2.Криві Енгеля
Ернст Енгель (1821-1896) – англійський економіст, який вивчав, як у ХІХ ст., характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім’ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис. 5).
Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару Х. Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача. Ці залежності були помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:
1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростання доходів сім’ї.
2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послух, пов’язаних з відпочинком, має тенденцію зроcтати швидше, ніж зростають доходи.
|
I
QX Рис 5. Крива Енгеля |
F Х2
Х1 F1
І1 І2 І Рис 6. Криві Енгеля: F – нормальний товар, F1 – низькоякісний товар |
Х3.Ефект доходу, ефект заміщення
Ефект доходу – це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних – зменшується.
Ефект заміщення – це тільки ті зміни у споживанні товару, які є результатом змін цін цього товару відповідно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних товарів.
Досліджуючи криві «доход–споживання» та криві Енгеля, ми виходячи з припущення, що змінюється лише дохід, а інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати як незмінний доход, а ввести в модель як економічну змінну ціни, то можна побудувати криву «ціна – споживання».
Крива «ціна – споживання» показує, як змінюється обсяг закупок товару Х (точки F1, F2, F3 на рис. 1.7) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.
QY
I
F1 F2 F3 QX
Рис 7. Крива «ціна – споживання»
Від кривої «ціна – споживача» можна перейти до кривої індивідуального попиту. Тангенс кута нахилу ліній бюджетних обмежень відповідає ціні товару Х. Легко помітити, що зменшення кута нахилу (зниження цін на товар Х) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (РХ) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива попиту (рис. 8).
РХ
d
QX
Рис 8. Крива індивідуально попиту