40

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет економіки та управління

Кафедра документознавства, інформаційної діяльності та українознавства

Методи та способи запису інформації

Курсова робота

студ. групи ДІД-21

Керсак Катериини

Перевірив:

д. іст. н., професор

Дацків І.Б.

Тернопіль – 2011

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………3

1 РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ПОНЯТТЯ ДОКУМЕНТУВАННЯ, ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ……………………………….…5

1.1 Поняття документування, методу і способу запису інформації…….5

1.2 Розвиток способів і засобів запису інформації………………………7

1.3 Основні та предметні форми запису інформації……………………13

2 РОЗДІЛ. МЕТОДИ ЗАПИСУ ІНФОРМАЦІЇ………………………………..17

2.1 Кодування інформації………………………………………………...17 2.2 Поняття про мови………………………………………………….….19 2.3 Знаковий метод фіксування інформації……………………………..20

2.4 Документ як знакова система…………………………………...……22

3 РОЗДІЛ. ОСНОВНІ СПОСОБИ ТА ЗАСОБИ ДОКУМЕНТУВАННЯ…………………………………………………....25

3.1 Текстове документування…………………………………………….25

3.2 Стенографія…………………………………………………………....26

3.3 Технічне документування………………………………………....…28

3.4 Фотодокументування, кінодокументування, відеозапис, фоно(аудіо)документування, його особливості та сфери застосування………………………………………………………………29

3.5 Документування із використанням електронно-обчислювальної техніки……………………………………………………………………..31

Висновки…………………………………………………………………….......32

Списки джерел та літератури…………………………………………………...34

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Щоб залишити свій слід в історії, потрібні досконалі методи та способи фіксації інформації. І тим більш буде помітніший слід, чим досконаліші технічні засоби запису і зберігання інформації.

Послання старовини передають нам дуже обмеженим набором таких засобів. Щось із фрагментів зброї і знаряддя праці, перенесено у наш час завдяки археологічним розкопкам. Стародавні наскальні малюнки, пізніше полотна живопису, антична скульптура, дивом уціліла після нашестя варварів, персидських і Османських завоювань. Транспортні засоби? Роз’їдені іржею, вони безслідно зникають вже через декілька десятиліть після втілення технічної думки в металі. Передача інформації і чистому вигляді? Свитки стародавніх епосів літописів? Вони стільки разів переписувались , що багато людей до них починають відноситися з сумнівом. Академік Анатолій Фоменко, що підходить до проблеми історії з математичною скрупульозністю, передачу інформації відлічує лише з ери Гуттенберга. Дійсно, коли інформаційна техніка складалася з пера і чорнильниці, спотворення (а тим більше, власне вигадування історії на догоду черговому монарху) були неминучі. Той день далеко XVI століття, коли на зміну гусячому перу прийшов друкарський верстат, можна вважати початком ери сучасних інформаційних технологій.

Друкарська машинка – знаменитий Underwood , який сьогодні можна зустріти лише в музеї, з’явилися пізніше, лише в XIX столітті, ставши століттям пізніше своєрідним в культовим предметом, передвісником Інтернетівської ери вільного інформаційного обміну.

Сьогодні ж, коли людство включилося в загальноісторичний процес, званий інформатизацією, виробництва, інформація стає, мабуть основним видом його діяльності. Інформація стає головним ресурсом науково-технічного і соціально-економічного розвитку світової спільноти. Вільний інформаційний обмін істотно впливає на розвиток науки, техніки і різних галузей господарства, грає важливу роль в процесах виконання освіти і культурного спілкування між людьми.

Інформаційна техніка є матеріальною оcновою інформаційних технологій, за допомогою яких здійснюється збір, зберігання, передача і обробка інформації.

Cтоліттям електромеханічної інформаційної техніки стало XIX століття (спочатку з’явився телеграф, потім – телефон, нарешті – радіо). Почалися принципові зміни в технології обробки інформації.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.

Об’єктом курсового дослідження є методи та способи документування.

Предметом курсового дослідження є особливостей окремих видів методів та способів запису інформації та їх функціонування.

Метою курсової роботи є аналіз та системне дослідження атрибутів документування для осмислення способу та методу документування інформації.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

- охарактеризувати теоретичні аспекти дослідження способів і засобів запису інформації;

- дослідити окремі види способів і засобів запису інформації;

Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як Кушнаренка Н.М., Ларьков Н.С., Кулешов С.Г., Пономарьова О.Б., Канигін Ю.М. та ін..

Головні методи дослідження – історико-типологічний, метод теоретичного аналіз й систематизації, соціокультурний аналіз.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел. Бібліографія налічує 22 найменування.

1 Розділ. Основні положення і поняття документування, історія розвитку

1. Поняття документування, методу і способу запису інформації

Документи з'являються з моменту зародження писемності, "письмової мови" і стають надійним засобом запису, реєстрації або, інакше кажучи, документування фактів, явищ, подій. До цього людське суспільство користувалося живим словом, живою мовою. [19, c.30]

Основу будь-якого документа являє собою документна інформація, яка міститься в документі. Для її зберігання та передачі і був створений документ. Документування – це процес створення документа. [20, c.13]

Правила документування встановлюються нормативними актами або виробляються традиціями. Приміром, ДСТУ 2732 «Діловодство і архівна справа. Терміни та визначення понять» подає визначення документування управлінської інформації як «створювання документів, змістом яких є управлінська інформація» [5, c.6]

Документування як процес створення документа із використанням різних методів, способів і засобів інформації на матеріальному носієві. Метод кодування – прийом сукупності прийомів фіксування інформації на матеріальному носієві за допомогою знакових систем тощо. [2, c.15] До документування відносяться дії, пов’язані з формуванням документа як спеціального системного триєдинства: змістовного (соціальна інформація), знакового (семіотична інформація), матеріально-конструктивного (технологічного).

Із метою забезпечення такої єдності розробляються типові структури та методики процесу документостворення.

До основних систем документування можна віднести наступні:

– системи графічного запису;

– системи механічного запису;

– фотографічні;

– електромагнітні;

– оптичні;

– магнітооптичні:

– електростатичні;

– електронні;

Інформація в документі фіксується за допомогою певної «кодової» системи, що реалізується у формі різноманітних знаків-симоволів. Знак – це матеріальний об’єкт (зображення, символ, слово тощо), що слугує для заміщення будь-якого матеріального або ідеального об’єкта, предмета [15, c.33]. Відповідно до обраного типу знаків визначається спосіб документування та відбираються засоби, за допомогою яких було зафіксовано, передано й збережено інформацію. Тільки належним чином створена документна інформація набуває визначеної форми. [18, c.48]

Спосіб документування – це дія або сукупність дій, що застосовуються при запису інформації на матеріальному носії (висікання, тиснення, різьблення, фарбування, перфорування, фотохімічний, електромагнітний, оптичний, електронний, механічний, ручний і інші способи документування).

Засіб документування – це предмет (знаряддя) або сукупність пристосувань (устаткування, інструменти), що використовуються для створення документа. Номенклатура засобів складання, копіювання і розмноження документів включає ручні, механізовані й автоматизовані пристрої, починаючи з гусячого пера і закінчуючи ввідно-вивідними пристроями ЕОМ. [14, c.69]

Аналізуючи документи за будь-якою класифікацією, повинні враховуватися спосіб, засіб і форми їх створення.

Процес документування в такому випадку може бути представлений в такій формі:

Документування: код(символ-знак) + спосіб + засіб = форма

Отже, разом взяті спосіб, засіб і форма визначається характер тієї чи іншої системи документування. [18, c.48]

Графічний запис інформації, наприклад, дає змогу створювати рукописний, ідеографічний та ізографічний документ; використання комп’ютерної техніки дозволяє створювати електронні документи тощо. [18, c.49]

Методами документування визначаться специфіка знакової системи запису інформації. Способи, засоби та інструменти створення документа в своїй сукупності є основою видового різноманіття документів. [2, c.15]