Трансцендентальна естетика

Річ у собі – виконує 4 функції, кожній з яких відповідає своє значення ноумена:

1. зовнішній збудник нашіх відчуттів та уявлень (але за відчуттями та уявленнями у загальному випадку неможливо дізнатися про властивості речі у собі через їх принципову несхожість прикладом чому може бути деякою мірою несхожість болі – на голку, що нас вколола чи хвилі на воді – на камінь, кинутий у річку.

2. це є будь-який в принципі непізнаваний предмет. Юм сказав би, що ми не знаємо, чи існують речі у собі. За Кантом ми не знаємо, що собою являє річ у собі; знаємо, що вона існує, та деякою мірою те, чим вона не є.

Пізнання обмежується лише почуттями. Річ у собі є лише постановкою задачі, але не розв'язанням.

3. трансцендентність, позачуттєва реальність. Все, що лежить у трансцендентній області. Кант постулює Бога та Безсмертну душу.

4. царство недосяжних ідеалів взагалі, пізнавальний ідеал безумовно вищого синтезу. Об’єкт віри.

Апріорні форми споглядання світу Простір та час

Абсолютне тлумачення: не як об’єкти, а як порядок (простір) та послідовність (час) співіснування речей (Ляйбніц, Оккам).

У Канта («критичного») – це лише форми чуттєвого споглядання, причому апріорні.

На відміну від попереднього метафізичного бачення простору часу у Канта – простір – зовнішня, а час внутрішня форма споглядання. Апріорні уявлення.

Простір – в основі геометричного знання

Час – в основі арифметики та алгебри, ряди чисел та величин в яких – передбачають наявність послідовності рахунку у часі.

Отже, відповідь на запитання щодо можливості математики% чиста, теоретична математика можлива як апріорна наука на базі позаемпіричного споглядання.

Математика чиста, теоретична.

А вибір математичної теорії відбувається через досвід (геометрія Евкліда. Лобачевського, Рімана).

Ось чому слід критично ставитися до теорій, які основані на математиці. Тут обов'язкова перевірка через досвід.

Трансцендентальна логіка

Виникнення наукового знання у загальному вигляді.

Синтетична єдність понять у судженнях та їх системах.

Таблиця класифікації суджень та категорій

класифікація суджень Категорії
за кількістю Категорії кількості	за якістю Категорії якості
Одиничні – єдність окремі – множинність Всезагальні – всезагальність	стверджувальні – реальність заперечні – заперечення безкінечні – обмеження
за відношенням Категорії відношення	за модальністю Категорії модальності
Категоричні –- субстанційність та приналежність умовні – причинність Роздільні – взаємодія	проблематичні –- можливість Ассерторичні –- існування аподиктичні – необхідність та випадковість

У цій таблиці третя категорія – завжди виникає з поєднання перших двох категорій того ж класу. Діалектичний задум, що передує Гегелівським тріадам.

Категорії розсудку неемпіричні, але вони застосовуються лише в емпірії і лише у ній.

Приклад: деякі камені у цій купі нагріті сонцем. Тут діють категорії реальності, множинності, єдності, причинності, існування, субстанційності, приналежності. Але внутрішні зв'язки між категоріями нез'ясовані.

Досвід за Кантом є синтетична єдність суджень сприйняття, перетворених, за допомогою підведення під категорії, у судження досвіду. Останні набувають характеру необхідності.

Саме у судженнях досвіду відбувається конструювання емпіричного матеріалу в предмети, об’єкти.

Отже, сонце світило, потім каміння стало теплим.

Сонце нагріває камінь (причинність)

Сонце є причиною нагрівання тіл на земній поверхні (всезагальність та необхідність)

Трансцендентальна аперцепція (аперцепція – сприйняття, зв'язок з самопізнанням).

Завдяки категоріям ми уникаємо психологізму протагорівського типу.

Схема трансцендентальної аперцепції: це синтез

«Схоплювання» у спогляданні ––– «відтворення» в уяві ––– «пізнавання» у понятті ––– «сприйняття» у судженні

Аперцепція виділяється з свідомості як активна її частина.