Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення лекції

з дисципліни: Порівняльна європейська політика

ТЕМА № 3. Сутність та основні підходи щодо визначення соціополітичних поділів

Заняття № 1. Сутність та основні підходи щодо визначення соціополітичних поділів.

ЧАС – 2 години.

Обговорено на засіданні кафедри

протокол № ___ від «___» ______ 200__р.

Внесено зміни

протокол № ___ від «___» _______ 200__ р.

протокол № ___ від «___» _______ 200__ р.

.Дніпропетровськ

2011

І. Навчальні питання

1. Значимість категорії соціополітичний поділ як інструментарію політичних досліджень.

2. Стадії трансформації соціально-групового поділу у соціально-політичний.

3. Головні соціополітичні поділи

ІІ. Навчальна та виховна мета

Навчальна мета: довести до майбутніх фахівців у галузі міжнародних відносин важливість набуття навиків в порівнянні політики різних держав.

Виховна мета: переконати студентів у своєї особистої відповідальності за належне застосування знань для розв’язування проблем у сфері міжнародних відносин.

ІІІ. Навчально-матеріальне забезпечення

Рекомендована література:

1. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.

2. Гетьманчук М., Харченко В. Дослідження політичних систем країн Західної Європи – важливе завдання української політичної науки // Збірник наук. праць "Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку". – Львів: Вид-во НУ "Львівська політехніка". Вип.16. 2005. – С.152 – 154.

3. Політична система суспільства: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф.М.Рудича: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти. — К.: Освіта. — 456 с.

Наочні посібники:

Слайд-транспаранти:

“Основні етапи розвитку порівняльної політології”.

Технічні засоби навчання:

Графопроектор «Полілюкс».

IV. Організаційно-методичні вказівки

Викладач лекційним методом викладає матеріал з теми. При викладанні матеріалу рекомендується застосовувати метод розповідь-бесіда, що надає викладачу можливість шляхом опитування (усного) контролювати засвоєння студентами викладеного матеріалу з даного розділу дисципліни.

Методом творчих рекомендацій викладач добивається закріплення студентами знань з теми, що викладається. Основну увагу слухачів треба звернути на необхідність знань студентами усіх норм, що визначають завдання, принципи та основні інститути міжнародних відносин.

V. Навчальні матеріали

1. Значимість категорії соціополітичний поділ як інструментарію політичних досліджень.

Кожне політичне суспільство, незважаючи на його зовнішню гомогенність, насправді характеризується численними відмінностями, які виявляються у поділах цього суспільства на різні групи. Незважаючи на особливості кожної держави, простежується багато спільного у засадах, на основі яких відбуваються поділи, та в основних різновидностях. Основними підставами поділів суспільств на групи переважно бувають такі відмінності: демографічні, тендерні, економічні, етнічні, ідеологічні, культурні, мовні, освітні, расові, релігійні, територіальні тощо. Вони зумовлюють існування відомих та нових, усталених та тимчасових, антагоністичних і неантагоністичних різновидів поділів суспільства на групи. Усвідомлення наявних групових відмінностей та ліній, за якими відбуваються суспільні поділи на групи, є важливим не лише у теоретичному, а й у практично-політичному плані. Цей висновок зумовлений тим, що кожен поділ, який сформувався з тих або інших причин у суспільстві, означає існування детермінованих ним принаймні двох суспільних груп, які будуть відрізнятися між собою та від загалу певними характеристиками, відповідно це може бути основою існування відмінних інтересів, які стимулю­ватимуть дії акторів, спрямовані на обстоювання цих інтересів.

Аналізуючі суспільні поділи, традиційно звертаються до соціології, яка системно вивчає у тому числі і соціально-групову структуру суспільства. Ключовою категорією соціальної структури суспільства є верства, яку використовують для характеристик!1 групи людей як основний елемент соціальної структури суспіль­ства та для визначення соціального становища. Фактично верства є елементом, частиною щодо всього суспільства, яке розглядаютьцілісну систему, відрізняючись за певними критеріями/індикаторами від інших елементів суспільства-системи. Політична сфера суспільства також не є цілим та однорідним утворенням, вона характеризується власними лініями поділів. "Поділів у політичній сфері існує багато, вони виявляються у наявності широкого спектра інституційних суб'єктів, які діють нарізних рівнях, з різною функціональною навантаженістю.

Серед багатьох існуючих політичних поділів найуніверсальнішими є відмінності між політичними партіями, які акумулють у собі поряд із ідеологічною складовою широкий спектр інших відмінностей. Окреме виділення соціальної та політичної сфери має умовний характер і можливе лише на абстрактному рівні, оскільки у реальному житті вони тісно між собою пов'язані. Виявів цієї пов'язаності існує дуже багато, а одним із них є соціополітичний поділ.

С. Ліпсет і С. Роккан вперше висловили та обгрунтували ідею необхідності вивчення соціополітичних поділів як поєднання партійних структур і соціальних груп у єдині соціополітичні конфігурації, які оформились у країнах Західної Європи ще наприкінці' XIX ст.69 Актуальність дії основних соціополітичних поділів для другої половини XX ст., їх "заморожений" характер на значному масиві конкретних матеріалів дослідили С.Бартоліні та П.Майер.70 Як базове поняття для політичних досліджень розглядають категорію соціополітичного поділу Ж.-Е. Лейн та С.Ерссон71. Водночас М.Франклін, Т. Маккі і X. Валлен у своєму дослідженні наголосили на зменшенні значення традиційного класового соціополітичного поділу щодо Західної Європи та Північної Америки внаслідок розвитку "багатокласовості,"72 яку вони розглядають як цілком іншу ситуацію стосовно традиційного марксистського дихотомного класового поділу. На зменшення значення традиційних соціально-групових утворень, заснованих на класових відмінностях і релігії, для голосувань відповідно і для політики звертають увагу О.Кнутсен та Е.Скарброугх. На їхню думку, на рубежі двох століть зростає актуальність ціннісних орієнтацій для індивідуального виборчого голосування, особливо у найбільш індустріально розвинених країнах.73 Вони говорять також про "збій" у безпосередній детермінованості соціальною структурою політики, одночасно зазначаючи, що соціополітичш поділи характеризуються "...значною гнучкістю та еластич­ністю".74 Хане Пітер Крейсі у своїй статті зауважив про зменшення значення традиційних соціальних груп - робітничого класу та "старого" середнього класу, внаслідок швидкого розвитку "нового" середнього класу, який грунтується на бурхливому розвитку сфери послуг75. Досліджуючи політичні орієнтації "нового" середнього класу, автор підкреслює також значимість релігійного, мовного та регіонального соціополітичного поділів.76

Всі зазначені автори погоджуються зі значимістю категорії соціополітичний поділ як інструментарій політичних досліджень і головними питаннями, щодо яких виникають дискусії, є змістовна наповненість актуальних соціополітичних поділів, яка здатна змінюватись під впливом багатьох чинників. І це природно.

Що ж таке соціополітичний поділ ? Під ним польський політичної спільноти, у межах якої певні суспільні групи надають «ідтримку конкретним політичним напрямам або політичним структурам, які є представниками цих напрямів, тоді як інші суспільні групи підтримують опозиційні напрями політики, або репрезентуючи їхні політичні партії"77. Одночасно можна констатувати, що соціальних поділів існує багато в кожному суспільстві, але не всі вони у процесі власної еволюції можуть перетворитися у соціально-політичні.

Головним індикатором, який свідчить про перетворення того чи іншого існуючого соціального поділу, представленого відповідними групами у соціополітичний поділ, є виникнення зв'язку між групою та політичною партією, або іншим політичним інститутом, який буде виступати представником інтересів цієї групи. Другим індикатором, на наш погляд, повинен бути часовий вимір - тривалість соціополітичного поділу. Отже, про наявність у суспільстві соціополітичного поділу ми можемо говорити лише тоді, коли означений зв'язок є тривалим у часі. Оскільки поняття тривалість досить відносне, то стосовно соціополітичного поділу мінімальним часом, на наш погляд, повинен бути період у два Парламентські терміни. Тобто, цей період повинен засвідчити, що зв'язок певної політичної партії і відповідної/них соціальної групи/ груп під час одних виборів не був випадковістю або кон'юнктурою.

Зміни, які відбуваються всередині соціальної групи та між групами за умови наявності зв'язку між групою і політичною партією, завжди матимуть політичні наслідки та політичне значення. Ці зміни здатні вплинути на стан, характеристику відповідного політичного представника, стимулювати корекцію існуючого співвідношення політичних сил. Безумовно, відносини Між соціальною та політичними сферами не мають механічно детерміністичний характер, кожна зі складових має власну значну автономію і їхній вплив обопільний.

2. Стадії трансформації соціально-групового поділу у соціально-політичний

Процес трансформації соціально-групового поділу у соціально-політичний проходить, на наш погляд, три стадії. На першій стадії - латентній - ми можемо констатувати лише наявність конкретних ліній поділу, які зумовлюють існування у суспільстві двох або більше груп, для яких будуть властиві внутрішньогрупові спільні характеристики, які здатні відрізняти ці групи від загалу. На цій стадії громадяни ще не усвідомлюють своєї окремості від загалу, тому цю стадію можна розглядати як латентну, або потенційну щодо конституювання соціополітичного поділу. Потенційність полягає у тому, що соціально-групова диверсифікація у своєму подальшому розвитку необов'язково може призвести до оформлення відповідної політичної складової на основі цього критерію, або цієї лінії поділу. Значною мірою це залежатиме від влади. Якщо вона буде здатна оперативно реагувати на зміни у соціальному середовищі незалежно від того, який вони мають характер - економічний, культурний або якийсь інший й оперативно зніматиме виникаючі напруження-проблеми, то окремі групи залишаться у просторі соціально-групових відмінностей. Якщо влада, з огляду на різні причини, не відреагує на нову ситуацію у соціальному просторі, та відповідно вона (проблемами - А.Р.) буде загострюватись або актуалізуватись, (цьому надзвичайно сприяє її суспільне обговорення), то тоді стає можливим перехід до другої стадії. Ми змушені констатувати, що для більшості суспільних груп латентна стадія найбільш притаманна, тому що немає суспільних умов, які б актуалізували існуючий поділ. У кожному суспільстві конкретна людина одночасно може належати до десятків потенційних груп, але свою приналежність до цих груп ми усвідомлюємо досить рідко, наприклад, - під час заповнення соціологічних анкет.

Друга стадія характеризується перетворенням групи в собі у групу для себе і пов'язана з процесом самоусвідомлення громадянами, як представниками конкретної групи, власної групової окремості, індивідуальності.

Головний індикатор цього етапу - процес ідентифікації, коли представники цієї групи чітко себе виокремлюють із загалу на основі самоідентифікації з ціє групою і одночасно розуміють власні відмінності/особливі характеристики щодо інших, існуючих у суспільстві груп.

Третя стадія характеризується власною інституційною складовою, коли певна соціальна група буде представлена конкретним політичним інститутом, що відстоюватиме реалізовуватиме її інтереси, розраховуючи на підтримку цієї групи, особливо під час виборів. Така інституціоналізація може відбуватися за двома основними сценаріями. Перший - коли група у процесі власного розвитку самостійно створює організацію, яка представлятиме та обстоюватиме її групові інтереси. Другий - коли вже існуюча організація переважно політична партія включить у сферу власної діяльності завдання обстоювати групові інтереси і надалі буде систематично демонструвати власну підтримку цій групі, розраховуючи на відповідну зворотну підтримку. Окреслені два види інституалізації гранично абстрактні, а реальний процес інституалізації здебільшого поєднує у різній пропорції елементи двох охарактеризованих видів. Свідченням остаточного формування соціополітичного поділу є наявність політичних партій, які обстоюють інтереси певних соціальних груп протягом тривалого часу.