Класифікація транспортно-експедиційних послуг

За характером робіт і операцій транспортно-експедиційні послуги поділяють на три групи:

1. Безпосередньо транспортні послуги.

Це організація та перевезення вантажів від постачальника дотримувача.

2. Завантажувально-розвантажувальні роботи.

До них відносять завантаження товарів на транспортні засоби, їх розвантаження, закріплення, маркування, укрупнення партій поставок, комплектацію вантажних партій, перевалку (перевантаження) з одного транспортного засобу на інше тощо.

3. Експедиційні послуги.

Розрізняють два види транспортно-експедиційного обслуговування: комплексний і локальний.

Комплексні експедиційні послуги охоплюють усі види транспортно-експедиційного обслуговування від моменту приймання вантажів ідо моменту їх розвантаження у клієнта. Вони включають:

- приймання вантажів до перевезення на складі відправника;

- підготовку вантажу до транспортування;

- організацію завантаження на транспортні засоби;

- організацію перевезення;

- організацію охорони вантажу;

- організацію розвантаження товарів і їх складування на території клієнта;

- здачу вантажу й оформлення необхідної для цього документації;

- проведення розрахунків за всі види послуг;

- звітування перед вантажовідправниками.

Локальні експедиційні послуги є частиною комплексних послуг. До них віднесені:

- послуги з відправлення вантажів;

- послуги шляхом слідування;

- послуги після прибуття вантажів.

Послуги з відправлення вантажів включають: приймання, маркування і пакування вантажів, оформлення відповідної документації.

До послуг, що супроводжують вантаж, відносять: забезпечення цілісності вантажів у дорозі, організацію необхідних перезавантажень і безпосереднє транспортування.

Послуги після прибуття вантажів включають: контроль за прибуттям, інформування про надходження вантажів, організацію розвантаження транспортних засобів, оформлення документів, звіт перед вантажовідправником і т. ін.

Експедиційні послуги надає експедитор, який може бути фізичною чи юридичною особою, як правило, - це агент перевізника (транспортної організації). Експедитори діють на основі договору-доручення. Вони організують транспортно-експедиційне обслуговування, але самі можуть і не брати безпосередньої участі в процесі перевезення.

17.3. Вантаж у транспортно-логістичній системі підприємства Упаковка і тара

Упаковка — це засіб (комплекс засобів), призначений для фасування, зберігання та транспортування товарів для їх захисту від пошкоджень і втрат, що, у свою чергу, зберігає навколишнє середовище від забруднення.

Розрізняють такі рівні упаковки:

а) внутрішня упаковка, в якій безпосередньо міститься товар;

б) зовнішня упаковка, що захищає внутрішню упаковку і знищується безпосередньо при підготовці товару до використання;

в) транспортна упаковка, яка використовується дня зберігання, ідентифікації чи транспортування товару.

Пакувальний матеріал - це додатковий елемент упаковки, призначений для захисту товарів від механічних впливів.

Перев'язувальний матеріал - це додатковий елемент упаковки, призначений для підвищення міцності упаковки.

Призначенням упаковки є те, що вона повинна:

- зберігати товари від псування і пошкоджень;

- забезпечити створення раціональних одиниць вантажу для транспортування, відвантаження і розвантаження товарів;

- забезпечити створення раціональних одиниць для їх складування;

- забезпечити створення оптимальних - за смаком і об'ємом - одиниць для продажу товару;

- бути важливим носієм реклами.

Упаковка перестає виконувати свої функції в той момент, коли покупець чи споживач виймає з неї товар і знищує її.

Факторами, що впливають на вид упаковки у зв'язку з її транспортуванням, є:

- вага і об'єм товару при оптимальному використанні транспортних засобів, засобів складування, а також з урахуванням постійного зростання транспортних тарифів;

- рівень пристосованості упаковки до засобів автоматизації, транспортування і складування у клієнтів;

- види і шляхи перевезення товару (оскільки існують істотні відмінності в упаковці залежно від транспортних засобів).

Розрізняють споживчу і промислову упаковку.

Споживча упаковка. Вона виконує маркетингові функції і звернена до кінцевого споживача товару. Споживча упаковка орієнтується, насамперед, на потреби виробництва та збуту, а не на вимоги логістики. Вона розробляється з розрахунку на зручність для споживача, привабливість для покупців, ефективного використання торгових площ і захисту товарів від пошкодження. Ідеальна упаковка, з точки зору очікувань споживача, може бути найгіршим варіантом з точки зору логістики.

Промислова упаковка. Промислова упаковка розробляється за принципом найбільшої ефективності вантажопереробки. З цією метою сировину, матеріали чи готову продукцію об'єднують у вантажні одиниці (мішки, коробки тощо). Такі вантажні одиниці називають промисловою упаковкою.

Вантажна одиниця — це певний стандартний блок будь-якого вантажу.

Вантажна одиниця являє собою будь-яку кількість вантажів, які завантажують, транспортують, розвантажують і зберігають як єдину масу. Вона є одним із ключових понять логістики, оскільки пов'язує логістичні операції в одне ціле. Формуватися вантажна одиниця може як на виробничих дільницях, такі на складах.

Основні характеристики вантажної одиниці:

- розмір вантажної одиниці;

- здатність до збереження цілісності, а також початкової геометричної форми в процесі різних логістичних операцій.

Згруповані разом декілька промислових упаковок являють собою укрупнену вантажну одиницю, що призначена для підвищення ефективності та зручності вантажопереробки.

Промислова упаковка, а також укрупнена вантажна одиниця є головними об'єктами вантажопереробки в логістичному каналі розподілу. Вони відрізняються, насамперед, за міцністю, розмірами і масою. У випадку невідповідності упаковки вимогам продуктивності логістичних операцій відчутно знижується ефективність усієї логістичної системи підприємства.

При розробці промислової упаковки в першу чергу приймаються до уваги вимоги стандартизації та обмеження кількості типорозмірів. У логістиці застосовується різноманітна матеріально-технічна база. Для того, щоб вона була вимірна, застосовують відповідну умовну одиницю площі — так названий базовий модуль. Він являє собою прямокутник зі сторонами 0,6 × 0,4 м, який повинен вміщуватися кратне число разів на площі вантажної платформи транспортного засобу, складській робочій площі та ін.

Контейнеризація — це процес створення укрупнених вантажних одиниць. Під поняття «контейнеризація» підпадають усі форми створення укрупнених вантажних одиниць — від простої зв'язки двох промислових упаковок до консолідації вантажів за допомогою спеціалізованого транспортного устаткування. Мета контейнеризації — це підвищення ефективності вантажопереробки.

Розрізняють два основні види вантажних одиниць:

а) первинна вантажна одиниця — це вантаж у транспортній тарі (ящиках, бочках, мішках і т. ін.);

б) укрупнена вантажна одиниця — це вантажний пакет, сформований на піддоні з первинних вантажних одиниць.

Первинна вантажна одиниця проходить логістичні канали, як правило, без переформування.

Укрупнена вантажна одиниця на будь-якій стадії руху товару може бути розформована, виходячи з потреб споживача.

Жорсткий контейнер являє собою жорстку оболонку закритого типу для складованої і транспортованої продукції, яка водночас полегшує операції вантажопереробки і підвищує захищеність продукції.

Застосування жорстких контейнерів надає певні потенційні вигоди, а саме:

Розрізняють жорсткі та нежорсткі контейнери.

- зростання загальної ефективності вантажопотоків;

- зменшення вірогідності пошкоджень продукції в процесі вантажопереробки і транспортування;

- зменшення потреби в захисній упаковці;

- скорочення можливості крадіжок;

- підвищення рівня захищеності вантажів від агресивних впливів зовнішнього середовища.

У міжнародній практиці використовують контейнери для перевезення вантажів різними видами транспорту, які мають, як правило, ширину 2438 мм (8 футів), висоту 2438 мм (8 футів) чи більше і довжину 096, 8534, 10 668, 12 192 мм (20, 28, 35 і 40 футів). Для морських перевезень використовують контейнери довжиною 20 і 40 футів, об'єм яких відповідно становить 33 і 66м.

Нежорсткі контейнери не створюють закритої захисної оболонки для складованої і транспортованої продукції. Це можуть бути штабельовані промислові упаковки на піддонах (палетах) (рис. 6.8). Використання ковзного листа, який має ті ж лінійні розміри, що й піддон, потребує вильчастого навантажувача зі спеціальними захватами.

Як вантажну платформу застосовують стандартні піддони розміром 200X800 мм і 1200Х 1000 мм. На таких піддонах можна раціонально розмістити будь-який вантаж, упакований у стандартну транспортну ару. На основі базового модуля було розроблено єдину систему уніфікованих розмірів транспортної тари. Принцип створення цієї системи одягає в тому, що площу піддона розділяють на сітку кратних їй розмірів, що визначає зовнішні та внутрішні розміри транспортної тари.

Пластикові піддони, найбільш поширені в харчовій промисловості, дають певні переваги порівняно з дерев'яними, оскільки вони;

- більш гігієнічні;

- менші за вагою;

- піддаються вторинній переробці.

Різновидами контейнерів можуть бути великі мішки та короби. Мішки місткістю до 1 —2т виготовляють з армованих пластмас з додатковими внутрішніми перегородками. Короби в перетині мають ті ж розміри, що й піддони, а всередині — пластикові пакети.

Для перевезення хімікатів, медикаментів, харчових продуктів тощо застосовують ізотермічні піддони-вантажні одиниці замкнутого типу, які можуть бути розміщені у звичайному трейлері як відправлення в об'ємі неповної транзитної норми. Експлуатація таких контейнерів дозволяє:

-- усунути проблеми застосування спеціальних транспортних засобів, споряджених холодильними установками;

- максимально дотримуватися вимоги поставки товару необхідної кількості та якості «точно в строк».

Таким чином, використання вантажних одиниць забезпечує:

- збереження товарів на шляху їх руху від постачальника до споживача; - досягнення високої ефективності складських робіт, насамперед,

завантажувально-розвантажувальних і транспортно-складських, заміни ручної праці механізованою;

- максимальне використання вантажопідйомності та заповнюваності

всіх видів транспорту;

- можливість перевантаження без переформування;

- безпеку виконання розвантажувальних і транспортно-складських

робіт;

• спрощення контролю за доставленими вантажами.