6.Економічні наслідки монополізації галузі. Антимонопольна політика

До переваг монополії відносяться:

• більш низькі витрати на одиницю продукції в порівнянні з конкурентними фірмами, які в сукупності виготовляють такий самий обсяг;

• можливість здійснювати великомасштабні дослідження, котрі вимагають великих фінансових коштів.

До недоліків діяльності монополій відносяться:

• Х-неефективність(різниця між фактичною та мінімально можливою вартістю виробництва; технологічна неефективність);

• неефективне використання ресурсів;

• застосування нецінової дискримінації – продаж продукту в комплекті, встановлення демпінгових цін;

• застосування цінової дискримінації.

Цінова дискримінація – принцип ціноутворення, коли той самий товар або послуга продається різним категоріям покупців за різними цінами.

Для впровадження цінової дискримінації необхідно виконання двох умов:

1.Існує формальна ознака, за якою можна розрізняти категорії споживачів.

2.Благо не можна перепродати.

Розрізняють три види цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеня, або абсолютна цінова дискримінація існує тоді коли кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо, тобто найвищу з цін, за якою споживач погоджується на купівлю певної одиниці товару або послуги.

Цінова дискримінація другого ступеня має місце тоді, коли ціни на продукцію однакові для всіх споживачів, але розрізняються залежно від обсягу покупки.

Цінова дискримінація третього ступеня запроваджується монополістом тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту, тобто визначити так звані сегменти ринку.

Рис. 5. Цінова дискримінація третього ступеня

За умовами, що забезпечують можливість встановлення різних цін на одне й те саме благо, розрізняють такі види цінової дискримінації:

• У просторі (продаж у місті та селі)

• У часі (сезонні ціни, денні та нічні ціни)

• За доходами споживачів (магазини для багатих та бідних)

• За обсягами споживання блага (оптові та роздрібні ціни)

• За соціальним статусом споживачів (пенсіонери, студенти)

Держава здійснює регулювання діяльності фірм з монопольною владою. Антимонопольне регулювання може стосуватися: регулювання злиття фірм, відстеження зловживання фірм своєю владою і застосування штрафних санкцій чи навіть примусове роз’єднання фірми-монополіста, регулювання діяльності природних монополій.

Світова історія впровадження антимонопольного законодавства сягає кінця ХІХ ст., коли в 1890 р. у США був прийнятий Антитрестівський акт Шермана, згідно з яким монополістичне обмеження вільної торгівлі розглядалось як карний злочин. У 1914 р. був прийнятий закон Клейтона, який заборонив обмеження кола агентів, а також поглинання фірм шляхом придбання активів. У цьому ж році прийнято Акт про торговельну федеральну комісію, який привів в дію всі попередні закони.

Монопольна діяльність в Україні регулюється такими законодавчими актами: Закон України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”(15.03.1992р.), Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції”(червень 1996 р.).

У Конституції України (ст.43) зазначається: ”Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види та межі монополії визначаються законом ”.

Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів підприємців від зловживань монопольним положенням і недобросовісної конкуренції здійснюється Антимонопольним комітетом.