Аудит фінансової звітності

1.Аудит дотримання нормативних вимог П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

2. Аудит балансу підприємства

3. Аудит Звіту про фінансові результати

4. Система показників для аналізу фінансового стану підприємства

1. Аудит дотримання нормативних вимог П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»

Аудит дотримання нормативних вимог П(С)БО 1 «Загаль­ні вимоги до фінансової звітності» здійснюється на основі вимог ННА № 3 (МСА № 200) «Мета і загальні принципи аудиту фінансової звітності».

Мета аудиту фінансової звітності — підготовка висновку про відповідність фінансової звітності чинному законодавству, що регламентує порядок підготовки та подання фінансових звітів.

Процедури завірення фінансової звітності означають підтвер­дження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним Головної книги і журналів-ордерів без здійснення процедур перевірки достовірності первинної бух­галтерської документації.

Джерела перевірки: Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5), Головна книга, відомості, журнали-ордери.

Методика перевірки відповідності поданої фінансової звітнос­ті нормативним вимогам передбачає такі етапи.

1. Встановлення звітного періоду. Звітним періодом для рі­чної звітності є календарний рік. Для новоствореного підприємс­тва звітний період може перевищувати календарний рік (але не більш як на півроку), а для ліквідованою підприємства він буде меншим за один рік (з 1 січня до дати ліквідації).

2. Перевірка складу фінансової звітності. Аудитору слід проаналізувати повноту складу поданої звітності з урахуванням наявних філій, представництв, інших відокремлених підрозділів.

3. Оцінка критеріїв статей фінансової звітності. Аудитор оцінює обґрунтованість рішень керівництва підприємства щодо відображення у фінансовій звітності відповідних статей.

Аудитор має встановити, що кожна стаття, наведена у фінан­совій звітності, відповідає таким критеріям:

• є вірогідність надходження або вибуття майбутніх економі­чних вигод, пов'язаних з цією статтею;

• оцінка статті може бути достовірно визначена.

Для цього аудитор має порівняти результат господарської опе­рації з визначенням активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат.

Оцінка вірогідності отримання або витрат майбутніх економі­чних вигод і можливості достовірності оцінки показує місце ві­дображення результатів господарської операції - - у фінансових звітах або в примітках до них. Це стосується суттєвої інформації, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінан­сової звітності.

4. Оцінка якісних характеристик фінансової звітності. Для цього проводять аналіз за наступними напрямами:

• дохідність (дані фінансової звітності мають забезпечувати однозначні трактування користувачами. Це наявність необхідних реквізитів, чітко визначений звітний період, одиниця виміру);

• достовірність(передбачає необхідність виключення наявно­сті помилок і викривлень, які можуть вплинути на рішення кори­стувачів звітності);

• зіставність(забезпечення можливості користувачам порів­нювати фінансові звіти підприємства за різні періоди.);

• доречність (наявність інформації впливає на прийняття рі­шень користувачами, дає змогу своєчасно оцінити минулі, тепе­рішні та майбутні дії.).

5. Оцінка принципів підготовки звітності. Завдання аудито­ра є встановити дотримання при складанні фінансової звітності десяти принципів:

• автономності, при якому кожне підприємство розглядаєть­ся як юридична особа, відокремлена від власників. Тому власне майно і зобов'язання власників не відображуються у фінансовій звітності підприємства;

• безперервності діяльності, який полягає в тому, що оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи із припущення, що його діяльність триватиме;

• періодичності, що передбачає розподіл діяльності підпри­ємства на певні (визначені) періоди часу з метою складання фі­нансової звітності;

• історичної (фактичної) собівартості, що свідчить про пріоритет оцінки активів підприємства виходячи із витрат на їх виробництво й придбання;

• нарахування та відповідності доходів і витрат. Доходи і витрати відображуються в обліку й звітності в момент їх виник­нення, тобто незалежно від часу надходження та сплати грошей. Фінансовий результат підприємства за звітний період визначає­ться зіставленням доходів звітного періоду з витратами, які здій­снені для отримання цих доходів;

• повного висвітлення, який полягає в тому, що фінансова звітність має вміщувати всю інформацію про фактичні та потен­ційні результати операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

• послідовності, який передбачає постійне із року в рік застосуван­ня підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політи­ки має бути обґрунтована й розкрита у фінансовій звітності.

У разі змін в обліковій політиці підприємства аудитор встано­влює розкриття в розділі Приміток до фінансової звітності «Об­лікова політика»:

— причини і сутність змін облікової політики;

• суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості його достовірного визначення;

— факт повторного надання порівняльної інформації у фінан­сових звітах або недоцільність її перерахунку;

• обачності, який полягає в тому, що методи оцінки, що за­стосовуються, мають допомогти уникнути завищення активів і доходів та заниження зобов'язань і витрат. Цей принцип стосує­ться не тільки однієї статті фінансових звітів, а й усіх активів, зо­бов'язань, витрат і доходів. Зокрема, запаси у балансі мають ві­дображуватися за найменшою із оцінок — первісною вартістю або чистою вартістю реалізації, фінансові інвестиції — за ринко­вою вартістю тощо;

• превалювання сутності над формою. Операції мають облі­ковуватися відповідно до їх суті, а не тільки виходячи із юридич­ної форми;

• принцип єдиного грошового вимірника передбачає, що ви­мір і узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.

На основі виконаних процедур аудитор робить висновок про відповідність фінансової звітності вимогам про надання користува­чам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства.