67. Фактори економічного розвитку країн-лідерів світового господарства в глобальних умовах

Глобалізація - це спільна доля людства. Якщо деякі країни - світові лідери зроблять спробу силою взяти лише собі всі досягнення глобалізації і його позитиви, а негативні результати перекласти на плечі слабких країн, світова катастрофа стане неминучою, бо людство зіткнеться з незворотним процесом глобальної деградації. Великі «глобальні» країни, такі як США, Японія, Китай, Індія, Росія, Європейський Союз несуть особливу відповідальність за розробку нових і менш жорстких правил «глобальної гри». Вони повинні відмовитись від політики глобального тиску сильних країн на менш розвинені країни та країни перехідного періоду. Глобальний егоїзм країн-лідерів - одна з найбільших сучасних загроз людству. Він призводить до глобальної нерівності країн і людей світу через нерівність технологій та умов життя розвинутих країн та менш розвинутих країн. Глобальні країни-лідери сьогодні поставлені перед стратегічною альтернативою: або забезпечити поступовий, еволюційний, якісно новий розвиток всього глобалізованого світу, або зіткнутися з такими новими глобальними проблемами, з якими вони будуть самі неспроможні справитись, а світ і світовий ресурс для них уже буде втрачено назавжди.

68. Проблема формування глобального інформаційного суспільства

Про формування інформаційного суспільства світова наукова думка заявила більш ніж 20 років тому. Сьогодні ця проблема означає практичний пошук шляху та стратегії виведення національних економік різних країн у стабільне русло глобального розвитку, що дає можливість уникнути зростаючих локальних та регіональних кризових явищ, які породжує глобалізація економічних процесів. Знаковим етапом переходу до інформаційного суспільства можна вважати підписання на міжнародному рівні в 1999 р. Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства, а також проведення Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства (Женева, 2003; Туніс, 2005). Сьогодні нові технології розвиваються неймовірними темпами, і зупинити цей процес неможливо, бо двигуном такого розвитку стала вже не регіональна, а глобальна геоконкуренція з незліченною кількістю пропозицій. Крім того, широке застосування глобалізованих інновацій тягне за собою кардинальну зміну культурних традицій (наприклад, у бік американської масової культури), інше розуміння правових норм приватної власності (виникнення глобального рейдерства в умовах правової недосконалості національного законодавства, комерційні коливання цін на продукти, бензин, комунальні послуги в умовах адміністративного дерегулювання та ін.), а також трансформацію традиційних правових відносин (процес зневіри українських політиків у Конституції замість її вдосконалення, соціальні проблеми у Франції, неодностайне прийняття Конституції ЄС).

70. Стратегії та перспективи консолідації корпоративних структур.

З часом у будь-якій розвинутій правовій системі утворюється значна кількість (інколи десятки і сотні) нормативних актів, що мають один і той же предмет регулювання. Приписи таких актів часто повторюються, а інколи містять явні суперечності. У зв'язку з цим виникає потреба ліквідації множинності нормативних актів, їх укрупнення, створення своєрідних «блоків» законодавства. Один із шляхів подолання такої множинності — консолідація законодавства. Це така форма систематизації, у процесі якої десятки, а інколи і сотні нормативних актів з одного і того ж питання об'єднуються в один укрупнений акт. Такий акт затверджується правотворчим органом в якості нового, самостійного джерела права, а старі розрізнені акти визначаються такими, що втратили силу. Зрозуміло, що підлягають об'єднанню приписи однакової юридичної сили.

Консолідація — це своєрідний вид правотворчості, особливість якого полягає в тому, що новий, укладений акт не змінює змісту правового регулювання, не вносить зміни і новели в чинне законодавство.

В теоретичному аспекті корпорація розглядається як фірма, що являє собою складне економічне утворення, особливий інститут економічної системи, первинну одиницю бізнесу з ознаками юридичної, фінансової та організаційної самостійності.

Процеси трансформування підприємств розглядаються також з позицій інституціональної теорії фірми, де стрижневою є теорія трансакційних витрат, згідно з якою інституціональні утворення, альтернативні ринкам, виникають там, де з'являється можливість мінімізувати трансакційні витрати. Трансакційні витрати відіграють фундаментальну роль у формуванні інститутів, аналіз їх динаміки дає можливість розкрити ті підойми і механізми, що визначають створення інституціональних структур [6; 8].

Корпорації як головні інституції сучасної економічної системи виникають об'єктивно для подолання значних трансакційних витрат ринку [2]. Корпорації доводять свою більшу ефективність та дієвість порівняно з підприємствами одноосібного володіння: можливість акумулювати майже необмежені засоби для збільшення інвестицій і розвитку виробництва, відокремлення капіталу-власності від функцій управління, зменшення економічних ризиків корпоративні структури грають провідну роль в структурі лобістів, що «проштовхують» ті або інші економіко-політичні рішення, у тому числі і в області регіональної економічної інтеграції.

З іншою, дії корпорацій можуть викликати «реакцію» державних структур, що впливає на особливості формованою ними політики, навіть якщо бізнес-структури не переслідували такої мети. У обох випадках корпорації можуть як сприяти регіональній економічній інтеграції, так і протистояти їй. Відповідно, можна виділити чотирьох типів дії поведінки корпоративних структур на регіональну економічну інтеграцію. При цьому відзначимо, що описувані варіанти багато в чому є «ідеальними» форматами взаємодії: у реальності вони нерідко змішуються між собою або реалізуються одночасно різними корпоративними структурами відносно різних стратегій і форм інтеграції.