3. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Швейцарії

Швейцарія має три основні мови. Найбільша мовна група -німецька, якою за даними 2002 р. розмовляють 65 % усього населення країни у 19 з 26 кантонів. Французькою розмовляють трохи більше 18 % населення у п'яти кантонах, які розташовані на заході поблизу Франції. Третьою основною мовою є італійська. якою розмовляє приблизно 10 % населення і вона домінує лише у кантоні Тічіно, який розташований на півдні країни. У деяких кантонах проживають представники декількох мовних груп. У кантоні Берн більшість населення користується німецькою мовою, але одночасно існує франкомовна меншина, яка налічує близько 15 %. Інші мовні групи становлять всього 7 % від загальної кількості населення. Суперечки між різними кантонами стосовно мови трапляються досить рідко внаслідок відносної етномовної однорідності більшості кантонів. За умови значної однорідності всередині кантонів і відмінностей між кантонами показники власне групової ідентифікації не є домінуючими у жодній з груп (див. табл.9), вони врівноважуються високим рівнем загальнонаціональної ідентифікації та кантональною ідентифіка­цією. Важливим є також те, що основні галузі, на яких грунтується економіка країни, розташовані одночасно в усіх кантонах і це, порівняно з Бельгією, об'єднує, а не роз'єднує кантони. Юрг Штайнер зазначає ще одну особливість цієї країни: "У Швейцарії, на відміну від Бельгії, немає столиці-домінанти. Існують країни, які мають дуже міцний центр такий, як Брюссель у Бельгії, Париж у Франції або Лондон у Великобританії. Швейцарські федеральні власті містяться в столиці Берні, але Верховний суд знаходиться у франкомовній Лозанні, Швейцарський Національний Інститут страхування від нещасних випадків - у Люцерні. Берн - лише четверте за величиною місто Швейцарії; Цюріх, Базель та Женева перевищують його за кількістю населення".106 Політичні партії є загальнонаціональними і не мають жодної прив'язки до основних етнічних груп.

За наявності значної етногрупової диверсифікації соціополітичного поділу на етнічній основі у Швейцарії не відбулося.

Національна ідентифікація у Швейцарії

Етнічна група	Ідентифікація
	загальнонаціональна	етнічної групи	кантону
Німецькомовна	53	16	31
франкомовна	40	40	31

4. Соціополітичний поділ на етнічній основі у Великої Британії.

Сполучене Королівство складається з Англії, Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії, внаслідок чого повна офіційна назва Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Велика Британія охоплює лише Англію, Шотландію та Уельс. Домінуючою етнічною групою у країні є - англійці, за даними 2002 р., становлять 81,5 % населення, шотландці - 9,6 %, ірландці 2,4 % уельсці - 1,9 %, інші етнічні групи - 4,6 %. Щодо мови, то абсолютно домінуючою є англійська мова, поряд з якою зберігається кельтська у двох варіантах - ірландська та уельська.

У Шотландії національна мова не відіграє важливого значення (абсолютно переважаючою є англійська). Вважається, що лише 88 892 особи знали та використовували на 1991 р. шотландську Мову одночасно з англійською108 (це становить трохи більше 1 % від загального складу населення). У парламенті Сполученого Королівства шотландська спільнота представлена Шотландською Народною партією, яка з моменту свого створення виступала з сепаратистських позицій. Сьогодні ця партія трактується як партія лівоцентристська з суспільних питань, хоча у своїй програмі вона Декларує вимоги захисту національної культури, мови та виступає за самостійність Шотландії. Протягом останніх десяти років вона на загальнодержавних виборах отримала такі результати: 1992 -З мандати (1,9 %), 1997-6 (2,0 %), у 2001 - 5 (1,8 %).

Згідно з результатами референдуму 1998 р. та прийнятого на його основі Шотландського Акту, який має характер конституційного документа, Шотландія отримала право мати власний парламент та уряд. Праламент однопалатний і складається з 129 осіб, з яких 73 обирають в одномандатних округах згідно з виборчою системою відносної більшості, а 56 в округах багатомандатних за пропорційною системою. Як видно з табл. 10, підтримка сепаратистського руху у Шотландії, спрямованого на державну самостійність від Великобританії, під час других виборів до національного парламенту зменшилась. Відповідно побоювання, що створення національного представницького інституту прискорить розвиток національного сепаратистського руху і призведе до відділення Шотландії, не справдились.

Таблиця 10 Результати виборів до парламенту Шотландії109

Назва партії	1999		2003
	мандати	% голосів	мандати	% голосів
Лейбористська партія	56	44,9	50	38,7
Народная партія Шотландії	35	27,1	27	20,9
Консервативна	18	13,9	18	13,9
Ліберально-демократична партія	17	13,1	17	13,1
Зелені	-	-	7	5,4
Шотландські соціалісти	-	-	6	4,6
Інші	3	2,3	4	3,1

Уельс. На початку XX ст. валлійською мовою розмовляла майже половина населення Уельсу. Перепис населення 1911 р зареєстрував приблизно 1 млн. осіб, які вважали себе носіями валлійської мови. У 1993 р. було прийнято Акт про валлійську йву, який законодавчо затвердив рівноправність англійської та валлійської мов в Уельсі. На сьогоднішній день в Уельсі 508 098 &сіб трактують себе білінгвістичними громадянами, зазначаючи, що поряд з англійською вони володіють валлійською мовою.110 Інтереси Уельської етнічної групи представлені у парламенті Сполученого Королівства - Валлійською Народною партією (Ріаісі Сутпі - Партія Уельсу), яка була створена у 1925 р. Сьогодні вона належить до партій лівого спрямування і у своїх програмних завданнях наголос робить на відродженні валлійської мови, культури та розвитку самоврядування в Уельсі. Під час виборів до парламенту Сполученого Королівства партія мала такі результати: 1992-4 мандати (0,5 %), 1997-4 (0,5 %), 2001-4 (0,8 %). Подібно як у Шотландії та Північній Ірландії у 1998 р. було прийнято Уельський Акт, який передбачав створення представницького органу - Асамблеї Уельсу. У вересні 2003 р. на річній конференції Плайд Кімру було внесено нове положення до Статуту партії, яке визначило головну мету партійної діяльності -досягення незалежності Уельсу111. Як бачимо, Валлійська Народна партія як головний репрезентант валлійської етнічної групи не має домінуючого положення у національному представницькому органі.

Результати виборів до Асамблеї Уельсу112

Назва партії	1999		2003
	мандати	% голосів	мандати	% голосів
Лейбористська	28	46,6	30	50,0
Валлійська Народна	17	28,3	12	20,0
Консервативна	9	15,0	11	18,3
Ліберальні демократи	6	10,0	6	10,0
Інші	-	-	1	1,6

Північна Ірландія. Населення Північної Ірландії розмовляє переважно англійською мовою. Однак етнічні відмінності між ірландцями, які проживають у Північній Ірландії, і англійцями стосуються вимог ірландців щодо приєднання Північної Ірландії до Ірландської республіки й таким способом об'єднати весь острів або (як етап) розширити систему самоврядування. Відповідно англійці - юніоністи - бачать Північну Ірландію лише як складову частину унітарної, але із застосуванням засад деволюції, держави Сполученого Королівства. На сьогодні основні політичні партії, які діють у Північній Ірландії, поділені за етнічною ознакою. Ірландську частину представляють - Шін Фейн (дослівно - "Ми самі"), яка була створена у 1905 р. і є політичною складовою Ірландської Республіканської армії (ІКА), веде тривалу боротьбу за незалежність Північної Ірландії та возз'єднання з Ірландською республікою; Соціал-демократична партія праці, що створена у 1970 р., має лівоцентристський характер і головну увагу приділяє захисту інтересів католицької меншості. Юніоністські відповідно проанглійські партії: Партія юніоністів Ольстеру діє з 1905 р.; Прогресивна юніоністська партія, діє з 1980 р.; Партія демократичних юніоністів, створена у 1971 р., головну діяльність спрямовує проти втручанням Дубліна у справи Північної Ірландії. Загальнобританські політичні партії не беруть участі у виборах у Північній Ірландії113, тому усі перелічені регіональні політичні партії представлені самостійно або у складі коаліції, у парламенті Сполученого Королівства. У 1998 р., на підставі Акту про Північну Ірландію, було оголошено про створення парламенту та уряду. Існуюча у цьому регіоні політична ситуація призвела до того, що депутати у парламенті поділилися на дві групи: юніоністів і націоналістів (ірландці). Відповідно кожен новообраний депутат ще спочатку роботи регіонального парламенту повинен задекларувати свою приналежність до однієї з цих двох парламентських груп. Також депутат може задекларувати свою незалежність від такого поділу.

Результати виборів до Ассамблеї Північної Ірландії114

Назва партії	1998
	к-сть голосів	%	депутатські мандати
Альянс партій Північної Ірландії	52 636	6,5	6
"Демократична юніоністська партія	145 917	18,0	20
Північноірландська жіноча коаліція	13 019	1,6	2
Прогресивна юніоністська партія	20 634	2,5	2
Соціал-демократична партія	177 963	22.0	24
Шійн Фейн	142 858	17,6	18
Юніоністська партія Сполученого Королівства	36 541	4,5	5
Ольстерська юніоністська партія	172 225	21,3	28
Інші	42 538	5,3	3
Разом	804 331		108
Разом юніоністські партії	375 317	46,7	55
Разом націоналістичні партії	320 821	39,9	42
Разом інші	108 193	13,4	11

Показники етногрупової ідентифікації трьох зазначених регіонів Сполученого Королівства наведено у табл. 13 і свідчать про досить близьку частку мешканців Шотландії та Північної Ірландії, які вважають себе британцями. Ці показники, так само стосовно Уельсу, незначні порівняно з ідентифікацією з власною етнічною групою. Особливість Північної Ірландії полягає у тому, Що цей район додатково поділений всередині на ірландську та ольстерську (регіональну), пов'язану з загальнодержавною ідентифікацією, (Сполученого Королівства - А.Р.) властиву не ірландцям ідентифікацію.

Отже, домінуюча групова ідентифікація має свій вияв у відчутній підтримці національних партій у власних регіонах, що свідчить про наявність соціополітичного поділу на етногруповій основі у Сполученому Королівстві.

Національна ідентифікація у Сполученому Королівстві115

Регіон	Ідентифікація
	брита­нець/бри­танка	шотлан­дець/шот­ландка	уель-сець/ уельска	ан­глієць/ англій­ка	Ольс­тер	ірлан­дець/ір­ландка
Шотлан­дія	29,0	67,0	1,0	-	-	-
Уельс	15,0	1,0	69,0	13,0	-
Північна Ірландія	29,0	-	-	-	21,0	43,0