3.Політика «модернізації країни» та їх суть.

ПОЛІТИЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ – це соціальні та інституціональні перетворення, пов’язані з переходом від одного типу політичної системи до іншого.

В основу концепції політичної модернізації покладено розроблений М. Вебером методологічний принцип, згідно з яким сучасні країни розподіляються на “традиційні”та “сучасні”.

“Традиційні” країни – зберігають персоналізовані відносини залежності і бар’єри соціальної мобільності.

“Сучасні” країни – засновані на раціональній організації та функціональній диференціації інститутів, що долає відносини особистої залежності та бар’єри на шляху групової мобільності.

Характерною особливістю політичної модернізації є диференціація політичної структури (інституціоналізація), яка передбачає формування розгалуженої мережі соціально-економічних, політичних та інших інститутів суспільства, спрямованих на забезпечення стабільності й соціального порядку. Розвивається вона через удосконалення (осучаснення) традиційних інститутів, які в процесі модернізації суттєво змінюють свої функції та характер діяльності, а також через формування нових.

Білет№12

1.Особливості утворення Галицько-Волинської держави та її розвиток.

Утворення Галицько-Волинської держави та приєднання до неї Києва стало подією великої історичної ваги. Недаремно літописець називав Романа великим князем, “царем на Русі”, “самодержцем всея Русі”, причому термін “самодержець” вперше в літописі вжито щодо нього.

Зі смертю Романа Мстиславовича в 1205 році розпочинається новий ви¬ток розбрату, чвар, князівсько-боярських міжусобиць, який, зрештою завер¬шився у 1238 році черговим об’єднанням Галичини та Волині і утвердженням його в місті Києві. Ці події пов’язані з іменем сина Романа Мстиславовича — Данила Галицького. Саме йому вдалося створити державу, яка викликала по¬вагу з боку західноєвропейських правителів і обережність у войовничого про¬тектора — Золотої Орди.

2.Універсали Центральної Ради ти їх значення.

Універсали центральної влади:

1.Універсал виданий 10.06.1917р

Зміст:проголошення автономії України, створення Укр державної скарбниці за рахунок податків з населення,необхідність розробки закону про землю.

2.Універсал:03.07.1917р

Зміст:універсалу доповнювався обіцянкою поповнити склад центральної ради представником менших меншин. Центральна рада відмовилася від самочинного проголошення автономії та формування українського війська без згоди тимчасового уряду.

3.Універсал: 07.11.1917р.

Зміст:підтримка мирних договорів для швидкого закінчення війни, проголошення демократичних прав і свобод.

4.Універсал: 09.01.1918р

Зміст:проголошення УНР незалежного самостійного державою, яка бажає жити з усіма сусідніми державами мирно. Проголошення програми соціально економічних перетворень.

3.Зовнішня політика сучасної України.

Україна займає певне місце у системі сучасних міжнарод-них відносин. Основні цілі, геополітичні акценти, пріоритети та напрямки зовнішньої політики сучасної України сформульовані у Акті незалежності України, у Декларації про державний су-веренітет, виступах Президента та інших документах. Головною метою зовнішньої політики України є забезпечен-ня її національних інтересів, захист прав та інтересів її грома-дян за кордоном, створення сприятливих умов для соціально-економічного розвитку нашої держави. Україна проводить відкриту, чесну та принципову зовніш-ню політику, засновану на принципах та нормах міжнародно-го права. У Декларації про державний суверенітет України записано, що:

♦ Україна, як суб’єкт міжнародного права, здійснює безпо-середні відносини з іншими державами, укладає з ними договори, бере участь у діяльності міжнародних органі-зацій у обсязі, який є необхідним для ефективного забез-печення національних інтересів Республіки у політичній, економічній, інформаційній та інших сферах;

♦ Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру та міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у за-гальноєвропейському процесі та європейських структурах;

Білет№13