2.4. Документ як знакова система

Документ є знаковою системою, тобто матеріальний посередник, що служить обміну семантичною інформацією між двома іншими матеріальними системами. [2, c.18]

До властивостей документа як знакової системи віднесені:

1) особливості форми знаків, в яких втілюється інформація;

2) способи нанесення (фіксування) знаків;

3) способи сприйняття знаків.

Знакова система має певні властивості:

1) знаки пов'язані в ній між собою певними правіс. О. глаголиця і кирилиця граматики;

2) нові знаки вводяться в систему не вільно, а на основі правил,

3) значення знака в системі залежить не тільки від нього самого, а від його місця в системі;

4) система складається з кінцевого (хоча і не завжди постійного) числа елементів (знаків), з яких може бути складено словник;

5) здійснимо переклад (заміна) однієї знайомої системи на іншу;

6) знаки фіксуються одним або декількома способами. [14, c.36]

Знаковістю володіє не лише інформаційна, але й матеріальна складова документа, його речова основа і конструктивна форма. Взятий у перспективні семіотики, документ – це не просто «упаковка» для тієї або іншої ідеї, а значущий предмет. Поки книжка лежить на складі, вона безмовна, та варто узяти її руки або поглянути неї на бібліотечній полиці, як вона починає посилати сигнали, знаки, інформацію, повідомляє, хто її створив, який її зовнішній вигляд. Інформативність (знаковість) документа багато в чому визначається його дизайном, структурою, вмістом науково-довідкового апарату, ілюстрованим супроводом або ілюстративною інтерпретацією тексту. [14, c.36]

Ілюстрації – теж знакова підсистема, найважливіший засіб розширення інформативності видання. У рукописних книгах вони служили образотворчим коментарем, бо ілюстратор був читачем і давав своє трактування прочитаного. Ілюстративна інтерпретація тексту може мати різне інформаційне забарвлення: історико-побутове, соціальну, стильову, філософську, психологічну, але вона у будь-якому випадку інформативно і активно бере участь у створенні образу книги. [2, c.18-19]

Загальний стиль видання, його дизайн: формат, папір, композиція елементів, виразні засоби набору, уміло підібрана шрифтова гарнітура – прямо або побічно розширюють його інформативність, діючі на підсвідомість, формують певний образ часу, в який вписується текст твору, в певному ключі режисирують його сприйняття. [12, c.18]

Інформативність певного екземпляра документа багато в чому залежить від історії його побуту і формується «слідами», які залишили в нім час і власники. Власницькі палітурки, екслібриси, ярлики книжкових магазинів і аукціонів, штампи бібліотек, в яких зберігався екземпляр; дарчі і власницькі написи, автографи, маргінальні записи, замітки на зовнішніх листках іноді створюють унікальну ауру не лише екземпляра, але і власника, епохи, культури, що володіє величезною інформаційною цінністю. [2, c.19]

Розділ 3. Основні способи та засоби документування

3.1. Текстове документування

Історично першим способом документування був мальований спосіб закріплення і передачі інформації - намальований лист, тобто лист з використанням графічних знаків (картинок, букв, цифр) для фіксації і передачі звукової інформації. У своєму розвитку цього листа пройшло ряд етапів, в результаті яких змінилося кілька типів листа:

1. піктографічне;

2. ідеографічне;

3. складове;

4. буквено-звукове . [15, c.34]

Піктографічне письмо (картинно-синтетичне 8-6 тис. років до н.е.) - "лист в картинках". Піктографічне письмо характеризується узагальненістю фіксації, воно передає цілі повідомлення, графічно не розчленовані на окремі слова. Джерело формування піктограм - первісне мистецтво, період, коли первісні малюнки стали застосовуватися не тільки для пізнання світу, а й для комунікативних цілей, тобто передач будь-яких повідомлень і для закріплення їх у часі. За допомогою піктограм записані довгі історії і навіть цілі поеми.[19, c.32] Особливість піктографічного письма полягає в його доступності, оскільки воно не пов'язане з конкретною мовою і може бути розшифровано (прочитано) будь-якою мовою. [15, c.34] Зразки піктограм, що є складними образотворчими композиціями розглянуті в додатку А.

У ідеографічному листі інформація фіксується дослівно. Графічні знаки (ідеограми) мають стійкі, суворо визначені накреслення і передають вже окремі слова, тобто звукова мова. Вищим етапом розвитку ідеографії стало ієрогліфічне письмо (Єгипет, Дворіччя), що з'явилося близько 4 тис. до Р.Х. У Китаї ієрогліфічне письмо збереглося до наших днів, хоча і не в формі чистої ідеографії, а у вигляді словесно-складового листа. Проте в основі його як і раніше залишається ідеограма. Деякі ідеографічні знаки широко використовуються в даний час і іншими народами: математичні, музичні знаки, грошові символи, знак параграфа та ін.. Передача ієрогліфами складів японської писемності подано у додатку Б. Однак ідеографічне лист є досить складним для навчання і незручно для повсякденного користування. Зокрема, в Китаї навіть найпоширеніші ієрогліфи містять в середньому по 11 штрихів, а деякі до 50 і більше.[15, c. 32]

Третім етапом розвитку листа стало складовий або силабічний лист (від грец. "Sullabe" - склад), в якому кожен графічний знак позначає склад. Складові системи з'явилися у 2-1 тис. до Р.Х. Найдавнішими складовими системами були шумерська, критська, писемність майя. Більш пізніми - японська складова азбука "кана" і корейське письмо. В даний час силабічні системи листи найбільш широко поширені в Індії та Південно-Східної Азії.

З складового листа у 2 тис. до Р.Х. виникло буквено-звукове (алфавітне) письмо. Тут кожен графічний знак позначає, як правило, окремий звук - фонему (від грец. "Phonema" - звук), тому його нерідко називають фонемографічним. Буквено-звукове письмо ділиться на консонантних-звукове (передавальне лише приголосні) і вокалізованно-звукове (передавальний як приголосні, так і голосні звуки). [19, c.41] Кирилична абетка епохи найдавніших слов'янських рукописів подана в додатку В.

Таким чином, розвиток листи пройшло тривалий історичний шлях: від малюнків (піктограм) до складних ідеографічним системам, а від них - до більш простим складовим і буквено-звуковим. Певну роль у цьому процесі зіграли також матеріали та знаряддя, що застосовувалися в різні епохи для письма. [19, c.41]