Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту

Сталі та незаперечні норми управління організаціями називаються

законами;

принципами;

методами;

закономірностями.

На досягнення єдності зусиль усіх підрозділів, служб, працівників для виконання завдань організації шляхом застосування правил, процедур ієрархії управління, особистих зв’язків, стилів керівництва спрямований

закон інтеграції управління;

закон спеціалізації управління;

закон економії часу в управлінні;

закон пропорційного розвитку систем управління.

Безперервний розвиток організації та утримання загальної рівноваги на кожному етапі цього розвитку передбачає наступний принцип менеджменту:

динамічної рівноваги;

активізації;

взаємозалежності;

цілеспрямованості.

Засади сучасної управлінської науки формують

закони, закономірності та принципи менеджменту;

закони, методи та принципи менеджменту;

методи, принципи та закономірності менеджменту;

закони, закономірності та методи менеджменту.

Якщо уявити менеджмент як систему управління, де принципи “насамперед”, то ця “драбина” у практичній діяльності буде мати такий вигляд:

принципи менеджменту, стилі управління, методи управління, способи й прийоми управління, результат;

стилі управління, методи управління, принципи менеджменту, способи й прийоми управління, результат;

способи й прийоми управління, принципи менеджменту, методи управління, стилі управління, результат;

методи управління, принципи менеджменту, способи й прийоми управління, стилі управління, результат;

Тема 3. Історія розвитку менеджменту

Засновником школи наукового управління був:

Фредерік Тейлор;

Елтон Мейо;

Абрахам Маслоу;

Анрі Файоль;

Засновником школи адміністративного управління був:

Анрі Файоль;

Елтон Мейо;

Пітер Друкер;

Фредерік Тейлор.

Засновником школи людських стосунків був:

Елтон Мейо;

Абрахам Маслоу;

Анрі Файоль;

Фредерік Тейлор.

Системний підхід у менеджменті передбачає:

використання теорії систем та підсистем;

розгляд управлінського процесу через безперервне протікання функцій менеджменту;

врахування конкретних ситуацій;

акцентування уваги на людському факторі.

Підхід до керівництва з позицій поведінки визначив:

класифікацію стилів керівництва на автократичний та демократичний;

«теорію X» і «теорію У» у керівництві;

перелік особистих якостей, що властиві ефективним керівникам;

залежність стилю керівництва від конкретної ситуації.

Характеристиками ідеальної бюрократії Макса Вебера не являється:

надання переваг окремим робітникам;

висока ступінь розподілу праці;

чітка управлінська ієрархія;

добір кадрів в організації за їх професійними якостями.

Автором (авторами) книги “Вивчення рухів” є:

Л. та Ф. Гiлбрейти;

Ф. Тейлор;

А . Файоль;

Д . Мак-Грегор.

Автором (авторами) книги “Людська сторона підприємства” є:

Д . Мак-Грегор;

Л. та Ф. Гiлбрейти;

Ф. Тейлор;

А . Файоль.

Автором (авторами) книги “Загальне та промислове управління” є:

А . Файоль;

Л. та Ф. Гiлбрейти;

Ф. Тейлор;

Д . Мак-Грегор.

Автором (авторами) книги “Принципи наукового управління” є:

Ф. Тейлор;

Л. та Ф. Гiлбрейти;

А . Файоль;

Д . Мак-Грегор.