3.5. Ліквідація при банкрутстві підприємства

Якщо реструктуризація заборгованості не має сенсу, то підприємство повинно бути ліквідовано згідно з законодавством США.

У законодавстві США:

• формулюються захисні процедури проти шахрайства з боку підприємства-боржника;

• визначаються підстави для справедливого розподілення активів підприємства-боржника між кредиторами;

• встановлюється, що власники неспроможного підприємства, ліквідувавши його та розподіливши відповідні кошти між кредиторами, можуть почати нову діяльність, не будучи обтяженими попередніми зобов’язаннями.

Однак, не дивлячись на позитивні сторони, формальна ліквідація є трудомісткою та дорогою процедурою, після чого підприємство гине.

Задоволення вимог кредиторів при ліквідації відбувається у наступній послідовності:

1. Несплачені податки на майно підприємства-боржника.

2. Вимоги забезпечених кредиторів, які мають право на певне майно боржника.

3. Оплата юридичних витрат та інших витрат на управління діяльністю підприємства-банкрута.

4. Операційні витрати, понесені після того, як була запущена примусова процедура реорганізації, але до призначення довірчого керівника.

5. Зарплата співробітників підприємства за останні три місяці до подачі заяви до суду про визнання підприємства банкрутом.

6. Несплачені внески у пенсійні плани співробітників, які повинні бути внесеними протягом шести місяців до визнання підприємства банкрутом.

7. Незабезпечені вимоги приватних клієнтів, які оплатили продукцію підприємства авансом.

8. Заборгованість за податками і внесками у не бюджетні державні фонди різних рівнів.

9. Короткострокові зобов’язання перед пенсійними фондами.

10. Вимоги звичайних незабезпечених кредиторів. Власники торгового кредиту, утримувачі облігацій акціонерних товариств і т.п. класифікуються як звичайні кредитори.

11. Вимоги власників привілейованих акцій.

12. Вимоги власників звичайних акцій. Ці акціонери отримують усі кошти, що залишилися.

Статистика випадків ліквідації підприємств у ході процедури банкрутства свідчить, що незабезпечені кредитори у середньому отримують по 15% від суми боргу, у той час як власники звичайних акцій зазвичай не отримують нічого.

4. Зміст антикризового управління

4.1. Сутність, визначення та мета антикризового управління

Поняття «антикризового управління» (АКУ), що нещодавно увійшло у теорію та практику менеджменту, залишається і зараз вельми невизначеним та багатозначним. Одні розуміють під цим управління підприємством в умовах загальної кризи економіки і відносять до процесів макроекономічного розвитку, інші – управління підприємством, що знаходиться у кризовому стані на межі банкрутства, треті – управління підприємством у період банкрутства та його санації.

Поява дисципліни АКУ продиктована необхідністю фінансового оздоровлення багатьох підприємств, що функціонують у стані хронічної неплатоспроможності. Виходячи із потреби, сформувалося спрощене розуміння цього поняття, тобто під ним розуміють або управління діяльністю підприємства, що впало у стан кризи, або управління, націлене на вихід підприємства з цього стану.

Але у розглянутих випадках передбачається, що необхідність в АКУ з’являється після факту, що відбувся, - наявності кризового стану. Однак передвісником кризового стану підприємства є порушення у сфері обігу фінансів та кредиту і тільки пізніше з’являються явні ознаки кризи – починається падіння виробництва.

Антикризове управління – це система взаємопов’язаних управлінських заходів з діагностики та подолання кризових явищ підприємства.

Сутність АКУ виражається у наступних положеннях:

• благополучне у фінансовому відношенні підприємство повинно завчасно готуватися до кризи;

• кризові явища необхідно діагностувати на ранніх стадіях;

• при своєчасному виявленні ознак негативних явищ кризи можна попереджати та мінімізувати їх наслідки;

• ефективне управління підприємством в умовах кризи дозволяє ухилитися від банкрутства з мінімальними втратами;

• неефективне управління призводить до банкрутства підприємства;

• неефективне управління під час санації призводить до ліквідації підприємства-банкрута.

Мета антикризового управління полягає у підтримці фінансової рівноваги підприємства та мінімізації зниження розмірів його ринкової вартості.

Антикризове управління є специфічним функціональним компонентом менеджменту підприємства. Треба зауважити, що до традиційних функціональних компонентів менеджменту звичайно відносять: стратегічний менеджмент, інвестиційний менеджмент, фінансовий менеджмент, інноваційний менеджмент, маркетинговий менеджмент, виробничий менеджмент і т.п.

Усі компоненти менеджменту підприємства за своїм прямим призначенням з самого початку носять антикризовий характер, об’єднані єдиним ланцюгом та взаємопов’язані між собою. Так, помилки у прийнятті тих чи інших рішень, наприклад, в областях маркетингу або інновацій, неминуче призведуть до неефективного використання інвестицій і, у кращому випадку, до зменшення прибутку, а у гіршому – до збитків та, як наслідок, - до кризового стану.

Таким чином, антикризове управління з точки зору системного підходу не може розглядатися як окремий компонент, тому що несе у собі всю сукупність взаємопов’язаних функціональних компонентів менеджменту підприємства.