44. Порука та гарантія як засоби забезпечення зобов’язань.

Відносини поруки у чинному законодавстві регулюються перш за все нормами Цивільного кодексу України (ЦКУ), а саме у § 3 «Порука» глави 49 «Забезпечення виконання зобов'язання». Згідно зі статтею 553 ЦКУ за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Однак слід зазначити, що, відповідно до положень цієї ж статті, поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов'язання боржником. Значну роль відіграє стаття 554 ЦКУ, якою закріплені правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою. Так, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (тобто кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника й поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Порука відноситься до фінансових послуг, хоча на відміну від гарантій, коло суб’єктів, які можуть виступати поручителем не обмежують.

За договором податкової поруки поручителем може бути виключно банк.

В договорі майнової поруки поручитель поручається за виконання обов’язків боржника іпотекою свого нерухомого майна.

За правовою природою договір майнової поруки стоїть ближче до договорів застави, а отже, на нього не поширюються правові норми, що регулюють договори поруки. Майнова порука регулюється правовими нормами щодо застави та іпотеки.

Порука припиняється:

з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Визначення гарантії міститься у частині 1 статті 560 ЦКУ. Відповідно до неї за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі:

1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію;

2) закінчення строку дії гарантії;

3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Гарантія, як і порука, відноситься до фінансових послуг, проте на відміну від поруки, щодо гарантій встановлено, що її можуть надавати виключно банки, страхові та інші фінансові установи.