- •1.4 Соціальні аспекти екології 13
- •Лекція 2 екосистеми, їхні властивості і закони функціонування 18
- •Лекція 3 біосфера її структура та закони функціонування 38
- •9.2.3 Діяльність юнеско 147
- •93.1 Екстраполяційні динамічні і нормативні моделі майбутнього 150
- •Лекція 1
- •Предмет екології, її об’єкт і завдання. Становлення і розвиток екологічної науки
- •1.2 Місце екології в системі наукових знань
- •1. 3 Структура екології
- •1.4 Соціальні аспекти екології
- •1.5 Методи досліджень в екології. Метод моделювання
- •3.Реймерс м.Ф.Экология. – м.: Россия молодая, 1994.
- •Лекція 2
- •2.1 Концепція екосистеми. Критерії виділення екосистем
- •I. Екосистема - єдиний природний організм, створений за тривалий період живими організмами і середовищем їхнього існування і де всі компоненти тісно пов'язані шляхом обміну речовиною та енергією.
- •2.2 Класифікація екосистем
- •2.3 Компоненти екосистеми, закони формування її
- •2.4 Екологічні фактори
- •2.5 Лімітуючи екологічні фактори, принцип Лібіха.
- •Принцип емерджентності
- •2.6 Функціонування екосистем. Потоки енергії та
- •2.7 Концентрація речовини у трофічних ланцюгах
- •2.8 Розвиток та еволюція екосистем
- •1)Зміні середовища;
- •2)Спадковій мінливості живих організмів та природному доборі;
- •3)Наявності в екосистемах вільної енергії.
- •2.9 Стійкість і саморегуляція екосистем
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
- •Тема лекції: біосфера ,її структура та закони функціонування
- •3.1 Поняття біосфери. Вчення в. І. Вернадського про
- •3.2 Структура біосфери
- •3.2.1 Основні типи речовини у біосфері
- •3.2.3 Гідросфера
- •3.2.4 Літосферa
- •3.2.5 Живі організми в біосфері
- •3.3 Структура біосфери запропонована Реймерсом
- •3.4.1 Функції живої речовини у біосфері
- •3.4.2 Складові енергетичного балансу в біосфері
- •3.4.3 Біохімічні кругообіги речовини
- •Континенти Океани
- •3.5 Стабільність біосфери
- •3.6 Самоорганізація біосфери
- •5.Реймерс м.Ф.Экология. – м.: Россия молодая, 1994.
- •4.1 Соціоекологія - наука про структуру і закони
- •4.2 Історія взаємовідносин людського суспільства і природи.
- •4.3 Класифікація і структура соціоекосистем
- •4.4 Функціонування соціоекосистем. Залежність
- •4.5 Соціоекосфера. Навчання Вернадського в.І про ноосферу
- •4.6 Роль соціоекології в розвитку соціологічної культури
- •5.1 Критичні епохи в історії еволюції біосфери Землі
- •5.1.1 Докембрійський період
- •5.1.2 Палеозойська ера (570-235 млн. Років тому)
- •5.1.3 Мезозойська ера
- •5.1.4 Кайнозойський етап
- •5.2 Походження людини. Вплив змін навколишнього
- •5.3 Еволюція біосфери
- •5.4 Цивілізація і біосфера Землі
- •5.5 Сучасна екологічна ситуація. Антропогенна деградація біосфери
- •5.6 Зростання народонаселення Землі і екологічні проблеми
- •Лекція 6 Тема лекції: екологія і економіка. Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і природи
- •6.1 Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і
- •6.2 Економічний і еколого - економічний принципи
- •6.3 Завдання раціонального природокористування
- •6.4 Розрахунок еколого-економічної ефективності виробничих процесів. Визначення еколого-економічної шкоди
- •6.5 Економічні оцінки і стимули відтворення
- •6.6 Плата за природокористування
- •6.7 Проблеми гармонізації взаємодії між
- •Лекція7
- •7.1 Роль юриспруденції в регулюванні взаємодії між суспільством і природою. Норми права в цій області.
- •7.2 Три етапи в історії правового регулювання
- •7.3 Головні джерела соціоекологічного права в Україні
- •7.4 Екологічні нормативи і стандарти
- •7.5 Еколого-правова відповідальність
- •7.6 Державне управління в галузі охорони
- •7.7 Міжнародна-правова охорона навколишнього середовища.
- •Лекція 8 Тема лекції: глобальні екологічні проблеми
- •8.1 Загальна характеристика глобальних проблем
- •8.2 Забруднення біосфери
- •8.2.1 Забруднення атмосфери
- •8.2.2 Забруднення гідросфери
- •8.2.3 Забруднення грунтів
- •8 2. 4 Радіація у біосфері
- •8.2.5 Токсична дія забруднюючих речовин
- •8.3 Екологічні наслідки забруднення біосфери і безгосподарчої діяльності людей
- •8.3.1 «Парниковий ефект»
- •8.3.2 Виснаження озонового прошарку
- •8.3.3 Кислотні дощі
- •8.3.4 Масове зведення лісів
- •8.3.5 Відходи виробництва
- •8.3.6 Сільське господарство.
- •8.3.7. Виробництво енергії
- •8.4 Екологічна криза, як криза антропоцентричної
- •Лекція 9
- •Діяльність юнеско
- •9.1 Міжнародна екополітика
- •9.2 Діяльність урядових та неурядових міжнародних
- •9.2.1Діяльнысть мсоп
- •9.2.2 Діяльність оон.
- •9.2.3 Діяльність юнеско
- •9.2.4 Діяльність Римського клубу
- •Діяльність «зелених»
- •9.3 Майбутнє людства в контексті глобальних екологічних
- •9.3.2 Стратегія й тактика виживання людства.
- •Література:
- •Витрати на охорону навколишнього середовища в закордонних країнах показані в таблиці 10.1.
- •10.2 Екологічний моніторинг і його задачі
- •10.3 Екологічна експертиза
- •10.4 Екологічний паспорт підприємства
- •Література
Лекція7
Тема лекції: ПРАВОВІ ПИТАННЯ ЕКОЛОГІЇ
План:
Роль юриспруденції в регулюванні взаємодії між
суспільством і природою. Норми права в цій області.
Три етапи в історії правового регулювання суспільних
відносин у сфері взаємодії суспільства і природи
Головні джерела соціоекологічного права в Україні
Екологічні нормативи і стандарти
Еколого-правова відповідальність
Державне управління в галузі охорони навколишнього
7.1 Роль юриспруденції в регулюванні взаємодії між суспільством і природою. Норми права в цій області.
Система управління якістю навколишнього середовища повинна мати надійний правовий механізм, який би забезпечував реалізацію науково-обґрунтованих принципів раціонального природокористу-вання. Розробка такого механізму належить до компетенції юридичної науки, вірніше тієї її частини, яка займається питаннями правового регулювання суспільних відносин у сфері природокорис-тування та охорони природи. Роль права у регулюванні взаємодії суспільства і природи полягає у встановлені науково-обґрунтованих правил поведінки людини в стосунках з природою. Найбільш важливі суттєві правила такої поведінки закріплюються державою в законодавстві і стають загальнообов’язковими для виконання і дотримання нормами права. Виконання норм права забезпечується державою. У нормах права, що регулюють суспільні відносини в галузі взаємодії суспільства та природи, визначаються природні об’єкти, що підлягають охороні з боку держави, закріплюються права й обов’язки всіх природокористувачів щодо використання та охорони природного середовища, вказуються попереджувальні, заборонні, компенсаційні, каральні та заохочувальні заходи, пов’язані з виконанням природоохоронного законодавства; визначаються засоби контролю і права органів контролю за дотриманням природоохоронного законодавства, передбачаються ступені відповідальності за порушення природоохоронних вимог та порядок відшкодування нанесеної природі шкоди. Норми права в області природокористування й охорони природи можуть мати локальне або регіональне і міжнародне значення.
7.2 Три етапи в історії правового регулювання
суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства і природи
Правове регулювання взаємовідносин між суспільством і природою зазнавало змін у міру зміни цих взаємовідносин.
В історії правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства та природи, відомий російський вчений юрист В.В. Петров виділяє три етапи: природо-ресурсний; природоохоронний та соціально-екологічний.
На початку двадцятого століття законодавство багатьох країн регулювало взаємовідносини суспільства і природи, в основному, шляхом встановлення особливого режиму охорони об'єктів природи, що мали культурне, історичне, наукове, природоохоронне значення, і створення тут заповідників, національних парків, пам'ятників природи. З середини двадцятого століття, у зв’язку з використанням природних ресурсів у великих масштабах, збільшенням антропогенного впливу на природу, у правовому регулюванні взаємовідносин суспільства і природи на перший план висуваються задачі раціонального природокористування.
Природо-ресурсний етап відзначається споживацьким підходом у взаємовідносинах між суспільством і природою. Регулятором суспільних відносин з використанням земельних ресурсів спочатку виступало тільки Земельне право. Пізніше з нього виділилося водне, лісове, гірське право.
У 60-і роки ХХ століття у зв’язку з необхідністю комплексного використання природних ресурсів почало формуватися єдине природо-ресурсне право, що включило в себе земельне, водне, гірське, лісове право.
Природо-ресурсне право - це система правових норм, що регулюють природо-ресурсні відносини з метою раціонального використання і відтворення земельних, водних, лісових і фауністичних природних ресурсів для забезпечення потреб господарства, а також для захисту права природокористувачів і держави і зміцнення законності у даній сфері відносин.
На жаль, незважаючи на всі вжиті заходи, руйнування біосфери нашої планети продовжувалося, що спричинило появу нового виду діяльності – охорона навколишнього середовища. Відповідно до цього сформувалася і нова галузь права - природоохоронне право і почався природоохоронний етап взаємодії суспільства і природи.
Природоохоронне право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини з метою охорони природи і захисту навколишнього середовища від руйнівного впливу господарської діяльності.
Проте, при постійному збільшенні темпів і масштабів господарського впливу на природу, природоохоронні міри відставали від негативних змін, що відбувалися в біосфері.
Тому в 80-е роки 20-го ст. виникає й одержує загальне визнання нова концепція, згідно з якою головним завданням у взаємовідносинах між суспільством і природою є створення такої системи раціонального природокористування, що попереджала б саму можливість виникнення конфліктних ситуацій при взаємодії суспільства і природи, тобто базувалася б на соціекологічному принципі. Відповідно до цього, настає новий соціоекологічний етап правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємовідносин між суспільством і природою. На цьому етапі природо-ресурсне і природоохоронне право інтегруються в єдине соціоекологічне право.
Соціоекологічне право - це система правових знань і норм в
області охорони навколишнього середовища та природокористування, що встановлюють і регулюють відносини в цій галузі між державою, з одного боку, і об'єднаннями, підприємствами, організаціями, окремими громадянами - з іншої сторони з метою гармонізації взаємовідносин між суспільством і природою і забезпечення високої якості середовища проживання.
Соціоекологічне право є не тільки системою правових норм, а і системою правових знань у згаданій сфері. Це означає, що воно, з одного боку, є самостійною галуззю системи права, а з другого- окремим підрозділом юридичної науки, який останнім часом став також галузевим підрозділом соціоекології.
Оскільки відновлення і збереження дінамічної рівноваги планетарної земної соціоекосистеми - це глобальна, загальнолюдська проблема, зростає значення міжнародного співробітництва у галузі охорони навколишнього природного середовища, формування і юридичного закріплення коректних норм поведінки держав у сфері взаємовідносин з природою. Тому соціоекологічне право стає зараз окремою галуззю міжнародного права.