Тема 8: Витрати виробництва

1.Функція витрат. Постійні та змінні витрати.

2.Закон неминучого зростання граничних витрат.

3.Оптимальний розмір виробництва.

1.Функція витрат. Постійні та змінні витрати.

Економічні витрати залежать від кількості використаних ресурсів (їх затрат) та цін на фактори виробництва. Тоді можна встановити залежність між обсягами виробництва та мінімально можливими витратами, необхідними для його отримання. Ця залежність називається функцією витрат:

Q=f(P_L,L,P_K,K),

де L, К — затрати праці та капіталу;P_L, P_K - ціни відповідних ресурсів.

Витрати (або вартість) виробництва в економічній теорії визначаються згідно концепції альтернативної вартості і є вартісною оцінкою блага з боку його виробника.

Слід розрізняти два види витрат:

• Бухгалтерські витрати – витрати, які мають явний характер і знаходять відображення на рахунках бухобліку.

• Економічні витрати – включають в себе бухгалтерські (явні) витрати і неявні витрати, або витрати втрачених можливостей (альтернативні витрати).

Розрізняють також постійні та змінні витрати виробництва.

Постійні витрати містять видатки на утримання управлінського персоналу, страхування, охорону підприємства. Ці видатки залиша­ються незмінними незалежно від того, скільки продукції виготовляє підприємство. Вони оплачуються навіть тоді, коли продукція не ви­робляється.

Змінні витрати охоплюють видатки на заробітну плату, сирови­ну, електроенергію, напівфабрикати, амортизаційні відрахування. Вони зростають зі збільшенням обсягів випуску продукції. При відсутності продукції ці витрати не оплачуються.

Економічні витрати поділяють на короткострокові та довгострокові, тобто вит­рати, що здійснюються відповідно в короткостроковий та довгостроковий періоди.

Короткостроковий період –  це проміжок часу, надто короткий для заміни вироб­ничих потужностей підприємства, але достатній для зміни рівня використання наяв­ного устаткування. У короткостроковому періоді деякі з виробничих ресурсів фірми постійні, проте іншими можна маніпулювати з метою зміни рівня виробництва продукції. На цій підставі можна виділити різні методи оцінки виробничих витрат.

Середні витрати — це витрати на одиницю випуску продукції. Є три види середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні валові (загальні) витрати.

Постійні витрати (FС). Q — обсяг випуску продукції; С —  витрати.

Середні    постійні    витрати    АFС (Average Fixed Cost ) - це кількість постійних витрат виробництва (FС) що припадає на одиницю випуску продукції (Q) АFС = FС/Q,

Змінні витрати VC  (Variable Cost)  — це витрати виробництва,  які залежать від випуску про­дукції і змінюються залежно від  збільшення або змен­шення обсягу виробництва.  

  

Змінні витрати (VC) Q — обсяг випуску продукції; С —  витрати.

Середні змінні витрати AVC (Average Variable Cost) - це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

AVC=VC/Q

Крива середніх змінних витрат

.

Сукупні витрати являють собою суму постійних і змінних витрат: ТС = FC+VC.

Сукупні витрати ТС (Total Cost) – це витрати, які характеризують сукупність постійних і змінних витрат виробництва фірмою у короткостроковому періоді.

Середні сукупні витрати АТС (Average Total Cost) - це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

АТС = ТС/Q,

ATC=AFC+AVC=(FC+VC)/Q.

Граничні  витрати   МС  (Marginal Cost) — це приріст сукупних витрат фірми, пов'язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції.

МС=ΔTC/ΔQ,

де МС - граничні витрати;

ΔТС - приріст сукупних витрат;

ΔQ - приріст випуску продукції (як правило, ΔQ=1)

Крива граничних витрат

Маючи незмінну ціну ресурсів і певний обсяг випуску про­дукції, можна визначити витрати фірми у короткостроковому періоді.

Криві витрат виробництва.