1. Товарознавство – це:

а) наукова дисципліна, яка системно вивчає товари на всіх етапах життєвого циклу, методи пізнання їхньої споживної вартості (цінності), закономірності формування асортименту та вимог до якості для забезпечення ефективності їх виробництва, обігу та споживання.

б) наука про основні характеристики товарів, що визначають їх споживні цінності, і фактори забезпечення цих характеристик;

в) наука, яка навчає мати точні і повні відомості про товари, їх сорти, місце походження і збуту, засоби купівлі і продажу, способи перевезення і збереження;

г) всі відповіді вірні.

2. Будь-яка річ, що на момент надходження в обіг повинна бути відокремлена з-поміж інших за визначальними ознаками для конкретного договору купівлі-продажу:

а) товар;

б) товарні ресурси;

в) предмет споживання;

г) продукція.

3. Результат діяльності природи або цілеспрямованого процесу створення людиною, що має потенційну можливість задовольняти потреби людини:

а) товар;

б) продукт праці;

в) предмет споживання;

г) предмет обміну.

4. Результат діяльності природи або праці людини, призначений для задоволення якоїсь людської потреби та виробляється не для власного споживання, а для обміну:

а) продукт праці;

б) виріб;

в) товар;

г) предмет обміну.

5. Характерна риса продукту праці:

а) виготовляється для власного споживання або експлуатації людиною;

б) задовольняє суспільні потреби, а не особисті;

в) призначений для купівлі-продажу;

г) призначений для задоволення якоїсь потреби людини.

6. Товар, відмінний тим, що:

а) створюється для особистого користування людиною;

б) задовольняє особисті потреби, а не суспільні;

в) призначений для купівлі-продажу;

г) має потенційну можливість задовольняти потреби людини.

7. Об’єктом товарознавства є:

а) товари як продукти праці для задоволення потреб споживача та методи їх теоретичного і практичного пізнання;

б) продукт праці для особистого користування;

в) споживні властивості товару;

г) мінова вартість.

8. Предмет товарознавства – це:

а) товар в матеріально-речовій формі;

б) споживна вартість (цінність) товарів, закономірності її прояву і збереження;

в) індивідуальна споживна вартість товарів;

г) предмети обміну і споживання, їх якість і асортимент.

9. Назвіть характеристики товару як об′єкта товарознавства:

а) функціональність, надійність, безпечність, екологічність;

б) асортиментна, якісна, кількісна, вартісна;

в) ідентифікаційна, класифікаційна;

г) матеріально-речовинна, соціально-економічна.

10. Характеристика товару, що визначається сукупністю видових властивостей і ознак товарів, які обумовлюють їх функціональне або соціальне призначення:

а) кількісна;

б) якісна;

в) асортиментна;

г) вартісна.

11. Економічна характеристика товару, тісно пов’язана з товарознавчими:

а) кількісна;

б) якісна;

в) асортиментна;

г) вартісна.

12. Сукупність усіх асортиментних груп товарів та товарних одиниць, що пропонуються до продажу конкретним суб’єктом ринку – це:

а) номенклатура товарів;

б) товарна партія;

в) товарна маса;

г) товарні ресурси.

13. Одиниця товару, яку вибирають для демонстрування, ознайомлення, порівняння з еталоном, контролю, аналізу, випробування, оцінювання рівня якості – це:

а) новий товар;

б) корисна модель;

в) промисловий зразок;

г) зразок товару.

14. Окремий екземпляр поштучного товару або визначена за встановленим порядком кількість не поштучного або поштучного товару – це:

а) партія товару;

б) специфікація товару;

в) одиниця товару;

г) зразок товару.

15. Зразок товару для порівняння з аналогічними за призначенням та виглядом екземплярами – це:

а) контрольний зразок;

б) еталон товару;

в) одиниця товару;

г) модель товару.

16. Сукупність одиниць товару в межах певного сектора сфери обігу – це:

а) номенклатура товарів;

б) товарна партія;

в) товарна маса;

г) товарні ресурси.

17. Визначена кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом – це:

а) товарна специфікація;

б) партія товару;

в) асортимент товарів;

г) товарна маса.

18. Узагальнена і систематизована товарознавча характеристика асортиментних груп, видів і різновидів товарів наводиться у:

а) загальній частині товарознавства;

б) товарознавстві промислових товарів;

в) спеціальних курсах товарознавства;

г) товарознавстві продовольчих товарів.

19. Загальна частина товарознавства розглядає:

а) стан і перспективи розвитку відповідного сегменту ринку;

б) теоретичні основи товарознавства, товарознавство як наукову дисципліну, основні проблеми товарознавства на сучасному етапі розвитку суспільства;

в) класифікацію товарів на асортиментні групи й інші структурні елементи;

г) узагальнену і систематизовану товарознавчу характеристику асортиментних груп, видів і різновидів товарів.

20. Слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери – це:

а) категорія;

б) поняття;

в) визначення;

г) термін.

21. Гранично загальний вислів, який в найбільш концентрованій формі відображає буття і пізнання – це:

а) категорія;

б) концепція;

в) поняття;

г) термін.

22. До основних категорій товарознавства належать:

а) сировина і матеріали, напівфабрикати, товари, продукція;

б) сертифікація, визначення відповідності, ціна товарів;

в) товар, споживна цінність товарів, якість товарів, інформація про товари;

г) засоби виробництва, технологія виробництва, система управління якістю виробництва.

23. Товар є категорією товарознавства:

а) вихідною;

б) центральною;

в) завершальною;

г) всі відповіді вірні.

24. Устаткування, вузли і агрегати, матеріали і сировина, комплектуючі вироби, напівфабрикати – це:

а) вироби тривалого користування;

б) вироби короткострокового користування;

в) товари виробничого призначення;

г) споживчі товари.

25. Суб’єкти товарознавчої діяльності:

а) виробники і споживачі товарів;

б) товарознавці та споживачі товарів;

в) виробники товарів і товарознавці;

г) виробники товарів, виконавці послуг, товарознавці, споживачі.

1. Виникнення товарознавства.

2. Основні етапи розвитку товарознавства.

3. Ціль і задачі товарознавства на сучасному етапі.

4. Зв’язок товарознавства з іншими науками і науковими дисциплінами.

Виникнення товарознавства, як системи знань про товари, відноситься до стародавнього часу і пов′язане з зародженням і розвитком товарообміну. На стадії виникнення знання про товари мали емпіричний характер на основі практичних описів і спостережень. Найбільш фундаментальні письмові згадки щодо знання товару вміщені в працях давньоримських знавців сільськогосподарського виробництва Катона, Варрона, Колумелли, Плінія. В них ми знаходимо дуже цікаві дані товарознавчо-технологічного характеру. Деякі з них не втратили свого значення і в наш час науково-технічної революції.

• Марк Порцій Катон Старший (234-149 рр. до н. е.) в своїй праці «Землеробство» наводить дані відносно технології зберігання сільськогосподарських продуктів. Він описує технологію отримання концентрованого виноградного соку (бекмесу), який використовувався як замінник меду для виготовлення маринадів, настоянок, ліків, застосовувався як додаток до виноградних вин, для підвищення їх міцності.

• Марк Теренцій Варрон (116-27 рр. до н. е.) – автор праці «Про сільське господарство», приділив велику увагу тваринництву і дав дуже цінні вказівки відносно оцінки якості великої рогатої худоби під час купівлі, які використовуються й сьогодні.

• Колумелла Луцій Модерат (І ст. н. е.) в своїх працях «Про сільське господарство» використав надбання попередників і вніс власний досвід агронома, особливо в галузі виноградарства, виноробства. Ним доведено, що тепло позитивно впливає на процес дозрівання вина, що для отримання високих і якісних врожаїв винограду слід дотримуватися сортової агротехніки його вирощування і підбору ґрунтово-кліматичних умов ділянки для посадки рослин. Він вперше поділив виноград на столові й винні сорти, описав вимоги до них залежно від напряму використання і тривалості зберігання.

• Кай Пліній Секунд Старший (23-73 рр. н. е.) написав «Історію природи» у 37 книгах. При її написанні ним використано понад 2000 джерел з сільського господарства, філософії, медицини тощо. Фактично це енциклопедія природничих наукових знань антич­ності, серед яких знаходимо і знання з товарознавства.

• Першу книгу з товарознавства Абул Фадл Гафан Ібн Алі аль Дамаського під назвою «Книга вказівок на користь торгівлі і знайомства з добрими і злими властивостями товарів, як і їх підробка через фальсифікацію» видано в Каїрі в 1240 р. Серед найбільш цікавих розділів цієї важливої праці слід відмітити «Про методи дослідження правдивості коштовних металів», «Як зберігати і пакувати товари», «Відомості про добрі і злі товари». Крім того, ним наведені важливі дані про коштовні метали, парфумерні товари, барвники, волокна, папір, метали і харчові товари з вказівками як їх зберігати і консервувати.

• У середині XIV ст. у Флоренції видано змістовну працю Франческа Балдуссі Поголотті про торгівлю в басейні Середземномор’я, де дана товарознавча характеристика товарів від живиці, ароматичних і барвних речовин до цукру, текстилю, порцеляни і скла.

Зародження промислового виробництва, збільшення обсягів торгівлі і асортименту товарів на внутрішніх і зовнішніх ринках постійно вимагало підвищення фундаментальних знань з товару, розробки об’єктивних методів дослідження їх якості, правових норм дотримання цієї якості, теоретичної і практичної підготовки фахівців (купців) для торгівлі, підготовки спеціалістів-виробників товарів для ринку.

Товарознавство як наукова дисципліна активно бере участь в управлінні якістю та асортиментом товарів на всіх стадіях життєвого циклу товару: на стадії вивчення потреб – для визначення вимог до товарів; на стадії проектування – через узагальнення і конкретизацію споживних вимог і оцінку відповідності проектів і моделей цим вимогам; на стадії виробництва – контролюючи якість виготовлення товарів; на стадії обігу – оцінюючи суспільну споживну цінність товарів і забезпечуючи умови збереження їх якості; на стадії споживання – шляхом роз'яснення правил користування товарами.

Товарознавство відноситься до основоположних навчальних дисциплін при формуванні професійної компетентності товарознавців, експертів, комерсантів і маркетологів. Крім того, основи товарознавчих знань необхідні бухгалтерам, економістам, менеджерам і технологам, оскільки облік, планування товарних ресурсів, аналіз фінансово-господарської діяльності, управління виробництвом й інші види професійної діяльності повинні здійснюватися з урахуванням особливостей товарів, їх засадничих характеристик і можливих змін при транспортуванні, зберіганні і реалізації.

Товарознавство має тісні зв′язки з іншими науками та науковими дисциплінами, котрі є попередніми (на них базується товарознавство), супутніми (йдуть і вивчаються поряд з товарознавством), подальшими (використовують знання товарознавства).

МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ′ЯЗКИ ТОВАРОЗНАВСТВА З ІНШИМИ НАВЧАЛЬНИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ
Попередні	Супутні	Подальші
1.Фундаментальні науки: Хімія Фізика Математика Біологія Мікробіологія 2.Загальнопрофесійні наукові дисципліни: Стандартизація Метрологія Сертифікація Матеріалознавство Основи технології виробництва товарів	Естетика товарів Статистика Психологія	Комерційна діяльність Організація торгівлі Маркетинг Економіка Бухгалтерський облік Торговельне право Експертиза товарів

З чим пов’язано виникнення товарознавства? Які особливості товарознавчих знань античного періоду? Які характерні риси першого етапу розвитку товарознавства? Які особливості мав другий етап розвитку товарознавства? Дайте характеристику третього етапу розвитку товарознавства. Назвіть видатних вчених з товарознавства, починаючи з античного періоду. Які задачі має сучасне товарознавство? Які зв’язки має товарознавство з іншими науками і науковими дисциплінами?

А	Вивчити літературу з даної теми. Скласти порівняльну таблицю особливостей різних етапів розвитку товарознавства.
Б	Історія розвитку товарознавства. Внесок давньоримських знавців сільськогосподарського виробництва в розвиток наукового товарознавства. Кіттари М.Я. – засновник наукового товарознавства. Видатні вчені-товарознавці ХХ століття.

1. Виникнення товарознавства як системи знань про товари пов′язане з:

1. розвитком сільського господарства;

2. науково-технічним прогресом;

3. розвитком промислового виробництва;

4. зародженням і розвитком товарообміну.

2. Давньоримські знавці сільськогосподарського виробництва, в роботах яких наведені перші знання товарознавчо-технологічного характеру:

1. Катон, Варрон, Колумелла, Пліній;

2. Абул Фадл Гафан Ібн Алі аль Дамаський;

3. Поголотті, Людовиці, Сміт, Бекманн;

4. Кіттари, Петров, Нікітінський, Церевітінов.

3. Перше визначення товару і предмета товарознавства – «Предмет товарознавства є знання товарів з огляду на купецьку потребу» – дав:

1. Адам Сміт;

2. Карл Гюнтер Людовиці;

3. Іоганн Ніколас Бекманн;

4. Модест Якович Кіттари.

4. Засновником наукового вітчизняного (російського) товарознавства вважається:

1. М.Я. Кіттари;

2. П.П. Петров;

3. Я.Я. Нікітінський;

4. Ф.В. Церевітінов.

5. Товарознавчо-описовий етап розвитку наукового товарознавства охоплює період:

а) до початку нової ери;

б) І-Х століття н.е.;

в) ХІІ-ХV століття н.е.;

г) XVI - XVIІ століття н.е.

6. Товарознавчо-технологічний етап розвитку товарознавства охоплює період:

а) початок XVI ст. – початок XVIIІ ст..;

б) початок XVIІІ ст. – середина XХ ст.;

в) 50-60-ті роки XХ ст.;

г) кінець ХХ ст.

7. Товарознавчо-формуючий етап розвитку товарознавства охоплює період:

а) початок XVI ст. – початок XVIIІ ст..;

б) початок XVIІІ ст. – середина XХ ст.;

в) з середини XХ ст.;

г) кінець ХХ ст.

8. Товарознавство виділилося в окрему науку на етапі розвитку:

а) античному;

б) товарознавчо-описовому;

в) товарознавчо-технологічному;

г) товарознавчо-формуючому.

9. Досліджується матеріально-речова природа споживної цінності сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів, робляться спроби їх кількісного зв’язку з окремими споживними властивостями продуктів на етапі розвитку товарознавства:

а) античному;

б) товарознавчо-описовому;

в) товарознавчо-технологічному;

г) товарознавчо-формуючому.

10. Основна задача товарознавчо-описового етапу розвитку товарознавства:

а) розробка методів дослідження показників якості;

б) кваліфікований опис товарів з метою ознайомлення з їх призначенням, основними властивостями і засобами споживання;

в) розробка методів оцінки споживних властивостей товарів;

г) вивчення споживної цінності в цілому.

11. Товарознавство як самостійна дисципліна займається розробкою методів кількісної оцінки окремих споживних властивостей товарів і споживної цінності в цілому з метою оптимізації процесів управління якістю і асортиментом товарів на етапі:

а) античному;

б) товарознавчо-описовому;

в) товарознавчо-технологічному;

г) товарознавчо-формуючому.

12. Базовими для товарознавства є науки і наукові дисципліни:

а) хімія, естетика, економія;

б) фізика, хімія, математика;

в) комерційна діяльність, економіка, матеріалознавство;

г) математика, мікробіологія, психологія, філософія.

1. Класифікація методів пізнання в товарознавстві.

2. Види і сутність емпіричних методів.

3. Види і сутність аналітичних методів.

4. Принципи товарознавства.

Методологія – вчення про пізнавальні засоби (категорії, поняття, класифікації, типології, принципи, закони, теорії) і методи пізнання.

Метод – це частина теорії, спрямованої на пошук знання і перетворення дійсності за допомогою відповідних прийомів, способів і засобів. Метод конкретизує спосіб добування істини, забезпечує єдність знання і діяльності, використання одних істинних знань для отримання інших.

Метод товарознавства – системний підхід до пізнання споживної вартості (цінності) товарів і вивчення закономірностей її прояву і збереження [1].

Емпіричне пізнання полягає в добуванні фактів і їх описі. До його методів відносяться спостереження і екс­перимент.

Спостереження спирається на роботу органів чуття і за­стосування необхідних приладів, тому розрізняють органолептичні й інструментальні (лабораторні) методи.

При експерименті дослід­ник активно впливає на об'єкт у звичайних або штучно створених умовах для виявлення відповідних властивостей і закономірностей, експеримент може проводитися безпосередньо на об'єктах або штучних моделях.

При спостереженні і експерименті застосовую­ться підпорядковані методи:

• вимірювання

• порівняння

• опитуван­ня,

• співбесіда,

• систематизація

• класифікація

• статистична обробка результатів, які систематизуються в таблицях, графіках, схемах.

Для передбачення соціальних процесів проводяться соціологіч­ні дослідження – опитування, моделювання, соціальний експери­мент.

Моделювання полягає в розробленні трендових і факторних моделей.

Трендові (екстраполяційні) моделі будуються на підставі вивчення динаміки показників і тенденцій їх змін за попередні пе­ріоди і вираження їх математичною формулою, за якою потім про­водиться екстраполяція – прогнозування показників на наступні періоди.

Побудова факторних (аналітичних) моделей ґрунтується на ви­явленні механізму взаємодії різних чинників, які впливають на процеси і їх динаміку, залежності одних показників від інших.

У основі аналітичних методів лежать логічні операції аналізу і синтезу, абстрагування і конкретизації.

При аналізі об'єкт в думці розчленовується на елементи і кожен з них вивчається окремо, а потім ці окремі частини знання з'єднують, синтезуючи в єдине ціле. Будь-який процес утворення понять ґрунтується на єдності аналізу і синтезу. Аналізом виявляється ієрархічна структура об'єкта, його складові частини, зв'язки і взаємодії між ними, впорядкованість і організованість структури.

Аналіз нерозривно пов'язаний з абстрагуванням – виділенням найбільш суттєвого, загального в предметі чи явищі, відволіканням від його численних другорядних зв'язків і сторін. Результат абстрагування – абстрактний предмет, тобто уявний узагальнений образ реального предмета.

Логічні операції абстрагування лежать у підґрунті індукції і дедукції. При індукції знання рухається від окремого до загального і шляхом узагальнення нагромаджених знань. Дедукція – це рух наукового пізнання від знання загальних законів до пояснення окремих явищ.

Синтез – об'єднання різних елементів, сторін предмета в єдине і ціле. Найпростіший в методологічному відношенні синтез здійснюється на основі функціонального представлення об'єкта пізнання, коли цілісна його картина створюється шляхом об'єднання різних характеристик. При формуванні теорії синтезуються також результати емпіричних досліджень.

Метод сходження від абстрактного до конкретного як спосіб побудови теоретичного знання про складні об'єкти, що розвиваються, також є однією із форм синтезу. Конкретні знання – єдність різноманітних абстрактних визначень.

Пізнання є безперервним процесом висування і розв'язання проблем. Відсутність проблем свідчить про зупинку в розвитку науки. Для розв'язання проблем висуваються різні ідеї в формі гіпотез. Найбільш цінними є гіпотези, які містять припущення щодо суттєвих зв'язків між явищами. Підтвердження таких гіпотез перетворює їх на закони. Вищі закони наукового узагальнення набувають характеру аксіом.

Поглиблення і конкретизація знань знаходить своє вираження в переході від вивчення окремих сторін і властивостей предметів та явищ до їх цілісного пізнання. Використання системного підходу в товарознавстві, яке вивчає різнорідні й різноманітні класи і групи товарів, має важливе значення.

Специфіка системного підходу визначається дослідженням об'єкта як функціонуючої системи у взаємодії з середовищем, коли різні елементи підпорядковуються загальним законам оптимізації і пристосування до навколишніх умов. Тут якість цілого характеризується функціональним взаємозв'язком елементів, кожний з яких має свою специфічність і, разом з тим, суворо підпорядковується системі на підставі її мети. При системному дослідженні ставиться завдання об'єднати знання і закони різних наук, для того, щоб сформулювати закони виникнення, функціонування і розвитку системи, забезпечити ефективне її функціонування в різних умовах.

При системному підході до побудови (моделювання) ідеального образу товару (системний синтез) задаються функціональні вимоги до нього, потім вибирається процес, на основі якого можуть виконуватися потрібні функції, а на підставі процесу конструюється морфологічна структура. Опис здійснюється через різні тріади категорій:

• функція - процес - структура;

• призначення - спосіб - конструкція;

• мета - засіб - результат.

Зв'язок функцій у системі виражається через операції, дії, результати. Система зображується як набір функціональних елементів, які забезпечують необхідні властивості системи.

Опис функціонування конкретного товару можна представити трьома рівнями:

• принцип дії - функціональне призначення (уточнюється тип споживачів і умови споживання);

• спосіб дії - споживні властивості (уточнюється номенклатура асортименту);

• конструкція - кількісна характеристика споживних властивостей (уточнюється структура асортименту).

Якими методами наукового пізнання користується товарознавство? Назвіть види і сутність емпіричних методів наукового пізнання. Які методи наукового пізнання відносяться до аналітичних? В чому полягає сутність системного підходу в товарознавстві? На яких принципах базується товарознавство?

А	Вивчити літературу з даної теми. Навести конкретні приклади використання методів пізнання в товарознавстві, оформити таблицю.
Б	Специфіка використання системного підходу в товарознавстві. Інтеграція наук і методів пізнання в сфері обігу товарів. Сутність принципів товарознавства, їх значення при формуванні асортименту товарів

1. Системний підхід до пізнання споживної вартості (цінності) товарів і вивчення закономірностей її прояву і збереження – це:

а) метод товарознавства;

б) принцип товарознавства;

в) правило класифікації;

г) методологія.

2. Основне початкове положення якої-небудь теорії, вчення, керівна ідея, основне правило діяльності – це:

а) метод;

б) принцип;

в) гіпотеза;

г) аксіома.

3. Методи визначення значень показників якості продукції, що здійснюються на основі технічних засобів вимірювання:

а) вимірювальні;

б) аналітичні;

в) технологічні;

г) діагностичні.

4. Емпіричні методи – це методи пізнання, що:

а) засновані на досліді або спостереженні;

б) засновані на уявному або фактичному розкладанні цілого на складові частини;

в) засновані на впорядкуванні однорідних, взаємопов’язаних об'єктів за загальними ознаками;

г) здійснюються на основі функціонального представлення об'єкта пізнання.

5. До емпіричних методів наукового пізнання в товарознавстві належать:

а) аналіз, синтез, дедукція, індукція, абстрагування;

б) ідентифікація, угрупування, класифікація, кодування;

в) спектрофотометричні, реологічні, біологічні, візуальні, тактильні;

г) фізичні, хімічні, аналітичні.

6. Методи управління науковим пізнанням і систематизації в товарознавстві є:

а) емпіричними;

б) аналітичними;

в) універсальними;

г) комплексними.

7. Рух наукового пізнання від знання загальних законів до пояснення окремих явищ – це:

а) індукція;

б) дедукція;

в) аналіз;

г) синтез.

8. Товарознавство базується на принципах:

а) безпечності, ефективності, системності;

б) безпеки, ефективності, сумісності, взаємозамінності, систематизації;

в) універсальності, ефективності, сумісності;

г) взаємозамінності, систематизації, раціоналізації, оптимізації.

9. Принцип товарознавства «Ефективність» полягає у:

а) забезпеченні належної якості і кількості товарів, збережених від пошкоджень, на різних етапах товароруху з мінімальними витратами;

б) здатності товару, або окремих його комплектуючих, бути використаним замість іншого для виконання тих же вимог;

в) встановленні певної послідовності однорідних, взаємозв'язаних товарів, процесів або послуг;

г) придатності товарів, процесів або послуг до спільного використання, що не викликає небажаних взаємодій.