1.3. Основні та предметні форми запису інформації

У еволюційному розвитку людини фігурують такі взаємопов’язані поняття як сприйняття, розуміння, мова й документ. Дійсно, без сприйняття не було б розуміння, без розуміння не розвинулася мова, без документа мова не може вдосконалюватися. [18, c.52]

Первісна людина весь свій життєвий досвід зберігала в пам’яті й передавала його в усній формі чи особистим прикладом. У міру того як уявлення людини про навколишній світ розширювалася, а її промисловий досвід забагачувався, усний спосіб передачі інформації поступово ставав недостатнім. Усе більшого значення почало набувати письмо із його двома основними функціями – комунікативного (передача інформації) і мнемотичною (зберігання в пам’яті набутої інформації). Виникли різні примітивні типи і системного «письма», більшість з яких не має майже нічого спільного з сучасним письмом. [18, c.52]

Археологічні розкопки та вивчення документів, що зберігалися, допомагають відтворити історію та процес еволюції форм документування.

Основні форми запису інформації наведені в таблиці. (табл. 1)

№	Форма запису інформації	Різновид запису інформації	Вид запису інформації
1.	Предметне		Паличкове, вузликове, запис «вампум», «кіпу».
2.	Зображувальне	клиновидне	Піктографічне, ідеографічне (ієрогліфічне), ізографічне, логографічне, абеткове.
		неписемне	фотодокументування
3.	Аудіальне		Фонодокументування
4.	Комбіноване		Комбіноване використанні форм документування (наприклад, аудіовізуальне, картографічне документування тощо)

Таблиця 1

Предметні форми запису інформації. До появи документа, як речового виробу з одного боку, та джерела інформації з іншого, як вважає проф. С.Г.Кулешов [9, c.16], існував довгий етап використання в первісного суспільства різних об’єктів із фіксованими знаками. Це була протописемність на речах домашнього вжитку, знаряддя праці, зброї, амулети, прикраси, а також стінах печер, скелях, валунах та різних будовах. [18, c.52]

Перехід від усних комунікаціїй до протодокументальних пов’язаний у більшості випадків із формуванням у суспільстві правової, приватної та єдиної економіки управлінської структури, тобто з початком державотворення.

Разом з тим встановити як підкреслює проф. С.Г. Кулешов, чітку взаємозалежність між розвитком обсягів інформації; сфер соціальної діяльності і навіть формування державного механізму з появою протодокументних інформацій на сьогодні не є можливим. У ряді випадків деякі племена, хоча й мали певні державні утворення, писемності не мали, наприклад, галли чи інки [10, c.65]

Паличковий запис інформації. Для передачі інформації й запам’ятовування первісні народи широко використовували «паличковий запис інформації». У даному разі паличка - це відокремлена та очищена від зайвих пагонів частина товстого стовбура або товста гілка. Найпримітивнішим прикладом форми передачі інформації була гілка, увіткнена на узбіччі дороги, для інформування подорожніх про довжину подальшого шляху. Можливі на ньому перешкоди й небезпеку. Нахил палички й вказував напрям руху. [18, c.52]

«Вузликовий» запис інформації. Ще й нині на Перу пастухи користуються шнурами з зав’язаними очима на них вузликами для підрахунку своєї худоби. Шнур другого кольору служить для підрахунку биків, а кількість вузликів на ньому відповідає кількості голів у стаді. Шнур іншого кольору позначає корів, третього – телят і тому подібне.

Запис інформації «кіпу». Висококультурний народ інків використовував так званий запис інформації «кіпу». Виглядав він таким чином: до основної мотузки в чітко визначеному порядку прикріплювалися більш тонкі шнури і нитки, а також шматочки тканини різного кольору, кожний з яких мав своє значення, що символізувало якесь поняття. Певне значення мали також товщина і довжина шнурів, число вузликів.

Запис інформації «вампум». Племена ірокезів Північної Америки користувалося родинним письмом «вампум». Воно засновувалося на сполученні різних кольорів. Письмо «вампум» являло собою стрічку, сплетену зі шнурів із нанизаними на них художньо обробленими черепашками. Кожне таке кольорове сполучення відповідало якомусь певному суттєвому значенню. Зазначене черепашками письмо аж ніяк не було монополією індіанців. У якості мнемонічного засобу ним користувалися й користуються сьогодні деякі африканські племена. [18, c.52]

Зображувальний запис інформації. Первісна людина кам’яного віку вважалася «талановитим малярем». У печерах Іспанії, на схилах гір Швеціїі у багатьох інших місцям вона залишала безліч малюнків коней, носорогів, бізонів, мамонтів, зображень цілих сцен полювання.

Багаторазова повторення зображень, наслідування ним призвело до їх все більшої схематичності й подальшого формування певних петрогліфів, піктограм. Піктографія – поєднання двох символів, запозичених з латинської мови pictus (намальований) і грецької grapho (писати). Піктографія – родоначальниця більшості сучасних систем письма. Їхня генеалогія так чи інакше починається від примітивних піктограм – тих знаків і малюнків, що збереглися з часів палеоліту.

На основі піктографічного письма виникає ідеографічне письмо , у якому графічні знаки мають стійку суворо визначену форму та передають окремо слова, тобто звукову мову. Логографічне письмо стало необхідним і закономірним етапом розвитку від примітивних первісних типів і форм подачі письмових знаків до нинішньої вдосконаленої фонетичної системи, що виникла за ІІ тис. р. до н. е. як буквенно-звукова (алфавітна) У цій системі кожний графічний знак, як правило, означає окремий звук. Найдавнішим видом абеткової системи документування є, як вважають дослідники, фінікійське письмо. Від фінікійців алфавіт приходить до греків. На основі грецького письма виникає латинське письмо, що стало основою для більшості західних алфавітів та безпосередньо слов’янського. [18, c.51-62]