Тема 7. Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту

У результаті вертикального поділу праці утворюються:

технічний, управлінський та інституційний рівні управління;

виробничі підрозділи;

управлінські служби;

неформальні групи.

Виокремлюють такі види функціональних повноважень:

рекомендаційні, паралельні, обов'язкові з'ясування;

лінійні та спеціальні;

обслуговуючі та консультативні;

продуктові, територіальні, споживчі.

Повноваження визначають:

право використовувати матеріальні і людські ресурси для виконання виробничих завдань;

форму впливу на підлеглих для досягнення цілей організації;

розмір оплати праці та місце в організації;

здатність приймати непопулярні рішення.

У результаті вертикального поділу праці утворюються три рівні управління:

технічний, управлінський, інституційний;

стратегічний, оперативний, тактичний;

спеціальний, лінійний, функціональний;

формальний, неформальний, змішаний.

До організаційних структур управління відносять:

продуктові організаційні структури;

схематичне зображення процесу планування;

організаційну структуру підприємства;

органіграму.

До організаційних структур управління належать:

лінійні організаційні структури управління;

топограми;

біхевіористи;

організаційні структури підприємства.

Делегувати в будь-якому випадку потрібно:

підготовчу роботу (проекти);

завдання особливої важливості;

завдання суворо довірливого характеру;

завдання високого ступеня ризику.

Організаційна структура раціональної бюрократії передбачає:

чіткий поділ праці та ієрархічність рівнів управління;

формування територіальних відокремлених підрозділів;

побудову структури управління за продуктовим принципом;

наявність консультативних штабів.

Не підлягає делегуванню:

мотивація співробітника;

рутинна робота;

підготовча робота;

спеціалізована діяльність.

Обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких її працівників на виконання завдань називається:

повноваженням;

владою;

делегуванням;

відповідальністю.

Делегувати у всіх випадках потрібно:

спеціалізовану діяльність;

встановлення цілей;

незвичні справи;

заключні рішення.

Передавання знань i повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання називається:

делегуванням;

владою;

лінійним повноваженням;

узгодженням.

Обов’язок виконувати поставлені завдання й забезпечувати їх задовільне розв’язання називається:

відповідальністю;

делегуванням;

лінійним повноваженням;

узгодженням.

Обмежене право використовувати ресурси організації та спрямовувати зусилля деяких її працівників на виконання завдань називається:

повноваженням;

владою;

відповідальністю;

узгодженням.

Реальна здатність або можливість впливати на ситуацію називається:

владою;

повноваженням;

відповідальністю;

лінійним повноваженням.

Тема 8. Мотивування як загальна функція менеджменту

До первинних потреб відносять:

обгрунтовані гарантії працевлаштування;

оцінювання платоспроможності підприємства;

проведення аналізу виробничо-господарської діяльності;

участь у прийнятті управлінського рішення про вихід на нові ринки збуту.

До факторів, що визначають систему матеріальних стимулів пра­ці, належать:

соціально-психологічні, економічні, організаційні;

фізіологічні, захищеності, поваги, самовираження;

структура заробітної плати, співвідношення у заробітній платі;

конкурентні та міжнародні.

До первинних потреб відносять:

наявність медичної служби на підприємстві;

потребу у самовираженні;

потребу поваги;

мотивування до праці.

Те, заради чого виконуються дiї називається

мотивом;

ціллю;

потребою;

стимулом.

До змістових теорій мотивації належить:

теорія Туган-Барановського;

теорія Портера-Лоулера;

теорія справедливості;

теорія очікування.

До змістових теорій мотивації відносять:

двофакторну модель мотивації Герцберга;

теорію справедливості;

теорію очікувань;

модель мотивації Портера-Лоулера.

Формування систем матеріальних стимулів праці передбачає:

визначення цілей, ресурсне забезпечення та побудову;

визначення місії, цілей та стратегії;

формування тактики, політики, процедур і правил;

розроблення методів менеджменту.

Теорія мотивації Абрахама Маслоу передбачає:

задоволення поетапно первинних і вторинних потреб людини;

необхідність задоволення потреб людини високою заробітною платою

та іншими матеріальними стимулами;

задоволення лише фізіологічних потреб;

задоволення насамперед потреб у владі, успіху та причетності.

Модель Майкла Портера і Едварда Лоулера полягає у:

визначенні мотиваційних елементів ланцюга: затрати праці — задово­лення винагородою;

створенні ієрархії управління;

формуванні змістовних мотиваційних теорій;

виборі ефективного стилю керівництва залежно від ситуації.

До процесійних теорій мотивації відносять:

такі, що спрямовані на дослідження того, як людина вибирає конкретний тип поведінки;

такі, що спрямовані на ідентифікації потреб людини;

обидві запропоновані відповіді вірні;

немає правильної відповіді;

До змістових теорій мотивації належить:

теорія Мак Клелланда;

теорія Портера-Лоуера;

теорія справедливості;

теорія очікування.

До процесних теорій мотивації належить:

теорія очікування;

теорія Маслоу;

теорія Мак Клелланда;