2.Інвестиційний попит. Міжчасовий вибір фірми
Інвестиційний попит - це співвідношення між процентною ставкою як
ціною позичкових коштів і обсягом інвестицій, який фірми згодні одержати за даною процентною ставкою.
Здійснюючи процес інвестування, кожна фірма поводиться раціонально тобто порівнює вигоди і витрати, пов'язані з інвестиційним проектом.
Будемо виходити із припущення, що інвестиційний проект здійснюється протягом одного року, і вигоди від нього фірма отримує через один рік.
Фірма має порівняти граничні витрати і граничні вигоди. Додаткові витрати в даному випадку називаються граничною вартістю інвестицій. Додаткові вигоди фірми (граничне ефективність інвестицій) вимірюється нормою віддачі інвестицій (і). Остання визначаєтеся за формулою:
і=ΔR-ΔC/ΔC
де: і - норма віддачі інвестицій;
ΔR - додатковий доход від інвестиційного проекту,
ΔС - приріст витрат для здійснення проекту. Попит конкурентної фірми на інвестиції відбиває наступний графік:
Рис. Попит конкурентної фірми на інвестиційні ресурс
Крива попиту одночасно являється кривою граничної ефективності інвестицій. У точці Е витрати дорівнюють прибутковості інвестицій: i=r
Точка КЕ характеризує оптимальний обсяг інвестицій.
У зв'язку з тим, що здійснення інвестиційних проектів вимагає декількох років, виникає потреба зведення вигод і витрат фірми від цих проектів до одного часового періоду. Процес зведення майбутніх вигод і витрат від інвестиційного проекту до поточного періоду називається дисконтуванням. До показників, пов'язаних з дисконтуванням, відносяться:
1.) Майбутня цінність поточної суми грошей (FV):
FV = Мo (1 + r),
де: Мо - поточна сума грошей;
r - ставка дисконтування.
2.) Поточна цінність майбутньої суми грошей (PV):
PV=MN/(1+r)
де: МN - майбутня сума грошей;
r - ставка дисконтування;
N - кількість років.
3.) Чиста поточна вартість інвестиційного проекту (NPV). Вона являє собою різницю між поточною вартістю майбутніх вигод і поточною вартістю майбутніх витрат:
+
+…+
Інвестиційний проект вигідний, коли NPV > 0.
4.) Внутрішня норма віддачі інвестицій. Вона характеризує ставку дисконтування, за якої NPV=0, i визначається таким чином:
Інвестиційний проект вигідно здійснювати, коли IRR<50%.
3.Обгрунтування інвестиційних рішень придбання основних фондів
При обгрунтуванні інвестиційних рішень щодо придбання основних фондів виходять з поняття окупності проекта
Капітальні інвестиції є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства.
Серед усіх напрямів інвестиційної діяльності провідне місце займають капітальні інвестиції. За допомогою капітальних інвестицій відтворюються на простій і розширеній основі основні засоби виробництва, тобто створюється матеріальна основа для підвищення продуктивності живої праці на базі впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва. Завдяки капітальним інвестиціям реалізуються досконаліші форми суспільної організації виробництва: його спеціалізація, кооперування і комбінування.
Підприємства зараз самостійно обирають найважливіші напрямки своєї інвестиційної діяльності з урахуванням цілей свого розвитку, умов зовнішнього економічного середовища й інвестиційного клімату, рівня свого виробничого та фінансового потенціалу. Крім того, формуючи потребу в своїх інвестиціях, кожне підприємство має водночас зважати на свої можливості залучення інвестиційних ресурсів за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування. Нарешті, потреба в інвестиціях формується підприємством за конкретними напрямками інвестиційної діяльності, кожен з яких потребує попередньої розробки так званих інвестиційних проектів.
Інвестиційний проект — це відносно новий для нашої практики термін, який досить неоднозначно трактується в сучасній економічній літературі. Так, у “Кодексі знань про управління проектами”, розробленому Інститутом управління проектами США (Project Management Institute, USA), цей термін визначається таким чином: “Проект являє собою певне завдання з відповідними вихідними даними та результатами (цілями), що обумовлюють спосіб його розв’язання. Російські вчені у монографії “Інвестиційне проектування” (“Инвестиционное проектирование”) визначають як комплексний план заходів, спрямованих на створення нового чи модернізацію діючого виробництва товарів та послуг з метою отримання економічної вигоди. Українські економісти В. Я. Шевчук та П. С. Рогожин дають таку інтерпретацію цього терміну: “Інвестиційний проект — це документ, який містить систему взаємопов’язаних у часі і просторі та узгоджених з ресурсами заходів і дій, спрямованих на розвиток економіки підприємства”.
Наведені визначення терміна “інвестиційний проект”, на нашу думку, неповно і спрощено трактують його зміст:
· не простежується тісний зв’язок цього поняття з поняттям “реальні інвестиції”, бо будь-яка мета, заходи, дії тощо, не пов’язані з процесом реального інвестування підприємства, до інвестиційного проекту відношення не мають;
· не вказується, що інвестиційний проект — це не тільки план заходів, пов’язаних із розвитком підприємства, але одночасно й обґрунтування у відповідних інвестиційних ресурсах у різних формах їх;
· не вказано, що інвестиційний проект — це не тільки документ із планом заходів стратегічного розвитку підприємства в певному напрямку, а одночасно і система управлінських рішень із забезпечення реалізації цих заходів.
Термін “інвестиційний проект” пропонується визначати таким чином: “Інвестиційний проект — це документ, що забезпечує окремі напрямки стратегічного розвитку підприємства шляхом реального інвестування, обґрунтовує потребу у відповідних інвестиційних ресурсах у різних формах їх і містить систему відповідних управлінських рішень із забезпечення найбільш ефективних форм реалізації викладених у ньому інвестиційних цілей”.
Інвестиційні проекти, що розробляються виробничими підприємствами, розрізняються між собою за багатьма характеристиками.