2 Розділ. Методи запису інформації

2.1. Кодування інформації

У процесі документування відбувається перетворення соціальної інформації з однієї знакової форми в іншу, тобто кодування інформації, без якого неможлива реалізація основної функції документа – закріплення та передачі інформації в просторі та часі. [18, c.50]

Неодмінною умовою процесу документування є кодування інформації.

Кодування інформації - це спеціально вироблена система прийомів (правил) фіксування інформації. Основними атрибутами кодування є код, мова, знак, за допомогою яких інформація фіксується і передається у просторі і часі.

Код - це набір знаків, упорядкованих у відповідності з певними правилами тієї чи іншої мови, для передачі інформації. [2, c.15]

Мова - це складна система символів, кожен з яких має певне значення. Фото та символи, будучи загальноприйнятими і відповідно загальнозрозумілими в межах цієї спільноти, в процесі мови комбінуються один з одним, породжуючи різноманітні за своїм змістом повідомлення.

Знак - це позначка, предмет, яким позначається що-небудь (буква, цифра, отвір). Знак разом з його значенням називають символом. Код, мова і знак дозволяють передавати інформацію в символічному вигляді, зручному для її кодування і декодування. [13, c.34]

Системі кодування інформації властиві такі риси:

1. Код повинен добре сприйматися, відтворюватися і передаватися. Цим визначаються особливості його форми - незмінність, однотипність і визначеність.

2. Код повинен бути однозначним, зрозумілим всім учасникам комунікаційного процесу - відправнику повідомлення і його одержувачу. З цією метою розробляється система правил, яка дозволяє кодувати і декодувати інформацію.

3. Кодів існує набагато більше, ніж матеріальних носіїв.

4. Вибір коду залежить від матеріального носія.

5. Інформація не залежить від обраного коду. Одне і те саме повідомлення може бути передано на різних мовах, різними знаками. Повідомлення, передане по телетайпу за допомогою електромагнітних хвиль, може бути перетворено в текст. При перекладі з однієї системи кодування в іншу з'являються перешкоди, частково спотворюють форму і зміст інформації.

6. Чим коротше код, тим довше текст. Існують писемності, у яких код величезний. [13, c.35]

Існують такі види кодів: алфавітний (система букв), цифровий (система цифр), алфавінто-цифровий (змішана система алфавітних і цифрових колів), рельєфно-точковий (система випуклих точок – шифр Браля), матричний (система заглиблень та отворів). Використовуючи букви як код, можна фіксувати слова різними мовами, зокрема, використовуючи різні коди. [2, c.15]

За час існування цивілізації людство створило велику кількість мов, які прийнято класифікувати на природні(натуральні) та штучні (машинні, інформаційні) мови та мови посередники (при машинній обробці). Відповідно розрізняють коди та знаки, як природних так і штучних мов. [18, c.52]

Вибір коду залежить від матеріального носія. Паперовим матеріальним носіям відповідають різноманітні варіанти графічного зображення кодів. Магнітна природа кодів матеріального носія визначає використання такого способу кодування, який ґрунтується на зміні залишкової намагніченості окремих ділянок магнітного шару носія. [2, c.16]

Отже, мова – це особлива система різнотипних і разом з тим об’єднаних між собою структурних одиниць (звуків, морфем, слів, словосполучень, речень тощо), які люди свідомо використовують у якості засобу спілкування. [18, c.52]