- •1.4 Соціальні аспекти екології 13
- •Лекція 2 екосистеми, їхні властивості і закони функціонування 18
- •Лекція 3 біосфера її структура та закони функціонування 38
- •9.2.3 Діяльність юнеско 147
- •93.1 Екстраполяційні динамічні і нормативні моделі майбутнього 150
- •Лекція 1
- •Предмет екології, її об’єкт і завдання. Становлення і розвиток екологічної науки
- •1.2 Місце екології в системі наукових знань
- •1. 3 Структура екології
- •1.4 Соціальні аспекти екології
- •1.5 Методи досліджень в екології. Метод моделювання
- •3.Реймерс м.Ф.Экология. – м.: Россия молодая, 1994.
- •Лекція 2
- •2.1 Концепція екосистеми. Критерії виділення екосистем
- •I. Екосистема - єдиний природний організм, створений за тривалий період живими організмами і середовищем їхнього існування і де всі компоненти тісно пов'язані шляхом обміну речовиною та енергією.
- •2.2 Класифікація екосистем
- •2.3 Компоненти екосистеми, закони формування її
- •2.4 Екологічні фактори
- •2.5 Лімітуючи екологічні фактори, принцип Лібіха.
- •Принцип емерджентності
- •2.6 Функціонування екосистем. Потоки енергії та
- •2.7 Концентрація речовини у трофічних ланцюгах
- •2.8 Розвиток та еволюція екосистем
- •1)Зміні середовища;
- •2)Спадковій мінливості живих організмів та природному доборі;
- •3)Наявності в екосистемах вільної енергії.
- •2.9 Стійкість і саморегуляція екосистем
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
- •Тема лекції: біосфера ,її структура та закони функціонування
- •3.1 Поняття біосфери. Вчення в. І. Вернадського про
- •3.2 Структура біосфери
- •3.2.1 Основні типи речовини у біосфері
- •3.2.3 Гідросфера
- •3.2.4 Літосферa
- •3.2.5 Живі організми в біосфері
- •3.3 Структура біосфери запропонована Реймерсом
- •3.4.1 Функції живої речовини у біосфері
- •3.4.2 Складові енергетичного балансу в біосфері
- •3.4.3 Біохімічні кругообіги речовини
- •Континенти Океани
- •3.5 Стабільність біосфери
- •3.6 Самоорганізація біосфери
- •5.Реймерс м.Ф.Экология. – м.: Россия молодая, 1994.
- •4.1 Соціоекологія - наука про структуру і закони
- •4.2 Історія взаємовідносин людського суспільства і природи.
- •4.3 Класифікація і структура соціоекосистем
- •4.4 Функціонування соціоекосистем. Залежність
- •4.5 Соціоекосфера. Навчання Вернадського в.І про ноосферу
- •4.6 Роль соціоекології в розвитку соціологічної культури
- •5.1 Критичні епохи в історії еволюції біосфери Землі
- •5.1.1 Докембрійський період
- •5.1.2 Палеозойська ера (570-235 млн. Років тому)
- •5.1.3 Мезозойська ера
- •5.1.4 Кайнозойський етап
- •5.2 Походження людини. Вплив змін навколишнього
- •5.3 Еволюція біосфери
- •5.4 Цивілізація і біосфера Землі
- •5.5 Сучасна екологічна ситуація. Антропогенна деградація біосфери
- •5.6 Зростання народонаселення Землі і екологічні проблеми
- •Лекція 6 Тема лекції: екологія і економіка. Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і природи
- •6.1 Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і
- •6.2 Економічний і еколого - економічний принципи
- •6.3 Завдання раціонального природокористування
- •6.4 Розрахунок еколого-економічної ефективності виробничих процесів. Визначення еколого-економічної шкоди
- •6.5 Економічні оцінки і стимули відтворення
- •6.6 Плата за природокористування
- •6.7 Проблеми гармонізації взаємодії між
- •Лекція7
- •7.1 Роль юриспруденції в регулюванні взаємодії між суспільством і природою. Норми права в цій області.
- •7.2 Три етапи в історії правового регулювання
- •7.3 Головні джерела соціоекологічного права в Україні
- •7.4 Екологічні нормативи і стандарти
- •7.5 Еколого-правова відповідальність
- •7.6 Державне управління в галузі охорони
- •7.7 Міжнародна-правова охорона навколишнього середовища.
- •Лекція 8 Тема лекції: глобальні екологічні проблеми
- •8.1 Загальна характеристика глобальних проблем
- •8.2 Забруднення біосфери
- •8.2.1 Забруднення атмосфери
- •8.2.2 Забруднення гідросфери
- •8.2.3 Забруднення грунтів
- •8 2. 4 Радіація у біосфері
- •8.2.5 Токсична дія забруднюючих речовин
- •8.3 Екологічні наслідки забруднення біосфери і безгосподарчої діяльності людей
- •8.3.1 «Парниковий ефект»
- •8.3.2 Виснаження озонового прошарку
- •8.3.3 Кислотні дощі
- •8.3.4 Масове зведення лісів
- •8.3.5 Відходи виробництва
- •8.3.6 Сільське господарство.
- •8.3.7. Виробництво енергії
- •8.4 Екологічна криза, як криза антропоцентричної
- •Лекція 9
- •Діяльність юнеско
- •9.1 Міжнародна екополітика
- •9.2 Діяльність урядових та неурядових міжнародних
- •9.2.1Діяльнысть мсоп
- •9.2.2 Діяльність оон.
- •9.2.3 Діяльність юнеско
- •9.2.4 Діяльність Римського клубу
- •Діяльність «зелених»
- •9.3 Майбутнє людства в контексті глобальних екологічних
- •9.3.2 Стратегія й тактика виживання людства.
- •Література:
- •Витрати на охорону навколишнього середовища в закордонних країнах показані в таблиці 10.1.
- •10.2 Екологічний моніторинг і його задачі
- •10.3 Екологічна експертиза
- •10.4 Екологічний паспорт підприємства
- •Література
7.4 Екологічні нормативи і стандарти
Однією з важливих частин природоохоронного законодавства являється система екологічних стандартів. Під стандартизацією
розуміютьвстановлення єдиної і обов’язкової для всіх об’єктів даного рівня системи норм і вимог. Стандарти можуть бути державними, галузевими і заводськими.
Важливішими екологічними стандартами є нормативи якості навколишнього середовища.
Для визначення стану навколишнього середовища і впливу того або іншого забруднювача на живі організми і здоров’я людини визначена система соціоекологічних нормативів: гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин (ГДК), гранично допустимі викиди (ГДВ) в атмосферу, гранично допустимий скид (ГДС) шкідливих речовин у водойми; гранично допустиме екологічне навантаження (ГДЕН) на природні об’єкти та інші.
Гранично допустима концентрація (ГДК) – це максимальна концентрація речовини в навколишньому середовищі, при якій не спостерігається прямого або опосередкованого шкідливого впливу цієї речовини на організм людини. ГДК підрозділяють на максимально разові та середньодобові.
Максимально разові ГДК - (ГДК м.р.) застосовують для працюючих у забруднених приміщеннях, а середньодобові ГДК –
( ГДК с.д.) для зон житлової забудови. Ця різниця пов’язана з тим, що на підприємствах до роботи допускають здорових людей, які пройшли медичний огляд та більш стійких до дії на організм шкідливих речовин. Таким чином ГДК м.р. більші, ніж ГДК с.д.
Гранично допустимі викиди (ГДВ)- це кількість шкідливих речовин , яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів повітря на межі санітарної зони не була вищою від ГДК.
З метою контролю за якістю газодимових викидів підприємств проводиться інвентаризація джерел забруднення атмосфери, а також екологічна паспортизація всіх об’єктів, які забруднюють довкілля.
Рівень шумового забруднення визначається за допомогою Державного стандарту "Система стандартів безпеки праці. Шум. Загальні вимоги безпеки".
Існують стандартні норми та правила щодо радіотехнічних і електротехнічних об’єктів. Вони регламентують умови їх експлуатації з метою охорони населення від шкідливого впливу електромагнітних випромінювань.
Дуже небезпечним забруднювачем природного середовища є штучна радіація.
Законодавчо визначені норми і правила радіаційної безпеки.
Розроблені стандарти щодо широкого кола продуктів промислового і сільськогосподарського виробництва. Розробкою екологічних нормативів займаються Міністерство охорони здоров’я та Міністерством охорони навколишнього природного середовища, потім вони юридично закріплюються.
7.5 Еколого-правова відповідальність
Еколого-правова відповідальність – це юридична відповідальність за екологічне порушення, тобто виконання певних, затверджених законом про охорону природи, обов’язків.
Еколого-правова відповідальність може бути декількох видів:активна, пасивна, адміністративна, кримінальна, майнова.
Активна відповідальність - це виконання вимог охорони навколишнього середовища шляхом запровадження безвідхідних і маловідхідних технологій, виділення значних коштів на будівництво очисних споруд і різних установок, що зменшують забруднення навколишнього середовища і захищають здоров’я. Активна відповідальність передбачає здійснення позитивних дій з боку відповідальних осіб, окремих громадян у галузі раціонального природокористування, екологічної безпеки. Цей вид юридичної відповідальності може бути організаційним, організаційно-майновим чи майновим, пов’язаним з відшкодуванням збитків за виконання рекультиваційних заходів під час геологорозвідувальних, пошукових чи гірничоексплуатаційних робіт, відшкодування втрат, пов’язаних з гідротехнічним будівництвом, спорудженням військових об’єктів та інш. Активна (позитивна) еколого-правова відповідальність застосовується державою не лише для відшкодування збитків від антропогенного впливу, але й для усунення наслідків стихійних катастроф.
Пасивна форма юридичної відповідальності – це коли організації утримуються від виконання певних дій, які можуть призвести до екологічної шкоди, погіршення здоров’я людей.
Поряд з таким регулюванням відповідальності за екологічні порушення чинним екологічним законодавством передбачені також юридичні засоби забезпечення примусового виконання підприємствами, організаціями, установами та громадянами зобов’язань, покладених на них Законом про охорону навколишнього середовища.
В тих випадках, коли порушення екологічного законодавства привели до тяжких наслідків, винний може підлягати кримінальному наказанню у виді позбавлення волі, накладання значних грошових штрафів, конфескації майна.
Однак частіше застосовується адміністративна відповідальність, у виді накладання штрафів як на окремих осіб, так і підприємство в цілому. Вона наступає у випадках псування або знищення природних об'єктів, забруднення природного середовища, браконьєрства і т.п.
Службові особи можуть підлягати дисциплінарній відповідальності у виді повного або часткового позбавлення премії, виговору, пониження посади або звільнення з посади за невиконання природоохоронних заходів і екологічних нормативів.
Крім того, виплата штрафів не звільняє від матеріальної цивільно-правової відповідальності, тобто необхідності відшкодування нанесеної забрудненням або нераціональним використанням природних ресурсів шкоди навколишньому середовищу, здоров'ю і майну громадян, господарству.
Однак слід зазначити, що екологічне право потрібно оцінювати все ще як мало розроблене.
На сьогодні в нас у законодавстві немає спеціального розділу "Екологічні злочини" який би розглядав факти підвищеної й особливо небезпечної екологічної шкоди. Не встановлено юридичних нормативів на комплексні екологічні порушення, є недоліки в правовому регулюванню відносин з комплексного визначення шкоди, заподіяної довкіллю. Часто штрафи за нанесення шкоди навколишньому середовищу мізерні і ніякою мірою не можуть компенсувати екологічні збитки. Заспокоює те, що в Україні триває удосконалення екологічного законодавства, запозичується позитивний зарубіжний досвід.