- •1. Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання.
- •2. Міжнародні організації ти їх роль в становленні глобального світового порядку.
- •3. Глобальні виміри екологічної проблеми.
- •4. Інноваційна складова конкурентоспроможності національних економік на сучасному етапі глобального розвитку.
- •5. Створення українських фінансово-промислових груп та конгломератів як альтернатива експансії тнк.
- •6. Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку.
- •7. Проблема прогнозування і управління глобальними кризами на міждержавному рівні.
- •8. Інституційне оформлення унітарного сценарію глобального розвитку.
- •9. Трансформація функцій держави в умовах глобалізації.
- •10. Проблема конкурентоспроможності України в глобальній економіці.
- •11. Система критики глобальних процесів.
- •12. Консолідаційні корпоративні стратегії в глобальних економічних умовах.
- •13. Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
- •14. Оон і нові пріоритети світового розвитку. Проблема трансформації і механізму функціонування.
- •15. Динамізм, напрямки і результати взаємодії "Україна - сша" в умовах глобальних економічних трансформацій.
- •16. Характеристика глобального етапу розвитку економічної системи світу.
- •17. Перспективні сценарії глобального розвитку.
- •18. Феномен глобальних корпорацій.
- •19. Статус і характер діяльності неурядових організацій в глобальних умовах.
- •20. Геополітичний формат глобальної конкуренції.
- •21. Глобалістика як нова самостійна наука, етапи її становлення.
- •22. Соціо-культурний вимір глобалізації.
- •23. Країни, що розвиваються в умовах глобалізації. Потенціал і характер формування конкурентних переваг.
- •24. Україна на геополітичній карті світу. Проблема збереження суверенного статусу в умовах глобалізації.
- •25. Наслідки розширення єс і проблеми геоекономічного статусу України.
- •26. Основні школи сучасної глобалістики.
- •27. Біполярний сценарій глобального розвитку і основні напрями його реалізації.
- •28. Природа і типізація глобальних економічних парадоксів. (доделаю)
- •29. Роль і функції держави в умовах глобальних трансформацій
- •30. Вплив сучасної світової кризи на економіку України.
- •31. Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються, в умовах глобалізації.
- •32. Глобалізація в науково-технологічній сфері. Становлення “нової економіки”
- •33. Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації
- •34. Потенціал формування транснаціонального характеру економіки України
- •35. Варіанти позиціонування України на пострадянському просторі і проблеми реінтеграції в глобальних умовах
- •36. Цивілізаційні виміри глобального економічного розвитку
- •37. Характеристика ключових глобальних проблем економічного розвитку
- •38. Вплив глобалізації на країни-лідери світової економіки
- •39. Проблема ефективності регіональних економічних блоків.
- •40. Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій
- •41. Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку України в умовах глобалізації
- •42. Принципові підходи до визначення глобалізації
- •43. Основні суперечності глобальних трансформацій
- •44.Нерівномірність економічного та соціального розвитку країн в умовах глобалізації
- •46. Динамізм, напрямки і результати взаємодії “Україна-Російська Федерація” в умовах глобальних економічних трансформацій
- •47. Соціокультурні та політичні аспекти глобалізації
- •48. Негативні прояви сучасного стану глобального розвитку
- •49. Альтерглобальні сценарії світового розвитку
- •50. Об’єкти і суб’єкти глобальної системи економічного регулювання
- •51. Динамізм, напрямки і результати взаємодії Україна-єс в умовах глобальних економічних трансформацій.
- •52. Цивілізаційнф виміри стратегій глобалізму
- •53. Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці
- •54. Національні фірми в транснаціональних корпоративних системах в умовах глобалізації
- •55. Вплив глобалізації на країни, що розвиваються
- •58. Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.
- •59. Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки
- •60. Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення
- •61. Субрегіональний вектор інтеграційної політики україни в глобальних умовах
- •62. Проблема визначення часових меж глобалізації
- •63. Індустріально розвинуті країни в умовах глобалізації.
- •64. Перспективи фінансової діяльності тнк у контексті сучасних тенденцій глобалізації
- •65. Проблема національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації
- •66. Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності
- •67. Фактори економічного розвитку країн-лідерів світового господарства в глобальних умовах
- •68. Проблема формування глобального інформаційного суспільства
- •70. Стратегії та перспективи консолідації корпоративних структур.
- •70. Стратегії та перспективи консолідації корпоративних структур.
- •71. Євроатлантична інтеграційна стратегія України і проблеми її реалізації
- •72. Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасній економічній системі
- •73. Парадокси фінансової глобалізації
- •74. Взаємодія країн Центру та країн Периферії в умовах глобалізації
- •75. Глобальні виміри продовольчої проблеми
- •76. Перспективи та проблеми членства України в сот
- •77. Політико – правовий вимір глобалізації
- •78. Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати.
- •79. Тнк як рушійні сили глобальних економічних трансформацій
- •80. Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви
- •81.Євразійський інтеграційний вектор України. Характеристика і сценарії реалізації
- •82. Тенденції постіндустріалізму та новітня поляризація світу
- •83. Глобальні виміри демографічної проблеми
- •84. Антиглобалістські рухи.Ідеологія і програми.
- •85. Державний суверенітет і проблема відкритої економічної
- •86.. Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України
- •87.Торговельна глобалізація та її масштаби
- •88. Економічні кризи в умовах глобалізації
- •89. Нова економіка як форма реалізації національних конкурентних переваг
- •90. Феномен країни-системи в глобальній економіці.
- •1. Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання.
8. Інституційне оформлення унітарного сценарію глобального розвитку.
Найбільш вагомим аргументом на користь утворення уніполярної системи є суперечності, що все підсилюються, і неузгодженість підходів до вирішення одних і тих самих проблем. Відсутність єдиного центру може призвести до поглиблення існуючих і виникнення нових глобальних катаклізмів. На думку прибічників уніполярної системи, однополюсний світопорядок у вигляді піраміди влади є вирішенням існуючої дилеми. Базисом піраміди може слугувати сукупність суб’єктів міжнародних відносин, а єдину верхівку складає колектив спеціалістів, у віданні якого залишається функція генерального керівництва щодо країн світу. На щабель нижче розташовуються міжнародні організації, національні уряди, ТНК і некомерційні фонди, які будуть продовжувати діяльність кожна у своїй галузі (у сфері торгівлі — СОТ, у сфері міжнародних фінансів — МВФ тощо) Головним завданням колективу спеціалістів, що стоять на верхівці піраміди, буде координація керівних настанов вищеназваних міжнародних організацій з метою вироблення єдиної світової політики.
У цьому разі глобальне управління буде гомогенним, ймовірно, більш ефективним, але при цьому навряд чи стабільним у довготривалій перспективі, оскільки кристалізація уніполярності закладе підґрунтя для потенційного конфлікту між «полюсом» і периферією.
Можливим інституційним оформленням уніполярної системи може бути:
- Нова ООН, в яку в якості індивідуальних учасників ввійдуть не усі країни, а лише ті, які мають певний розмір населення, обсяг ВВП, певний розмір національного доходу на душу населення. Така кількість не може перевищувати 30-50 учасників, решта країн буде брати участь в організації через посередництво колективних організацій. Раду управління може скласти велика 20ка.
- Світовий парламент з 2ма палатами (1ша обирається прямим голосуванням усіма жителями планети; 2га – формується за мажоритарною ознакою).
-Світовий уряд.
До можливих сценаріїв уніполярного світу можна віднести такі варіанти інституційної архітектури майбутнього:
— концепція країни-гегемона;
— концепція глобального уряду;
— концепція антитерористичного уряду.
Ключовою ідеєю концепції країни-гегемона є поняття «держави-стабілізатора», що відповідає за реалізацію правил ліберального світогосподарського режиму шляхом використання серед традиційних і нових інструментів війн «нового покоління».
Головними дієвими особами в даному разі виступають гегемоністська держава США та інші наддержави, які будуть реалізовувати вирішення глобальних проблем на власних умовах.
Проте серед прибічників даної теорії існує розкол. Сама ідея про проголошення однієї країни гегемоном є не єдиним спільним моментом у різноманітних варіантах. Проте погляди стосовно того, хто саме має посісти це місце, кардинально відрізняються. Значна більшість вчених сучасності, які схиляються до такого варіанта інституційного оформлення глобалізації, відводять роль гегемона США як політичного та економічного лідеру сучасності. Вони відстоюють ідею обраності США, які на даний момент, на їх думку, є єдиним утворенням, що може претендувати на такі повноваження. Але в майбутньому серед ймовірних альтернатив вітчизняні і зарубіжні вчені називають Великобританію, Францію, Китай.
Слід, до речі, зазначити, що якої б лінії не дотримувались «гегемоністи», у кожній течії є присутніми консерватори, які вважають, що поза залежністю від того, як буде протікати процес реконфігурації функцій провідної держави, в майбутньому вони залишаться імовірніше механізмами реалізації політичних переваг провідних компаній і амбіцій найбільш впливових особистостей, ніж реальними інструментами забезпечення стабільного ліберального економічного і політичного порядку.
Концепція глобального і антитерористичного уряду передбачає піднесення інституту держави до статусу світового уряду, тобто збільшену модель національної держави, керівництво якої вирішує поточні внутрішньополітичні питання, однак уже не на національному, а на глобальному рівні.