Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни дніпропетровський національний університет

ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для проведення лекції

з дисципліни: Порівняльна європейська політика

ТЕМА № 10. Основні моделі коаліційної політики та стабільність коаліційних урядів держав Західної Європи

Заняття № 1. Основні моделі коаліційної політики та стабільність коаліційних урядів держав Західної Європи

ЧАС – 2 години.

Обговорено на засіданні кафедри

протокол № ___ від «___» ______ 200__р.

Внесено зміни

протокол № ___ від «___» _______ 200__ р.

протокол № ___ від «___» _______ 200__ р.

.Дніпропетровськ

2011

І. Навчальні питання

1. Характеристика уряду "мінімально-переможної коаліції".

2. Дві базові моделі переговорного процесу: "прихованої рівноваги " та "сигналізуючої рівноваги».

3. Оцінка стабільності коаліційних урядів у країнах Західної Європи.

ІІ. Навчальна та виховна мета

Навчальна мета: довести до майбутніх фахівців у галузі міжнародних відносин важливість набуття навиків в порівнянні політики різних держав.

Виховна мета: переконати студентів у своєї особистої відповідальності за належне застосування знань для розв’язування проблем у сфері міжнародних відносин.

ІІІ. Навчально-матеріальне забезпечення

Рекомендована література:

1. Романюк А. Порівняльний аналіз політичних систем країн Західної Європи: інституційний вимір. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.

2. Гетьманчук М., Харченко В. Дослідження політичних систем країн Західної Європи – важливе завдання української політичної науки // Збірник наук. праць "Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку". – Львів: Вид-во НУ "Львівська політехніка". Вип.16. 2005. – С.152 – 154.

3. Політична система суспільства: особливості становлення, тенденції розвитку / За ред. Ф.М.Рудича: Навч. посібник для студентів вищих закладів освіти. — К.: Освіта. — 456 с.

Наочні посібники:

Слайд-транспаранти:

“Основні етапи розвитку порівняльної політології”.

Технічні засоби навчання:

Графопроектор «Полілюкс».

IV. Організаційно-методичні вказівки

Викладач лекційним методом викладає матеріал з теми. При викладанні матеріалу рекомендується застосовувати метод розповідь-бесіда, що надає викладачу можливість шляхом опитування (усного) контролювати засвоєння студентами викладеного матеріалу з даного розділу дисципліни.

Методом творчих рекомендацій викладач добивається закріплення студентами знань з теми, що викладається. Основну увагу слухачів треба звернути на необхідність знань студентами усіх норм, що визначають завдання, принципи та основні інститути міжнародних відносин.

V. Навчальні матеріали

У науковій літературі, присвяченій теоріям коаліцій, прийнято вважати, що започаткував цей напрям політичної науки Уільям Райкер своєю працею "Теорії політичних коаліцій"359. У своїх напрацьованих пропозиціях він використав абстрактні математичні розрахунки, які грунтувалися на положеннях теорії ігор і абстрагувалися від суспільно-політичних та ідеологічних чинників. Розвиваючись вони зазнали значного впливу з боку теорій "раціонального вибору", які вимагали максимального врахування головними акторами дії різноманітних чинників у просторі "максимального" та "мінімального" еквілібріумів360.

Існує декілька основних підходів до класифікації моделей коаліційної політики. На думку А.Антошевського, з загальної сукупності теорій можна виділити два основні напрями: "формальний" та "емпіричний". "Формальні" теорії опираються на засади, що коаліційна політика є формою гри, учасники якої застосовують у ній відповідні стратегії, які спрямовані на максималізацію "прибутків" і мінімізацію "втрат". "Емпіричні" теорії враховують не лише арифметичні/математичні змінні, а й цілу низку інших чинників: політичні традиції; довготривалі стратегії партій, які є потенційними учасниками можливих урядових коаліцій; систему взаємовідносин у політичних партіях і внутрішньопартійні конфлікти; амбіції лідерів та відносини між партійними елітами; характер політичного режиму; внутрішні та зовнішні події тощо361. Т.Шмачкова вважає, що всі теорії коаліцій варто розглядати як "формальні" і треба поділити на дві групи залежно від: а) параметрів впливу, або розмірів акторів, які поєднують свої зусилля заради творення коаліції у різноманітних конфігураціях; б) ступеня політичної близькості між акторами у ситуації сприятливій для коаліційної взаємодії362. Насправді, обидва підходи досить подібні, тому що вони стосуються тих самих моделей, відрізняючись між собою лише трактуванням індикаторів. На наш погляд, існуючі моделі теорій коаліцій можемо сепарувати на дві групи: 1) "прагматичні", коли при формуванні коаліцій передусім враховують показники кількості місць, які мають партії-потенційні учасники коаліції; 2) "ідеологічні", коли враховують ступінь ідеологічної близькості (сумісності) можливих партнерів по коаліції.