3.4.3 Біохімічні кругообіги речовини
З потоками енергії тісно пов’язані потоки речовини.За рахунок процесів міграції хімічних елементів усі геосфери Землі пов’язані єдиним циклом кругообігу цих елементів. Кругообіг, рушійною силою якого є тектонічні процеси і сонячна енергія, одержав назву великого (геологічного) кругообігу.
Схематично
це можна уявити так. Вивержені глибинні
породи мантійного походження (базальти)
тектонічними процесами виводяться з
надр Землі в біосферу. Під дією сонячної
енергії і живої речовини вони вивітрюються,
переносяться, перетворюються у
різноманітні осадкові породи. Потім за
рахунок тектонічних рухів знову
потрапляють у зону великих тисків і
температур Землі, де з них звільняється
сонячна енергія, здійснюється метаморфізм
і створення гранітних порід. Гранітні
породи знову за рахунок тектонічних
рухів потрапляють у біосферу. Таким
чином, великий кругообіг речовини можна
розглядати як еволюцію земної кори від
океанічного (базальтового) типу до
материкового (гранітного). Потужність
великого кругообігу приблизно
Виникнення
життя на Землі сприяло появі нової форми
міграції хімічних елементів – біогенної.
На великий (геологічний) наклався малий
(біогенний) кругообіг речовини. У малому
кругообігу переміщаються в основному
вуглець (
)
і фосфор (
).
Обидва кругообіги протікають зараз
одночасно і тісно пов’язані між собою.
Живі організми в біосфері ініціюють кругообіг речовин і призводять до виникнення біогеохімічних циклів. Біохімічні цикли – це циклічне переміщення біогенних елементів: вуглецю, кисню, водню, азоту, сірки, фосфору, кальцію, калію й інш. від даного компонента біосфери до інших так, що на визначених ділянках цього кругообігу вони входять до складу живої речовини.
Переміщення речовини в біохімічних циклах одночасно забезпечує життєдіяльність живих організмів.
Головними оціночними параметрами ефективності і напрямку роботи біогеохімічного циклу є кількість біомаси, її елементарний склад і активне функціонування живих організмів.
Хімічні елементи, що беруть участь у будівництві живої речовини і необхідні для його синтезу одержали назву біогенних.
Склад абіотичної частини нашої планети приблизно такий: Fe »36%, O2 » 25%, Si » 23%, Mg » 10%, S » 3%, Ni » 2%, інші » 15%. Склад біомаси зовсім інший: O2 » 70%, C » 15%, H » 11%, інші » 4%.
Принцип циклічності в перетвореннях і переміщеннях речовини в біосфері є основоположним. Зберігання циклічності - умова існування біосфери.
Центральне місце в біосфері посідають біохімічні цикли: вуглецю, води, азоту, та фосфору. Ці цикли в найбільшій мірі зазнали трансформації при формуванні техносфери та агросфери, і вивчення їх стало важливою задачею екології.
Біохімічний цикл вуглецю базується на атмосферному депо, яке утримує його в кількості, приблизно рівній 700 млрд. тонн у формі вуглекислого газу (рис.3.3). Цей цикл ініціюється фотосинтезом та диханням. Обидва процеси йдуть так інтенсивно, що у рослин та тварин на долю вуглецю припадає до 40-50% загальної маси. Залишки відмерлих рослин та тварин сприяють утворенню гумусу.
Аналогічно утворюється і торф. У цих двох формах вміщюється до 99% вуглецю нашої планети. Швидкість кругообігу вуглецю обчислюється в середньому від 300 до 1000 років.
Утворення техносфери суттєво змінило цей цикл. Зараз антропогенне надходження вуглекислого газу в атмосферу зросло більше природнього на 6-10%. Це пов’язано, головним чином, з вирубкою лісів та заміною їх менш продуктивними агроценозами. Певний внесок робить і промисловість та всі виробництва, які пов’язані зі спалюванням палива
Дихання
грунту
Фотосинтез
Вулканічна Фосилізація діяльність
Фосилізація