Єдиний технологічний процес транспортування вантажів

Єдиний технологічний процес транспортування вантажів — це комплексна технологія, в рамках якої здійснюється чітка взаємодія всіх елементів логістичної системи на всіх етапах доставки вантажів «точно в термін» з якнайменшими витратами ресурсів та на основі інтеграції виробництва, транспорту і споживання.

Технологічні процеси, що реалізуються в логістичних ланцюгах при доставці вантажів споживачам, мають свої особливості. Вони залежать від:

• транспортних характеристик вантажу (фізико-механічні та фізико-хімічні властивості: об'єм і маса, вид тари і упаковки тощо);

• кількості вантажу (масові вантажі, дрібнопартіонні вантажі, вантажі в пакетах, контейнерах, на піддонах і т.ін.);

• виду транспорту та його здатності до перевезень;

• характеру виробничих об'єктів і т.ін.

Доцільно розглядати доставку вантажів як процес безперервного забезпечення певних підрозділів (виробничих чи збутових) при синхронізації роботи всіх ланок системи та узгодженості її з попитом. Це вимагає жорсткої дисципліни поставок, яку неможливо забезпечити без визначення чітких характеристик складових системи.

Транспортний процес описують формулою:

де t_n - загальний час знаходження автотранспорту в пункті завантаження/розвантаження;

t₁ⁿ — тривалість очікування автотранспорту;

t₂ⁿ — тривалість маневрування;

t₃ⁿ — тривалість завантаження/розвантаження;

t₄ⁿ — тривалість оформлення документів;

t₀ⁿ — тривалість обслуговування автотранспорту.

Транспортний процес виходить із певних правил обслуговування автотранспорту. При незайнятості посту завантаження автомобіль обслуговується негайно. У випадку формування черги транспорту вступають в силу основні принципи політики контролю та обслуговування:

«перший прийшов - перший обслуговується» (FCFS – First Come – First Served)

останній прийшов — перший обслуговується» (LIFO — Last In — First Out) (політика пріоритету).

Консолідація партій вантажів

У сучасних умовах діяльності промислових підприємств транспорт має забезпечувати перевезення невеликих партій вантажів через короткі інтервали часу відповідно до змін запитів споживача і умов виробництва. Невеликими вважаються вантажі, що мають масу від 50 до 250 кг. За цих умов перевага віддається транспортним підприємствам, що займаються збиранням і розподілом вантажів на регіональному рівні. Вони, як правило, здійснюють перевезення вантажів невеликими партіями і дають економію витрат за рахунок використання власних розподільних центрів натомість задіяння складських потужностей підприємства-виробника. Це приводить до скорочення тривалості доставки малих партій вантажів на 25 - 50% і більше, залежно від виду обслуговуючої мережі. Транспортні підприємства мають реальну можливість змінювати обсяг і терміни поставок, маршрути доставки, розмір партій вантажів, що підлягають здачі клієнту, транспортних послуг.

Автотранспортні підприємства, які виконують перевезення укрупненими партіями при повному використанні вантажопідйомності власних автомобілів, проводять консолідацію вантажів на пунктах збирання і розукрупнюють їх на місцях розподілу, доставляючи клієнтам невеликі партії товарів.

Перевага такого підходу полягає, насамперед, у можливості пристосовувати канали товароруху до потреб споживачів. Відмова від жорстких тарифів і відсутність традиційних контрактів забезпечують високу гнучкість таких підприємств у стосунках із клієнтами.