15. Рівень дефектності – це:

а) контрольний норматив, що виступає критерієм для приймання партії товару і рівний максимально допустимій кількості дефектних одиниць у вибірці;

б) контрольний норматив, що є критерієм для забракування партії і рівний мінімальному числу дефектних одиниць товару у вибірці;

в) частка дефектних одиниць продукції або число дефектів на сто одиниць продукції, що визначається при приймальному контролі партії продукції;

г) відношення сумарної вартості продукції, випущеної за певний період часу, до сумарної вартості цієї продукції в перерахунку на її найвищий сорт.

1. Сутність оцінки якості товарів.

2. Методи оцінки рівня якості товарів.

Оцінка якості – сукупність операцій з вибору номенклатури показників, визначення їх дійсного значення і зіставлення з базовими показниками.

ОСНОВНІ ЕТАПИ ОЦІНКИ ЯКОСТІ ТОВАРІВ ВСТАНОВЛЕННЯ ЦІЛІ ОЦІНКИ. Визначаються цілі оцінки, уточнюються задачі і терміни їх розв’язання. Ціллю може бути: проектування нових виробів, контроль якості товарів, що реалізуються. ВИБІР НОМЕНКЛАТУРИ СПОЖИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ І ПОКАЗНИКІВ, ЩО ЇХ ВИЗНАЧАЮТЬ. Основними критеріями вибору є етап життєвого циклу продукції (приймання сировини, виробництво, зберігання, розподіл і реалізація); потреби, які повинен задовольняти товар; суб'єктивні особливості оцінювача. Так, на етапі приймання сировини, призначеної для виготовлення продукції з сильно зміненими властивостями, у тому числі зовнішнім виглядом, істотне значення мають показники технологічних властивостей і безпеки, але не важливі естетичні властивості. У той же час при реалізації в номенклатуру показників якості необхідно включати показники всіх споживних властивостей, але особливо важливі для споживача показники призначення, надійності, безпеки, ергономічних і естетичних властивостей. Основним методом вибору номенклатури споживних показників якості товарів є експертний метод. Вибір номенклатурних показників якості товарів здійснюється групою кваліфікованих експертів і складається з трьох етапів: І. Вивчення інформації про конкретний товар. ІІ. Розробка розгорнутої номенклатури споживних властивостей. ІІІ. Розробка показників якості.

Залежно від завдань оцінки рівня якості в номенклатуру, крім споживних, можуть бути включені технологічні, патентно-правові показники, стандартизації і уніфікації. ВИБІР БАЗОВОГО ЗРАЗКУ. Базовим зразком називається зразок, який приймається як основа для порівняння споживних властивостей іншої продукції (товарів). Від правильності вибору базового зразка повністю залежить правильність рішень, пов'язаних із виробництвом і реалізацією товару. При виборі базового зразка важливо, щоб сукупність базових показників характеризувала оптимальний рівень якості продукції на відповідному проміжку часу. Використання застарілих і технічно недосконалих зразків продукції може призвести до необґрунтованої завищеної оцінки рівня якості товару, що в кінцевому результаті призведе до великих збитків. На стадії розробки товару базовими зразками може бути продукція, яка реально відповідає перспективним вимогам (перспективний зразок), або продукція, що планується до виробництва, показники якості якої закладені в технічній документації (технічне завдання, технічний проект). На стадії виготовлення за базові зразки можуть прийматися товари вітчизняного або закордонного виробництва, показники якості яких на період оцінки відповідають вищим вимогам, а також вітчизняній і зарубіжній нормативній документації, в якій закладені оптимальні показники якості продукції. Базовий зразок підбирається з групи продукції, аналогічної за призначенням, технологією виготовлення і способом споживання, тобто продукція, що має високий попит на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тільки за таких умов можна отримати оптимальний рівень якості. У зв'язку з безперервно зростаючими вимогами споживачів товарів через певні проміжки часу відбувається перегляд базових зразків і нормативно-технічної документації, з тим щоб підтримувати якість товарів на високому рівні. ВИЗНАЧЕННЯ ДІЙСНИХ ЗНАЧЕНЬ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ. Проводиться шляхом кількісних і якісних вимірів. Кількісні вимірювання застосовуються для визначення розміру показника, а якісні – для розмірності. ЗІСТАВЛЕННЯ ДІЙСНИХ ЗНАЧЕНЬ ВИМІРЮВАНОГО ПОКАЗНИКА З БАЗОВИМ. При порівнянні виявляється відповідність або невідповідність дійсних значень показників якості базовим. Ця операція завершується встановленням певних градацій, класів, товарних сортів, марок продукції, що в кінцевому рахунку пов'язано з прийняттям рішення про присвоєння товару певної градації якості.

Рівень якості товару – це відносна характеристика його якості, що ґрунтується на порівнянні якісних показників оцінюваного товару, з відповідними показниками товару, що приймається як базовий зразок.

Що таке оцінка якості товару? Що таке рівень якості товару? Які методи оцінки рівня якості використовують в товарознавстві? В чому полягає сутність диференціального методу оцінки якості товарів? На чому заснований комплексний метод оцінки рівня якості товарів? Як визначають рівень якості товарів змішаним методом?

А	Вивчити методи оцінки рівня якості: диференційний, комплексний, змішаний. Оцінити рівень якості конкретних видів товарів різними методами.
Б	Оцінка якості окремих груп непродовольчих товарів. Значення оцінки якості товарів в товарознавстві і практичній діяльності. Коефіцієнт вагомості показників якості: значення і методи визначення.

1. Оцінка якості товарів – це:

а) сукупність операцій з вибору номенклатури показників, визначення їх дійсного значення і зіставлення з базовими показниками;

б) порівняння одного об’єкта з іншим, що виступає еталоном;

в) результат порівняння двох або більшої сукупності показників якості;

г) всі відповіді вірні.

2. Оцінку рівня якості продукції проводять на стадії її життєвого циклу:

а) розробки і виготовлення;

б) транспортування і зберігання;

в) реалізації та експлуатації;

г) на всіх стадіях життєвого циклу продукції.

3. Відношення показників якості оцінюваного виробу до базових показників – це:

а) якість продукції;

б) конкурентоспроможність;

в) рівень якості;

г) показник якості.

4. Методи оцінки рівня якості товарів:

а) інструментальний, органолептичний, соціологічний;

б) реєстраційний, розрахунковий, експертний;

в) диференціальний, комплексний, змішаний;

г) статистичний, інспекційний.

5. Метод оцінки рівня якості товарів, що застосовується в тих випадках, коли не­обхідно представити рівень якості товару одним узагальненим по­казником, який би містив у собі функції одиничних показників якості:

а) диференціальний;

б) комплексний;

в) рейтинговий;

г) змішаний.

6. Метод оцінки, що дозволяє визначити, за якими показниками рівень якості оцінюваного виробу вище базового зразка, а за якими поступається йому:

а) диференціальний;

б) комплексний; в) змішаний;

г) експертний.

7. Відмінною рисою комплексного методу оцінки рівня якості товарів є використання в розрахунках:

а) значень показників базового зразка;

б) коефіцієнтів вагомості показників якості;

в) суми витрат на придбання товару;

г) суми витрат на експлуатацію товару.

8. Формула використовується в розрахунках методу оцінки рівня якості:

а) диференціального;

б) комплексного;

в) змішаного;

г) експертного.

9. Формула використовується в розрахунках методу оцінки рівня якості:

а) диференціального;

б) комплексного;

в) змішаного;

г) експертного.

10. Відношення підсумкового сумарно-корисного ефекту від споживання товару до суми витрат на його створення і експлуа­тацію – це:

а) головний споживний показник якості;

б) інтегральний показник рівня якості товару;

в) середньозважений показник якості;

г) коефіцієнт вагомості показника якості.

11. Найбільш прийнятним методом визначення коефіцієнтів вагомості показників якості товарів народного споживання є:

а) метод вартісних регресивних залежностей;

б) метод граничних і номінальних значень;

в) метод еквівалентних співвідношень;

г) експертний метод.

12. Базовим зразком під час оцінки рівня якості товарів може бути:

а) продукція, яка реально відповідає перспективним вимогам, або продукція, що планується до виробництва, показники якості якої закладені в технічній документації;

б) товари вітчизняного або закордонного виробництва, показники якості яких на період оцінки відповідають вищим вимогам;

в) продукція, що має високий попит на внутрішньому і зовнішньому ринках;

г) всі відповіді вірні.

1. Поняття конкурентоспроможності, її значення в торгівлі.

2. Методи визначення конкурентоспроможності товарів.

Конкурентоспроможність – найважливіша комплексна ринкова характеристика товару, його здатність бути проданим на конкретному ринку в певні терміни за наявності аналогічних товарів-конкурентів [1].

Конкурентоспроможність продукції (товару) – це її здатність задовольняти вимоги конкретного споживача в певний період часу за показниками якості та витратами на придбання й експлуатацію даної продукції [27].

Конкурентоспроможність продукції – це здатність продукції відповідати вимогам даного ринку в розглянутий період у порівнянні з аналогами-конкурентами [38].

У визначенні поняття «конкурентоспроможність» закладено три відмінних ознаки: 1) простір – конкретний ринок (країна, сегмент ринку), 2) період – фіксований відрізок часу, 3) впізнання в порівнянні. Тому оцінка конкурентоспроможності передбачає порівняння конкретної продукції з аналогом у системі «час-простір». Оцінкою конкурентоспроможності товарів і послуг займаються різні суб'єкти ринку: виробники, торговельні підприємства, організації, що надають послуги. Але в підсумку вона є прерогативою споживача. З ряду аналогів він вибирає товар (послугу), який більше відповідає його потребам. Тому з позиції споживача: конкурентоспроможність товару показує ступінь його привабливості для здійснення реальної покупки споживача. З позиції суб'єкта господарської діяльності: конкурентоспроможність товару – це здатність товару забезпечити комерційний успіх в умовах конкуренції. Конкурентоспроможність розглядається як властивість продукції. Її кількісною характеристикою є різні показники конкурентоспроможності продукції. Найбільш поширений показник конкурентоспроможності – це інтегральний показник якості – відношення сумарного корисного ефекту від використання продукції за призначенням до сумарних витрат на її створення та експлуатацію.