Питання, які відтепер постали перед науковцями

Питання про тавтологічність аналітичного знання та про те, де береться його новизна.

Де відбувається прирощення при виведенні одного з іншого, при доведенні теорем?

Кант показав значення синтезу у пізнанні.

Що можна вивести теоретичним шляхом?

Виникають питання про обґрунтування інших наук, які користуються математикою. Справді, чи можна математикою підмінити досвід? Чи дає математика реальні зв'язки між явищами?

Ці питання актуальні і зараз, особливо при побудуванні нових теорій, моделей. Зокрема важливо в економіці.

Структура гносеологічного поля.

Чуттєвість (Sinnlichkeit – здатність до відчуттів)

Розсудок (Verstand – здатність до понять та суджень) Як можливе чисте природознавство? (Розсудок звертається на чуттєвість) Як можлива чиста математика? (Розсудок звертається на свою діяльність) Апріорний синтез за допомогою 12 категорій.

Розум (Vernunft – здатність до умовиводів, які доходять до ідей, тут ідея – поняття розуму про безумовну єдність усіх обумовлених явищ) Як можлива метафізика, тобто умоглядне пізнання усього сущого (онтологія)? Вищий синтез

Відповідно, гносеологія Канта поділяється на такі розділи:

Трансцендентальна естетика (естетика – у Канта гноселогічне вчення про чуттєвість, а не лише про споглядання прекрасного)
Трансцендентальна аналітика	---- Трансцендентальна логіка
Трансцендентальна діалектика

Трансцендентальний – те, що досвіду, емпірії передує (a priori), але призначене для того, аби зробити можливим емпіричне пізнання. Те, що стосується умов досвідного пізнання, те, що лежить по цей бік експерименту; те, що осягається вищою умоглядністю.

Сюди можна віднести апріорні форми чуттєвого пізнання: простір та час. (Вони вроджені).

Сюди можна віднести апріорні форми діяльності розсудку, який здійснює синтез даних чуттєвості та категорій (понять), які є формами діяльності розсудку. Ані відчуття, ані поняття самі по собі не дають знання. Відчуття без понять – сліпі, поняття без відчуттів – порожні.

Розсудок без почуттів – безсилий, але й відчуття не дають йому справжнього знання про істинний світ.

Знання утворюється в результаті синтезу почуттів та діяльності розсудку, тобто застосуванню категорій.

Такий синтез називається «Трансцендентальною апперцепцією». Про це дещо далі.

Трансцендентне те, що знаходиться поза досвідом та до досвіду не відноситься, також ті основоположення, які намагаються вийти за межі досвіду, велять переступити його межі. Те, що перевищує сферу нашого пізнання. У математиці – невисловлюване алгебраїчними діями. Трансцендентне рівняння. y=x+tgx

Розум намагається дізнатися дещо про галузь трансценедентного саме за допомогою трансцендентальних здібностей. Щоправда великих успіхів тут не досягає.

Річ у собі – трансцендентний об’єкт.

За межами чуттєвих феноменов знаходиться непізнавана реальність, про яку ми маємо лише гранеично абстрактне «чисте» поняття – noumenon. Ноумени нічого не дають щодо пізнання речей у собі.