Біосферні заповідники

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослідними установами міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і включаються в установленому порядку до Всесвітньої мережі біосферних резерватів у рамках програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера.

Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням:

Біосферний заповідник "Асканія-Нова"

Розташування: Херсонська область, Чаплинський район Площа: 33307,6 га Підпорядкування: Національна академія аграрних наук України

Чорноморський біосферний заповідник

Розташування: Херсонська область, Голопристанський район, Миколаївська область, Очаківський район Площа: 89129,0 га Підпорядкування: Національна академія наук України

Карпатський біосферний заповідник

Розташування: Закарпатська область, Рахівський, Тячівський, Хустський, Виноградівський райони Площа: 53630,0 га Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

Основою Карпатського біосферного заповідника був Карпатський державний заповідник, створений Постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 р. № 568 на площі 12672 га на території Івано-Франківської та Закарпатської (Рахівський і Тячівський р-ни) областей. Площа і територіальний склад цього заповідника неодноразово змінювалися. В 1979 р. до нього приєднуються Широколужанський масив (Тячівський р-н) та "Долина нарцисів" (Хустський р-н), а масиви на території Івано-Франківської області вилучаються. В 1990 р., завдяки включенню до складу заповідника Кузійського масиву (Рахівський р-н), його площа досягає 19899 га. У 1992 році заповідник отримав від ЮНЕСКО сертифікат про віднесення Карпатського заповідника до світової мережі біосферних резерватів. Згідно з Указом Президента України від 26 листопада 1993 року № 563 він набув статусу біосферного заповідника

Територія заповідника складається із семи відокремлених ділянок: Луж-Угольська, Свидовецько-Чорногірська, Рахівсько-Кузійська, Мармароська, "Долина нарцисів", а також "Чорна Гора" і "Юлівська Гора", які є ботанічними заказниками загальнодержавного значення

Статус біосферного резервату визначає також і такі його важливі завдання, як сприяння сталому розвитку Карпатського регіону, збереження його культурного й історичного спадку. Особливе значення територія заповідника має для збереження культури українських горян - гуцулів, бойків та лемків. Окремі елементи місцевого природокористування, наприклад, високогірне молочне вівчарство та пов'язані з ним промисли й традиції мають на сьогодні унікальний для Європи характер.

Дунайський біосферний заповідник Розташування: Одеська область, Кілійський та Татарбунарський райони Площа: 56 400га Підпорядкування: Національна академія наук України

У 1973 р. у складі Чорноморського державного заповідника було створено філію "Дунайські плавні", яку постановою Ради Міністрів УРСР від 23 квітня 1981 р. № 203 було реорганізовано у самостійний державний заповідник. Указом Президента України від 10 серпня 1998 р. № 861 було створено Дунайський біосферний заповідник. Його створенню сприяла фінансова підтримка Світового банку на підставі відповідної угоди з Урядом України в рамках проекту "Збереження біологічного різноманіття в українській частині дельти Дунаю" (1995-1998 рр.).

Рішенням Міжнародного координаційного комітету програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" від 9 грудня 1998 р. заповідник включений до складу світової мережі біосферних резерватів у складі білатерального румунсько-українського біосферного резервату "Дельта Дунаю" Наступного року ЮНЕСКО було прийнято рішення від 2 лютого 1999 р. про видачу заповіднику відповідного диплому.

Указом Президента України від 2 лютого 2004 р. № 117 територія Дунайського біосферного заповідника розширена на 3850 га. Зараз його загальна площа разом з протоками і внутрішніми водоймами та 2-х кілометровою смугою акваторії Чорного моря і відокремленими ділянками в районі водосховища Сасик становить 50252,9 га.

Шацький Біосферний заповідник

Розташування: Волинська область, Шацький район Площа: 48977,0 га Підпорядкування: Державний комітет лісового господарства України

Шацький національний природний парк було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 28 грудня 1983 року № 533, на площі 32515,0 га. Згідно з розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 31 березня 1986 р. № 159-р в постійне користування парку було надано 6761,8 га, а відповідно до Указу Президента України від 16 серпня 1999 року № 992 площу парку було розширено і на сьогодні вона становить 48977,0 га, з них 20856,0 га земель знаходиться у його постійному користуванні

Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів Шацького поозер'я, посилення охорони водно-болотних угідь міжнародного значення, сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

В основі парку ли державні заказники ландшафтні заказники: "Озеро Кримне", "Озеро Пісочне", "Озеро Пулемецьке", "Озеро Світязь", які були оголошені у 1974 році, зоологічної пам'ятки природи "Озеро Климівське", гідрологічних пам'яток природи "Болото Луки", "Болото Мелеване", "Болото Піддовге-Підкругле", що були оголошені у 1975 році.

Згідно з функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 5145,0 га, зону регульованої рекреації - 12971,0 га, зону стаціонарної рекреації - 978,0 га та зона антропогенних лданшдшафтів площею 29883,0 га.

Територія парку знаходиться на заході одного з найкрупніших болотно-озерно-лісових

комплексів у Європі - регіону Полісся, яке поширене на півночі України, півдні Білорусі та, частково у Польщі

Ліси поширені на території парку порівняно рівномірно, але суцільні великі масиви їх зосереджені в його східній частині. Тут переважають соснові ліси, для яких характерний середньовіковий деревостан, досить високий і добре зімкнений. Найпоширенішими є сосняки-чорничники.

Флора парку налічує 795 видів вищих судинних рослин, серед яких найбільшими за кількістю видів є родини складноцвітих, злакових та осокових. Тут відмічено зростання 110 видів мохоподібних, 265 видів діатомових водоростей, 75 видів справжніх грибів. Загалом тут представлено біля 40% флори Українського Полісся в цілому або 70% флори Західного Полісся.

До Зеленої книги України занесено 14 угруповань рослин. До них відносяться такі лісові угруповання: групи асоціацій соснових лісів зеленомохових та чорницевих, соснових лісів ялівцевих (з ялівцем звичайним), дубово-соснових лісів ліщинових. Серед болотної рослинності рідкісними є формації шейхцерієво-сфагнова та осоково-шейхцерієво-сфагнова, осоки Девелла, меч-трави болотної, а серед водної рослинності - формації альдрованди пухирчастої, латаття білого, латаття сніжно-білого, глечиків жовтих, їжачої голівки малої, рдесника червонуватого, рдесника туполистого, куширу підводного.

На території парку є багато боліт. Вони різноманітні за потужністю торф'яних шарів і типом рослинного покриву. Найпоширеніші низинні (евтрофні) болота, серед яких переважають трав'яні. Вони сформувалися переважно в заплаві Прип'яті і частково - Західного Бугу. В міжозерних котловинах зосереджені як евтрофні, переважно осоково-гіпнові, так і мезотрофні болота, зрідка трапляються оліготрофні болота. Найбільшими із болотних масивів є болота Вунич (322,0 га), Кругле-Довге (260,3 га), Став (220,0 га), Рипицьке (110,0 га).

Фауна хребетних налічує 333 види: 29 видів риб, 12 - земноводних, 7 - плазунів, 241 вид птахів, 44 види ссавців. Із безхребетних тут зареєстровано мешкання 31 виду молюсків, 71 вид ракоподібних, 244 - павукоподібних, 110 - комах. Із них 9 видів занесені до Європейського червоного списку, 33 види - до Червоної книги України, 154 види - до Додатку 2 Бернської конвенції.

Із "червонокнижних" на території парку охороняються ропуха очеретяна, мідянка, лелека чорний, лебідь малий, жовта чапля, пугач, шуліка рудий, гага звичайна, корольок червоноголовий, кутора мала, горностайі ін.

Біосферний заповідник "Розточчя" Розташування: Львівська область, Яворівський район Площа:

Заповідник "Розточчя" було створено

постановою Ради Міністрів УРСР

від 5 жовтня 1984 року № 403 на базі державного

заказника місцевого значення "Страдчанський ліс", оголошеного у 1974 р., та заповідного урочища "Королева гора",

оголошеного у 1978 р. Територія заповідника складається з двох ділянок - Верещицького і Ставчанського лісництв.

Статус біосферного отримав у 2011 році

Національні природні парки України

Азово-Сиваський національний природний парк

Розташування: Херсонська область, Новотроїцький та Генічеський райони Площа: 52154,0 га Підпорядкування: Державне управління справами Парк створено у 1993 році

Національний природний парк "Великий Луг"

Розташування: Запорізька область, Василівський район Площа: 16756,0 га Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Національний природний парк "Великий Луг" створений відповідно до Указу Президента України від 10 лютого 2006 року № 121. Парк створено на базі регіонального ландшафтного парку "Панай", орнітологічного заказника загальнодержавного значення "Великі і Малі Кучугури", ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Крутосхили Каховського водосховища".

Територія НПП "Великий Луг" включає частину Каховського водосховища з архіпелагом островів Великі і Малі Кучугури, ділянку його берегової лінії в районі населених пунктів Скельки - Енергодар, Маячанську балку та урочище Білозірське.

Основними завданнями парку є:

- збереження цінних природних комплексів та об'єктів степової зони і Дніпровсько-Кінських плавнів Великий Луг, підтримання та забезпечення екологічної рівноваги в регіоні;

- проведення науково-дослідної роботи по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища і ефективного використання природних ресурсів;

- створення умов для організованого туризму, екскурсій, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням встановленого режиму охорони його природних комплексів та об'єктів;

- відродження місцевих традицій природокористування, розвиток втрачених видів господарства - племінного конярства, бджільництва, розведення хутрових диких тварин та ін.;

- відновлення осередків місцевих художніх промислів - лозоплетіння, кераміки, ткацтва, народного малярства та інших видів народної творчості тощо;

- проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

Вижницький національний природний парк

Розташування: Чернівецька область, Вижницький район Площа: 7928,4 га Підпорядкування: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України

Національний природний парк "Вижницький" був створений згідно з Указом Президента України від 30 серпня 1995 року № 810 на площі 7928,4 гектари, з яких 7013,4 надані парку в постійне користування.

За функціональним зонуванням території заповідна зона складає 2087,2 га, зона регульованої рекреації - 4853,3 га, зона стаціонарної рекреації - 21,8 га, господарська зона - 966,1 га.

Ландшафтне різноманіття парку визначається належністю до басейнів річок Черемош та Сірет. Східна, сіретська частина має більш згладжені контури гірських пасом, широкі долини його приток Сухого та Стебника, меншу кількість геологічних відшарувань. Західна, черемоська частина парку в басейні річок Великої та Малої Виженки розчленована значно глибше й інтенсивніше. Тому тут поширені стрімкі схили з відслоненнями геологічних порід, мальовничі скелі, численні водоспади, ущелини-ворота

Найбільші площі у парку зайняті під ялицево-буковими лісами, рідше трапляються чисто букові ліси. Загалом на букові та ялицеві ліси припадає 60% лісовкритої площі парку. Незважаючи на достатню обжитість цих місць, тут ще зустрічаються окремі ділянки пралісів, де дерева бука та ялиці сягають висоти 40 м та 70-90 см у діаметрі. Післялісові луки (полонини) займають порівняно невеликі площі на схилах та гребенях пасом.

Всього на території національного парку виявлено 653 види судинних рослин (з них 31 вид занесено до Червоної книги України). Мохоподібних зареєстровано 236 видів. Серед рідкісних, зникаючих та малопоширених видів букових та ялицево-букових лісів слід відмітити значну групу видів зозулинцевих (орхідних), занесених до Червоної книги України. Найбільшу цінність становить надбородник безлистий - одна з найрідкісніших орхідей флори України. Нині в Карпатах відомі лише два місцезнаходження цієї рідкісної орхідеї, і обидва на території парку "Вижницький".

Фауна хребетних національного парку представлена 1 видом круглоротих, 20 видами риб, 11 - земноводних, 7 - плазунів, 137 - птахів, 41 видом ссавців. Із них 47 видів занесено до Червоної книги України, а 11 видів - до Європейського червоного переліку.