4.Досконала конкуренція і монополія

Монополія (monopoly) – модель ринку, де одна фірма є єдиним виробником продукту.

Монополістичного становища фірма може досягти трьома шляхами:

1. Монополія окремої фірми на основі постійного підвищення ефективності діяльності для отримання конкурентної переваги над іншими фірмами

2. Монополія на основі злиття фірм

3. Монополія на основі диференціації продукту.

Основними характеристиками монополії є:

• наявність одного виробника;

• відсутність близьких замінників продукту;

• значний контроль за ціною;

• бар’єри для вступу в галузь.

5.Максимізація прибутку. Короткострокова і довгострокова рівновага

Рис.4 Криві граничного та загального доходу для монополіста

У короткостроковому періоді монополіст може отримувати прибуток, намагаючись максимізувати його, чи мати збитки, намагаючись їх мінімізувати, визначаючи обсяг виробництва за правилом МС=МR.

У довгостроковому періоді фірма отримує прибуток, обираючи в якості довгострокового стану таке положення рівноваги в короткостроковому періоді, при якому фірма отримувала б найбільший прибуток.

Варто зазначити, що монополія на практиці зустрічається дуже рідко. Зазвичай мова йде про фірми, що мають монопольну владу – ступінь ринкової влади.

Ступінь монопольної влади визначають за допомогою індексу Лернера

I_l= 1/Edp = P-AC/P=TP/TR

Чим більше його значення, тим більша монопольна влада фірми). При чистій конкуренції. При чистій конкуренції I_l= 0, при монополії з нульовими граничними витратами I_l=1.

Використовуються також:

індекс Герфіндаля – Гіршмана (Н), який для галузі із N фірмами визначається за формулою: H=S₁²+S₂²+S₃²+…+S_N² , де S _I – ринкова частка фірми “і”(і=1, 2, 3, ..., N) у %, причому S₁²+S₂²+S₃²+…+S_N²=100

Зокрема, для чистої монополії (N=1) Н=10000, а для повної конкуренції Н може бути меншим за 1 (для N=20000 однакових за часткою фірм Н=0,5). Зазначимо, що об’єднання фірм веде до збільшення галузевого індексу Н, отже, до поширення монопольної влади.

кофіцієнт Бейна (відображає величину економічного прибутку, який припадає на одиницю інвестованого власного капіталу );

коефіцієнт Папандреу (виходить з концепції перехресної еластичності остаточного попиту на продукт фірми);

коефіцієнт Тобіна (пов’язує ринкову вартість фірми з відновлюваною вартістю активів).

Більшість фірм не володіє даними щодо кривих середнього та граничного доходу по відношенню до себе, маючи дані тільки про граничні витрати для деяких обсягів виробництва, тому існує правило визначення ціни на практиці:

P = MC / (1 + 1/Edp)

Існують:

Відкрита монополія – монополія, за якої одна фірма на деякий час стає єдиним постачальником продукту, але не має спеціального захисту від конкурентів

Закрита монополія – фірма, яка захищена від конкурентів юридичними обмеженнями(права, патенти, дозволи, ліцензії)

Природна монополія – галузь виробництва, в якій довгострокові середні витрати досягають свого мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок повністю.