-ся.
3. Якщо з двох сусідніх приголосних перший сонорний або дзвінкий, а другий глухий, то вони належать до різних складів: синь-ка, бджіл-ка, вез-ти.
4. Якщо з двох сусідніх приголосних перший глухий або дзвінкий, а другий сонорний, то обидва належать до наступного складу: ви-шня, ни-жній, за-трі-ща-ти.
5. Якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони належать до різних складів: пе-ру-кар-ня, тем-но.