Лекція 3.

Тема. Німецька класична філософія.

Питання для розгляду:

1. Філософія І.Канта.

2. Філософська система Г.В.Ф. Гегеля.

3. Місце німецької класичної філософії в історії філософії, її оцінка в контексті сучасності.

1. Філософія і.Канта.

Парадокс Німеччини другої половини XVIII – початку XIX ст.: занепад політичної системи – понад сотня самостійних держав – королевств, курфюрств, княжеств, розрізненість та війни, кріпацтво. Разом із тим -- з'являється багато філософів та поетів. Переможна сила тогочасної Німеччини – у союзі філософії з поезією.

Одночасна діяльність Е. Канта, Ґьоте, Ф. Шіллера, Вільгельма та Александра Гумбольдта, – характерні події тієї епохи. Її пік -- сорокаліття розквіту німецького класицизму (1780-1820).

Естетичні проблеми та поняття набувають особливого та навіть рішучого значення.

Ідея національного об'єднання Німеччини. На основі спільної культури. Ідея суспільного прогресу. Синтез національної духовної енергії, містицизму та ідей національно-культурного відродження штурмерів, (а згодом романтиків), та просвітницьких ідей – сутність національної світоглядної ментальності, яка народила німецьку класичну філософію.

Пошуки компромісу між Сущим та Належним Sein und Sollen – основна проблематика.

Імануїл Кант (1724-1804) Кьоніґсберґ. Син скромного сідельного майстра. 1745 закінчив університет. 9 років був домашнім учителем у Східній Прусії. 1755 – приват-доцент. Читання лекцій з метафізики та багатьох природничих наук. Нужденність, бо приват-доцент нічого не отримував. 1765 погодився бути помічником бібліотекаря у королевському замку. Лише у 46 років 1770 отримав професорську кафедру логіки та метафізики. Пізніше був деканом і двічи обирався ректором.

1794 обраний членом Російської АН.

Критика релігії. Абсурдність співіснування у християнській вірі двох несумісних вимірів: часу та позачасової вічності. 1793 р. глава з трактату «Релігія у межах самого лише розуму». Догана від короля Фрідріха Вільгельма II. Після смерті короля у 1798 надрукував роботу «Спір факультетів». Вважав біблію суцільною аллегорією.

Ґьоте: «він той, хто створив найбільш дієве за своїми результатами вчення і найглибше від усіх заглибився у німецьку культуру». Присвячено найбільш від усіх літератури.

Докритичний період.

Приват-доцент Кант видав твір «Всезагальна природна історія та теорія неба» (1755). Народження планет та зірок з космічного пилу через іх тяжіння, нагрівання через тертя, рух космічних вихорів через відштовхування. Пояснив рух планет Сонячної системи.

Докритичний скептицизм. Не можна змішувати логічні зв'язки між явищами та причинні. У комнаті тепло не тому, що термометр показує 45⁰ по Фаренгейту... Підстави пізнання – оптичні явища у системі супутників Юпітера та розмірковування на їх підставі, а властивості променів світла – реальна підстава буття.

У загальному випадку реальні причинні або каузальні зв'язки недоступні раціональному пізнанню. Хоча інколи в окремих випадках можливо.

Згадати Юма та теорію двох годиників.

Проблема у тому, як протистояти догматизму будь-якого методу. До такого догматизму саме і веде гносеологічний оптимізм Просвітництва. Догматика як раціоналізму, так і емпіризму його розчарувала. Логічні зв'язки визнаються раціоналістами реальними, каузальними. Наївно вважати. Що почуття призводять до помилок розуму. Розум і сам здатен помилятися. Треба розкрити механізм цих помилок. Але для цього треба побудувати філософію, проникнуту розумністю.

Науку треба огородити як від догматизма, так і від невіри у неї, скептицизму. Тому поставлена подвійна задача: по-перше, обмежити знання, аби звільнити місце вірі, по-друге, показати, що критика розуму призводить врешті-решт до науки.

Критичний період

Початок періоду – професура.

Головна ідея: перед тим, як пізнавати, треба дослідити інструменти людського пізнання. Геґель сказав, що тут є «...спроба навчитися плавати до того, як кинутися у воду», тобто зробити це теоретично.

Питання Канта:

1. Що я можу знати? (Критика чистого розуму)

2. Що я мушу робити? (Критика практичнго розуму)

3. На що я можу сподіватися? (релігія у межах лише розуму, 1793)

4. Що таке людина і ким вона може стати? (третій розділ «Логіки», відповідь в «Антропології...», 1798)

Чи можливий чистий розум (тобто вільний від емпірії) і що може бути ним досягнуто?

Спочатку треба проаналізувати види знання

Класифікація суджень та знання.

Судження:

	АНАЛІТИЧНІ знання пояснююче	СИНТЕТИЧНІ знання розширююче, прирощуюче
АПОСТЕРІОРНІ знання емпіричне		Існують у складі недосконалого знання У Сибіру видобувають багато золота, цей будинок стоїть на узгіррі, деякі тіла – важкі
АПРІОРНІ Знання «чисте» згадати «вроджені» ідеї	Існують у складі досконалого знання Усе обумовлене передбачає наявність умови, квадрат має чотири кути, тіла протяжні, холостяки неодружені Формальна логіка	Існують у складі досконалого знання Усе, що відбувається, має свою причину. В усіх змінах тілесного світу кількість матерії –незмінна. 5+7=12 Силлогізм Сократа