2.3. Знаковий метод фіксування інформації

Знаковий метод фіксування інформації використовується для створення текстових, нотних, картографічних документів.

Знак – це позначка, якою позначається літера, цифра проміжок, точка, лінія. Знак разом із його значенням називають символом. Від знаків і способів їх нанесення залежить рівень сприйняття інформації, компактність зберігання документів. [2, c.16]

Документ містить соціальну інформацію, виражену в знаковій формі. Знаковість - одна з основних його ознак. Документ - це оформлене у вигляді сукупності послідовних знаків інформаційне повідомлення. Знаки можуть бути у формі літер, отворів, крапок, ліній, цифр і т.п. Від форми знаків і способів їхнього нанесення багато в чому залежать рівень подання й сприйняття інформації, ступінь використання документів, компактність їхнього зберігання.

Вивченням знаків займається семіотика. Семіотика (від греч. semeion - знак, ознака) - наука, що вивчає загальні властивості знаків, їхніх систем і ситуацій у людському суспільстві [7, c.134].

Семіотика вивчається на трьох різних рівнях:

1) синтактика;

2) семантика;

3) прагматика.

Синтактика розглядає способи сполучення знаків, що ведуть у кінцевому результаті до формування текстів. Семантика аналізує поняття значення й змісту. Знак не тільки позначає який-небудь предмет або явище, але має й своє значеннєве (змістовне), і експресивне (виразне) значення. Прагматика займається відношенням «людина - знак».

Знакові системи, як уже говорилося, можуть бути природними (природні, або натуральні мови) і штучними (машинні, інформаційні мови, мови-посередники при машинному перекладі).

У широкому змісті знак - це будь-яке фізичне явище, що має загальноприйняту або суб'єктивну інтерпретацію, що звичайно залежить від навколишнього середовища. [14, c.35]

Основні типи письма:

1. Ідеографічне;

2. Словесно-складове;

3. Силабічне;

4. Буквенно-звукове;

5. Нотне письмо. [2, c.16]

Знак має наступні основні властивості:

1) має матеріальне вираження;

2) має значення;

3) інформує про щось відмінне від нього;

4) використовується для передачі інформації;

5) функціонує в певній знаковій ситуації. [14, c.35]

Знак має зовнішні й внутрішні структурні сторони. Зовнішня сторона - це матеріальна оболонка знака. Предмет, що виступає в ролі знака, обов'язково має певну форму, щоб бути сприйманим, здатним фіксувати й передавати інформацію в просторі й часі. Жест, світло світлофора, морський код прапора, звук мови не можуть служити знаками для документа. Документування зв'язано лише з фіксованими знаками, отриманими письмовим або іншим способом. Внутрішня сторона знака - і це його значення. Цим він відрізняється від інших матеріальних знаків [4, c.56].

Між знаком і позначуваним предметом, як правило, немає подібності. Зв'язок між знаком і предметом здійснює людина. Люди в більшості випадків домовляються в застосуванні тих або інших знаків і знакових систем. Знак використовується для передачі й зберігання інформації, служить засобом комунікації. Тому значення знаків повинні бути зрозумілі всім учасникам комунікаційного процесу. Поки знаки не зрозумілі (не розшифровані) реципієнтом, повідомлення не може бути сприйнято, а виходить, документ не може виконати свою сутнісну функцію - бути джерелом інформації й засобом комунікації. [14, c.35]

Знак існує в певній знаковій системі. Будучи витягнутим з її, він може втратити або поміняти своє значення.