50. Правове регулювання договору перевезення.

Договори перевезень оформляються тільки в письмовій формі у вигляді накладних, на морському транспорті -коносаменту. Договори перевезення - це реальні договори Вони вважаються укладеними з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Сторонами в договорі перевезення виступають відправник вантажу і перевізник. В якості перевізника в основному виступають юридичні особи, в якості замовників - як фізичні так і юридичні особи. Це договори двосторонні, сплатні. Договори передбачають матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами їх обов'язків, які є специфічними у кожному договорі.

Договір перевезення пасажира є консенсуальним, двостороннім, сплатним і вважається у:сладеним з моменту продажі квитка на проїзд. Сторони в даному договорі користуються визначеними правами і несуть певні обов'язки. Кожний пасажир має право перевозити з собою ручну поклажу певної ваги.

За договором перевезення пасажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здачі пасажиром багажу - також доставити багаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання багажу особі, а пасажир, зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здачі багажу - і за провіз багажу.

За договором перевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідальність перевізника передбачається ст. 361 ЦК України, відповідно до яких перевізник відповідає за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу і багажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу або багажу перевізник відповідає:

• в разі втрати або нестачі вантажу і багажу - в розмірі вартості вантажу і багажу, який втрачено або якого не вистачає;

• в разі пошкодження вантажу або багажу - в розмірі суми, на яку зменшилась його вартість;

• в разі втрати вантажу або багажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності - в розмірі оголошеної цінності вантажу або багажу.

Претензії по перевезенням можуть пред'являтись протягом шести місяців, а претензії про сплату штрафів - протягом 45 днів.

51 Страхування — це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів і громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Майнові та особисті немайнові відносини, що виникають внаслідок страхування, регулюються нормами Цивільного кодексу України ( ст979 ), Законом України "Про страхування" (7 березня 1996 р.),

Страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником (добровільне страхування). У випадках, передбачених законом або іншими нормативно-правовими актами, проводиться страхування без укладення договору (обов'язкове страхування). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страховик — це юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності і яка одержала у встановленому порядку ліцензію на цей вид діяльності. Страхувальники --це фізичні та юридичні особи, які страхують свій майновий інтерес і вносять страхові платежі. Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян чи юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування (винагородонабувачів), а також замінювати їх до настання страхового випадку. Об'єктами страхування є майнові інтереси, які не суперечать законодавству і пов'язані: • з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); • володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); • відшкодуванням страхувальникові завданої ним шкоди особі або майну фізичної особи, а також шкоди, завданої юридичній особі (страхування відповідальності). Договір страхування укладається в письмовій формі шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Істотними умовами договору страхування, які зазначаються у страховому свідоцтві (полісі, сертифікаті), визнаються об'єкт страхування, розмір страхової суми, страхового внеску і строки його сплати, страховий ризик (страхові випадки), строк страхування, початок і закінчення дії договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхового платежу (внеску, премії), якщо інше не передбачено умовами страхування. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; • вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; • подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; • одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; • несвоєчасне повідомлення страхувальника без поважних на те причин про настання страхового випадку

52 За договором доручення (ст1000 ЦК)одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. Отже, сторонами цього договору виступають повірений і довіритель. Повірений — особа, яка зобов'язується виконати юридичні дії, а довіритель - - особа, яка доручає повіреному виконати ці дії. Повіреним і довірителем можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Фізичні особи, які виступають повіреними чи довірителями, мають бути дієздатними. Будь-яка юридична особа вправі бути довірителем, а повіреним — лише за умови, що це не виходить за межі її дієздатності. Предметом договору доручення є юридичні дії повіреного. Характерним для договору доручення є те, що повірений виконує юридичні дії від імені та за рахунок довірителя. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Може бути встановлено і виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені також строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої чинне виключне право повіреного. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за цим договором. Коли в договорі не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги. Оскільки повірений виступає від імені та за рахунок довірителя, то, звичайно, він має керуватися інтересами свого довірителя і діяти відповідно до вказівок, що дав йому довіритель. Тому в договорі або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Ці дії мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто. Але він має право і передати доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був примушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. У таких випадках повірений несе відповідальність тільки за вибір замісника. Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, обраного повіреним. За договором доручення повірений зобов'язаний: • повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення; • після виконання доручення або в разі припинення договору до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк чинності якої не закінчився, і надати звіт із залученням виправдних документів, якщо це вимагається умовами договору та характером доручення; • негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням договору. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором: • забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; • відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення; • негайно прийняти від повіреного усе виконане ним згідно з договором і виплатити повіреному винагороду, якщо вона йому належить. Договір доручення припиняється внаслідок: скасування доручення довірителем; смерті довірителя або повіреного; визнання будь-кого з них недієздатним, обмеженим у дієздатності або безвісно відсутнім. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений — відмовитися від нього у будь-який час. Угода про відмову від цих прав є нікчемною. Сторона, що відмовляється від договору з повіреним, який діє як підприємець, має сповістити іншу сторону про припинення договору за один місяць, якщо триваліший строк не передбачено договором.

53 За договором позики (ст 1046 ЦК) одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей того самого роду та якості. Договір позики є одностороннім і реальним. Він вважається таким, що укладений з моменту передачі грошей або речей. Договір позики має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менше ніж у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного доходу, а у випадках, коли позикодавець є юридичною особою, — незалежно від суми. За бажанням сторін договір може бути посвідчений нотаріально, але в цьому разі необхідно виплатити державне мито у розмірі 5 % суми позики. На підтвердження договору позики та його умов може бути подано розписку позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму позики V розмірах і в порядку, що передбачені договором. Якщо в договорі немає умови про розмір процентів, їх розмір визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачують щомісяця до дня повернення суми позики. Договір позики буде безпроцентним, якщо: • укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного доходу, встановленого законом, і не пов'язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін; • позичальникові передаються речі, визначені родовими ознаками. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві одержану позику у строк та в порядку, що передбачені договором. У випадках, коли строк повернення договором не встановлений або визначений моментом вимоги, сума позики має бути повернута протягом 30 днів від дня виставлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбачено договором. Предмет безпроцентної позики може бути повернутий позичальником достроково. Сума позики, наданої під проценти, може бути повернена достроково за згодою позикодавця або якщо це передбачено договором. Позика вважається повернутою у момент її передачі позикодавцеві або зарахування суми грошей, що позичалися, на його банківський рахунок. Якщо договором передбачено повернення позики частинами (з розстроченням), то в разі порушення позичальником строку, встановленого для повернення чергової частини позики, позикодавець має право зажадати дострокового повернення всієї суми позики, що залишилася, разом з належними процентами. Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що гроші або речі насправді не були одержані від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі. У випадках, коли договір позики має бути укладений письмово, свідчення свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі, не допускаються.

54 За договором банківського вкладу (ст 1058 ЦК) (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої особи (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, що визначені договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, визнається публічним. Договір банківського вкладу має бути укладений письмово. Вважається, що письмової форми договору банківського вкладу додержано, якщо внесення суми посвідчено книжкою, ощадним або депозитним сертифікатом чи іншим документом, що виданий банком вкладникові та відповідає вимогам. Наслідок недодержання письмової форми банківського вкладу — нікчемність такого договору. Доходи за вкладами не підлягають оподаткуванню. Вкладники вільні у виборі банку для зберігання своїх коштів і можуть мати вклади в одному чи кількох установах банку. Є такі види вкладів: на умовах вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) і на умовах повернення вкладу із закінченням зазначеного договором строку (строковий вклад). Фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Визначення імені фізичної особи, на користь якої зроблено вклад, є істотною умовою банківського вкладу. Проценти на суму банківського вкладу в розмірі, визначеному договором, нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Якщо інше не передбачено умовами договору, банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу. Коли договором не встановлено розмір процентів, банк повинен виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Проценти на суму банківського вкладу виплачують вкладникові на його вимогу із закінченням кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на який нараховуються проценти. У разі повернення вкладу виплачують усі нараховані до цього моменту проценти. Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення коштів на її рахунок за вкладом посвідчується ощадною книжкою. Крім того, укладення договору банківського вкладу посвідчується ощадним (депозитним) сертифікатом. Ощадний (депозитний) сертифікат є документом, який посвідчує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (утримувача сертифіката) на одержання із закінченням встановленого строку суми вкладу та процентів, обумовлених у сертифікаті, у банку, який видав сертифікат.

55 Договір комісії — це договір, за яким одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК). Характеристики договору — консенсуальний, сплатний, двосторонній. Форма договору — письмова. Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії. Комітент може бути зобов'язаний утримуватися від укладення договору комісії з іншими особами. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про останнє та його ціну (ст. 1012 ЦК). Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розміра та порядку встановленому у договорі комісії. Субкомісія. За згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субко-місіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов'язки комітента.

56 За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а

позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової

форми, є нікчемним. Вимоги до форми і порядку укладення (зміни, розірвання) креди­тних договорів передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові по­слуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитний договір укладається між позичальником і кредитором у письмовій формі. У ньому визначаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобо­в'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов 'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення. Для одержання кредиту позичальник надає в банк клопотання (заявку), установчі документи, довідки банків про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості по креди­тах, техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті і джерелах його погашення.

Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб 'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспро­можність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

Договір банківського кредиту є консенсуальним і двосторонньо зобов'язуючим.

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути юридичні і фізичні особи. Кредитор - це суб'єкт кредитних відносин, який надає кре­дити позичальнику у тимчасове користування. Позичальни­ками є юридичні і фізичні особи, які відчувають недостачу власних коштів і отримали у тимчасове користування грошові кош­ти на умовах зворотності, платності, строковості.

Об'єкт кредитування властивий усім формам і видам кре­диту — витрати, потреби, кредитування яких не заборонене законом.

Стаття 1057. Комерційний кредит

1. Договором, виконання якого пов’язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу,

попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

57 За договором банківського рахунка банк зобов’я­зується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (власнику рахунка), кошти, що надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається шляхом відкриття клієнтові або зазначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Сторонами цього договору є банк (або інша кредитна установа) та клієнт банку — особа (суб’єкт господарювання), для якої відкрито рахунок.

Банк може використовувати наявні на рахунку клієнта кошти, за що сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок. При цьому банк повинен гарантувати право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

 Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, непередбачені договором або законом обмеження його права розпоряджатися коштами на свій розсуд.

Банк вчиняє для клієнта за його розпорядженнями операції, передбачені для рахунків даного виду законом, за встановленими згідно з ним банківськими правилами та застосовуваними у банківській практиці звичаями ділового обороту. Видавати або перераховувати з рахунка кошти клієнта банк повинен не пізніше дня, що йде за днем надходження до нього відповідного платіжного документа, якщо інші строки не обумовлені договором. Без розпорядження клієнта списувати кошти з його рахунка банк не має права, окрім випадків, чітко визначених у законі.

Кошти, що надходять на рахунок клієнта, банк повинен зараховувати не пізніше дня, який іде за днем надходження до банку відповідного платіжного документа, якщо договором не передбачено коротший строк.

Банк зобов’язаний гарантувати таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі державним органам (їх посадовим особам), такі відомості надаються виключно у випадках і в порядку, що передбачені законом.

У разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право зажадати від банку повного відшкодування заподіяних збитків, а в деяких випадках і компенсації моральної шкоди.

Банк може кредитувати рахунок, тобто здійснювати платежі з рахунка, незважаючи на відсутність коштів. У таких випадках банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення такого платежу.

---- За договором банківського рахунка власник рахунка зобо­в'язується зберігати кошти в банку і розпоряджатися ними відповідно до встановлених правил, а банк — забезпечувати зберігання коштів, а також здійснювати операції із зарахуван­ня коштів на рахунок власника та списання їх з дозволу власника. Зазначений договір складається за довільною формою і має містити реквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов'язання сторін, відповідальність за невиконання їх, інші положення за домовленістю сторін та умови, за яких договір може бути розірвано.