3. Причини піднесення регіональних партій.

Причини піднесення регіональних партій, на наш погляд, такі: по-перше, це наявність певної правової невпорядкованості відносин між центром і регіоном, незалежно від того які питання лежатимуть в основі - економіка, розвиток національної мови, культури, релігії тощо. По-друге, сучасне піднесення регіональних питань є певною реакція на зростання повноважень наднаціональних європейських інститутів, коли національні державні органи змушені були передавати до Страсбурга частину своїх повноважень. Вплив цього чинника на зростання регіональної самосвідомості дослідив Девід Латін, який зазначив, що "...концепція "Європи" буде і надалі відігравати важливу роль як механізм інституціоналізації та адаптації індивідумів до стабільної мультикультурної ідентифікації." Він підкреслив, що регіональні націоналісти підтримують європейську ідентичність з огляду на такі причини:

• вони поряд із власною етнічно-груповою ідентифікацією допускають і європейську ідентифікацію, минаючи державну;

• оскільки європейські структури не є державними органами, то рівень їх компетенції та авторитету постійно зростає з відповідним зменшенням компетенції державних структур. Вони передбачають, що рівень компетенції регіональних структур управління, які так само не є державними, зростатиме аналогічно до європейських органів;

• простежується загальна тенденція "...становлення Європи як композиції регіонів і націй без держав, або пишуть про Європу як конституйовану цілісність з автономій"

• опосередкований вплив мало піднесення національної самосвідомості та націоналізму у країнах Центральної, Східної та Південної Європи.

Різниця між міською та сільською місцевостями є в усіх європейських державах, незважаючи на величезний прогрес, досягнений у вирівнюванні способу життя населення різних форм поселення. Політичними репрезентантами сільських жителів, якими здебільшого є люди, зайняті в аграрному секторі економіки, виступають політичні партії, які орієнтуються на означену категорію населення. Впливовість аграрних політичних партій у першій половині XX ст. розглядав Моріс Дюверже у праці "Політичні партії"141. Сьогодні аграрні партії серед європейських країн існують лише у країнах Скандінавії та Швейцарії. Представники цих партій мають тенденцію апелювати до населення, що проживає у сільській місцевості, хоча свої програмні документи вони адресують і міському населенню.

Електоральна підтримка аграрних партій на національних виборах у державах Західної Європи (у відсотках)

Ном.	Країна	1945-1949	1950-1959	1960-1969	1970-1979	1980-1989	1990-2003
1	Данія	25,5	23,85	20,0	14,95	11,45	23,6
2	Ірландія	13,3	2,85	0,7	-	-	-
3	Норвегія	8,0	9,2	9,8	9,8	6,65	10,1
4	Фінляндія	23,6	23.5	22,1	17,15	17,6	22,95
5	Швейцарія	12.1	12,25	11,2	10,9	11,05	16,4
6	Швеція	12,4	10,9	15,05	21,8	13,05	6,9

Орієнтація на всі верстви населення власних країн зумовила те, що Норвезька, Фінська та Шведська аграрні партії у проміжку між 1957 та 1965 рр. змінили свої назви на: Партія центру(Норвегія), Партія центру Фінляндії та Шведську народну партію. Аренд Лейпхарт у Данії розглядає Ліберальну партію як таку, що виникла на базі аграрної і у своїй діяльності продовжує обстоювати інтереси сільського населення143. Як видно з табл. 17, підтримка цих партій у зазначених країнах загалом стабільна. Хоча ці партії у своїх програмних документах обстоюють інтереси представників аграрного сектора економіки та рибальства, їхні позиції не є альтернативними щодо інтересів міського населення цих країн. Звернення до питань збереження національної ідентичності та регіональних особливостей, захисту навколишнього середовища, сприяли певному розширенню електоральної бази цих партій. Тому сьогодні відмінності між міською та сільською формами поселення не розглядаються як достатні для продукування самостійного соціополітичного поділу.

Аналіз матеріалів електоральної підтримки комуністичних партій, як найбільш класово орієнтованих; національних; релігійних і регіональних партій, дає змогу зробити висновок, що простежується стабільна тенденція поступового зменшення рівня їх підтримки. Ми можемо припустити, що відбувається зменшення значення наведених соціополітичних поділів у політичному житті країн Західної Європи.