3.6 Основні сервіси Internet

Практично всі послуги мережі Internet побудовані на принципі “клієнт-сервер”.

Отже, кожен вид сервісу в Internet надається відповідними серверами, і може виконуватися за допомогою відповідних клієнтів. Тому для забезпечення будь-якого сервісу завжди необхідні дві програми. Одна, програма-сервер – займається одержанням, опрацюванням, збереженням і передачею інформації на запит інших комп’ютерів, інша, програма-клієнт – встановлюється на комп’ютері користувача для відправлення запитів на сервер, одержання і відображення інформації на комп’ютері користувача.

Різні сервіси мають різні прикладні протоколи. Щоб скористатися якоюсь із служб мережі Internet, необхідно встановити на комп’ютері клієнтську програму, здатну працювати за протоколом цієї служби. Деякі клієнтські програми входять до складу ОС Windows 98, NT, а також до складу програм-браузерів, наприклад, Microsoft Internet Explorer та Netscape Communicator.

Для того, щоб програма-клієнт знала, з якою програмою-сервером вона працює, використовують так звані порти. Порт в Internet – це число, яке зв’язує програми в мережі. При роботі в Internetі робоча станція відсилає на вузол мережі (сайт) номер порта, який вказує на те, яку програму-сервер слід запустити. Не переплутайте номер порта з портом комп’ютера, який є пристроєм вводу-виводу інформації. В більшості випадків номер порта задано в програмі-клієнті і користувачеві не обов’язково його знати.

Розглянемо основні сервіси, які забезпечує Internet.

Електронна пошта (E-mail). Вона є одним із перших і, мабуть, найпоширенішим сервісом Internet. Цей сервіс забезпечує обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Internet. Існує можливість відправлення як текстових, так і двійкових файлів. Електронна пошта є найдешевшим і доступним сервісом в Україні. Можна навести такі переваги електронної пошти в організації ділової діяльності:

• Реалізується дешеве і майже моментальне розсилання;

• Не витрачається час на візити до посадових осіб із дрібних питань;

• Не треба переписувати (передруковувати) копії для розсилання;

• Дуже просто використати цитати, відповідаючи на повідомлення;

• Архів листування зберігається в комп’ютері в зручному вигляді;

• Можна задавати списки-розсилки, псевдоніми, вести адресні записники;

• можна передавати двійкові файли (схеми, ілюстрації, програми, архіви, тощо).

Недоліки:

• негарантований час пересилання;

• можливість доступу трьох осіб під час пересилання;

• неінтерактивність (немає негайної реакції на отриману інформацію).

Поштова адреса в мережі Internet має таку структуру:

ім’я_користувача@ім’я_комп’ютера,

де ім’я комп’ютера може бути доменним.

Наприклад,

youname@ukrpack.net.

Для передачі повідомлень в основному використовують протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol), а для прийому – POP3 (Post Office Protocol).

Поштові сервери отримують повідомлення від клієнтів і пересилають їх по ланцюжку до поштових серверів адресатів, де ці повідомлення накопичуються. При встановленні сполучення між адресатом та його поштовим сервером, за командою відбувається передача повідомлень, що надійшли на комп’ютер адресата. Серед клієнтських поштових програм можна виділити The Bat, Microsoft Outlook, Eudora Pro, або влаштовані в Web-браузери.

Сервіс Mail List (списки розсилки). Його створено на підставі протоколу електронної пошти. Підписавшись (безкоштовно) на списки розсилки, можна регулярно одержувати електронною поштою повідомлення про певні теми (науково-технічні й економічні огляди, презентація нових програмних та апаратних засобів і т.д.).

Це єдиний сервіс, який немає власного протоколу, і програми-клієнта, працює через електронну пошту. Ідея полягає в тому, що Ви посилаєте свій лист на деяку загальну адресу (наприклад, u-llln@jet.msk.su – адреса списку розсилки, присвячена обговоренню проблем локалізації ОС класу UNIX) і Ваше повідомлення доступне для всіх людей, підписаних на цей список розсилки. Організації створюють списки розсилки для інформування своїх клієнтів, користувачів своїх продуктів або зацікавлених осіб про випуск нових продуктів, комерційні пропозиції, різні новини компанії і т.д.

Сервіс Usenet (групи новин або телеконференції). Usenet – це всесвітній дискусійний клуб, складається з набору конференцій (“newsgroups”), імена яких організовані ієрархічно в відповідності з темами, які обговорюють. Передача повідомлень йде за принципом “від одного – багатьом”. Він забезпечує обмін інформацією (повідомлення, статті) між усіма, хто користується ним. Це щось на зразок електронної дошки оголошень, на яку будь-який бажаючий може помістити своє повідомлення, і воно стає доступним для всіх інших. Цей сервіс дає змогу поширювати й одержувати комерційну інформацію, дізнаватися про новини ділового світу. Новини поділяються за темами на групи, що якоюсь мірою їх упорядковує. На певні групи можна оформити підписку і періодично, як і електронною поштою, одержувати всі повідомлення, що проходять за темою групи. Повідомлення посилаються в ці конференції користувачами за допомогою спеціального програмного забезпечення. Після посилання повідомлення розсилаються на сервери новин і стають доступними для інших користувачів. На повідомлення можуть надходити відгуки. Тематика повідомлень перевіряється модераторами, що нагадує цензуру.

Сервери телеконференцій використовують спеціальний протокол NNTP (Network News Transport Protocol) – мережевий протокол передавання новин.

Для реалізації цього сервісу існують клієнтські програми (програми читання новин), наприклад, Microsoft Internet News, яка постачається разом з Internet Explorer; Netscape News, влаштована в браузер Netscape Navigator.

Сервіс FTP (File Transfer Protocol). Українського перекладу цього слова, взагалі кажучи, немає, і його так і називають у розмові – "ефтіпі". Розшифровується ця абревіатура як протокол передачі файлів, але при розгляді FTP як сервісу Інтернет мається на увазі не просто протокол, але саме сервіс – доступ до файлів у файлових архівах. Взагалі кажучи, FTP – стандартна програма, що працює за протоколом TCP, що завжди постачається з операційною системою. Її першочергове призначення – передача файлів між різними комп’ютерами, працюючими в мережах TCP/IP: на одному з комп’ютерів працює програма-сервер, на другому користувач запускає програму-клієнта, яка сполучається з сервером і передає або отримує по протоколу FTP файли. Отут передбачається, що користувач зареєстрований на обох комп’ютерах і з’єднується з сервером під своїм ім’ям і зі своїм паролем на цьому комп’ютері. Протокол FTP, зрозуміло, оптимізований для передачі файлів. Дана межа і слугувала причиною того, що програми FTP стали частиною сервісу Інтернет. Справа в тому, що сервер FTP може налаштовуватися таким чином, що з’єднуватися з ним можна не тільки під своїм ім’ям, але і під умовним ім’ям anonymous – анонім. Тоді Вам стає доступна не вся файлова система комп’ютера, але деякий набір файлів на сервері, які складають вміст серверу anonymous FTP – публічного файлового архіву. Отже, якщо хтось хоче надати в публічне користування файли з інформацією, програмами й іншим, то йому досить організувати на своєму комп’ютері, підключеному до Інтернет, сервер anonymous FTP. Зробити це досить просто, програми-клієнти FTP є практично на будь-якому комп’ютері – тому сьогодні публічні файлові архіви організовані в основному як сервери anonymous FTP. На таких серверах сьогодні є загальнодоступною безліч інформації і програмного забезпечення. Практично все, що може бути надано публіці у вигляді файлів, доступно з серверів anonymous FTP. Це і програми – вільно поширювані і демонстраційні версії, це і мультимедіа, це, нарешті просто тексти – закони, книги, статті, звіти. Таким чином, якщо Ви, наприклад, хочете представити світу демо-версію Вашого програмного продукту – anonymous FTP є вдалим рішенням такої задачі. Якщо, з іншого боку, Ви хочете знайти, скажемо, останню версію Вашої улюбленої програми, що вільно розповсюджується, то шукати її треба саме на серверах FTP. Незважаючи на поширеність, у FTP є і безліч недоліків. Програми-клієнти FTP можуть бути не завжди зручні і прості у використанні. Не завжди можна зрозуміти, що це за файл перед Вами – чи це той файл, що Ви шукаєте, чи ні. Немає простого й універсального засобу пошуку на серверах anonymous FTP – хоч для цього й існує спеціальний сервіс Archie, але це незалежна програма, неуніверсальна і не завжди застосовується. Програми FTP досить старі і деякі їх особливості, що були корисними при народженні, не дуже зрозумілі і потрібні сьогодні – так, наприклад, для передачі файлів є два режими – бінарний і текстовий, і якщо Ви раптом неправильно вибрали режим, то файл, що передається може бути пошкоджений. Опис файлів на сервері видаються у форматі операційної системи серверу, а список файлів операційної системи UNIX може здивувати користувача DOS. Проблема тут у тому, що зі списком файлів видається зайва інформація, а дуже багато знати завжди шкідливо. Сервери FTP нецентралізовані, і це породжує свої проблеми. Незважаючи на все це, сервери anonymous FTP сьогодні – стандартний шлях організації публічних файлових архівів в Інтернет. Ви можете також організовувати доступ до файлів за паролем – наприклад, своїм клієнтам. FTP – сервіс прямого доступу, що вимагає повноцінного підключення до Інтернет, але можливий і доступ через електронну пошту – існують сервери, які можуть прислати Вам по електронній пошті файли з будь-яких серверів anonymous FTP. Однак, це може бути вельми незручно, бо такі сервери сильно завантажені, і Ваш запит може довго чекати своєї черги. Крім того, великі файли при відсиланні діляться сервером на частини обмеженого розміру, які посилаються окремими листами – і якщо одна частина з сотні загубиться або пошкодиться при передачі, то інші 99 також виявляться непотрібними.

Сервіс Telnet (віддалений доступ). Це програма (протокол) дає можливість абоненту, працювати на будь-якому комп’ютері мережі Internet, як на своєму власному, коли Ваш комп’ютер емулює термінал віддаленого комп’ютера. Telnet має набір команд, які керують сеансом зв’язку і його параметрами. Сеанс забезпечується сумісною роботою програмного забезпечення віддаленого комп’ютера і Вашого. Вони встановлюють TCP-зв’язок і спілкуються через ТСР і UDP пакети.

Часто використовується режим роботи – доступ до віддаленого сервера бази даних. У минулому цей сервіс також широко використовувався для проведення складних математичних розрахунків на віддалених суперкомп’ютерах. У наші дні у зв’язку з швидким збільшенням обчислювальної потужності ПК необхідність у подібній послузі скоротилася, але служби Telnet у мережі Internet продовжують існувати. Часто протоколи Telnet застосовують для дистанційного керування технічними об’єктами, наприклад, телескопами, відеокамерами, промисловими роботами. Прикладом програми, що реалізує доступ до Telnet-сервісу, може бути програма Net Term; програма Telnet входить в поставку Windows і встановлюється з підтримкою TCP/IP.

Сервіс WWW (World Wide Web – всесвітня павутина) — найпопулярніший і цікавий сервіс Інтернет сьогодні, самий зручний засіб роботи з інформацією. Саме поширене ім’я для комп’ютера в Інтернет сьогодні – www, більше половини потоків даних Інтернет доводитися на домен WWW. Кількість серверів WWW сьогодні не можна оцінити досить точно, але принаймні їх більше за 30 тисяч. Швидкість зростання WWW навіть вища, ніж самої мережі Інтернет. Сьогодні WWW – найбільш передова технологія Інтернет, і вона вже стає масовою технологією – можливо, недалекий той день, коли кожна людина, знаюча, що таке телефон, буде знати, що таке WWW. Докладний опис WWW – тема окремої роботи, тому тут будуть приведені самі загальні поняття й уявлення, які треба мати про WWW, як про один з сервісів Інтернет. WWW – інформаційна система, дати коректне визначення якій вельми непросто. Ось деякі з епітетів, якими вона може бути позначена: гіпертекстова, гіпермедійна, розподілена, інтегруюча, глобальна. Нижче буде показано, що розуміється під кожним з цих властивостей у контексті WWW. WWW працює за принципом клієнт-сервер, точніше, клієнт-сервери: існує безліч серверів, які за запитом клієнта повертають йому гіпермедійний документ – документ, що складається з частин з різноманітним представленням інформації (текст, звук, графіка, трьохвимірні об’єкти тощо), у якому кожний елемент може бути посиланням на інший документ або його частину. Гіпертекст – гнучка система посилань, яка розміщена в тексті. Посилання ці в документах WWW організовані таким чином, що кожний інформаційний ресурс у глобальній мережі Інтернет однозначно адресується, і документ, який Ви читаєте в даний момент, здатний посилатися як на інші документи на цьому ж сервері, так і на документи (і взагалі на ресурси Інтернет) на інших комп’ютерах Інтернет. Причому користувач не помічає цього, і працює з усім інформаційним простором Інтернет як з єдиним цілим. Посилання WWW вказують не тільки на документи, специфічні для самої WWW, але і на інші сервіси й інформаційні ресурси Інтернет. Більш того, більшість програм-клієнтів WWW (browsers, навігатори) не просто розуміють такі посилання, але і є програмами-клієнтами відповідних сервісів: FTP, Gopher, мережевих новин Usenet, електронної пошти тощо. Таким чином, програмні засоби WWW є універсальними для різних сервісів Інтернет, а сама інформаційна система WWW відіграє інтегруючу роль. Ось деякі терміни, що використовуються у WWW – кінцевий користувач може їх і не знати, але рано чи пізно вони Вам зустрінуться і вони не повинні викликати у Вас здивування. Перший термін – html (hypertext markup language, мова розмітки гіпертексту). Це формат гіпермедійних документів, що використовуються в WWW для надання інформації. Формат цей не описує те, як документ повинен виглядати, а описує його структуру і зв’язки. Зовнішній вигляд документа на екрані користувача визначається навігатором – якщо Ви працюєте з різними терміналами, то в кожному випадку документ буде виглядати по-своєму, але структура його залишиться незмінною, оскільки вона задана форматом html. Імена файлів у форматі html звичайно закінчуються на html (або мають розширення htm у випадку, якщо сервер працює під MS-DOS або Windows). Інший термін – URL (uniform resource locator, універсальний покажчик на ресурс). Так називаються ті самі посилання на інформаційні ресурси Інтернет. Форми наведені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 – Форми URL для деяких сервісів www

Сервіс	URL
www	http://internet_адреса/шлях_до_файлу html
ftp	file:// internet_адреса/шлях_до_файлу
telnet	telnet:// internet_адреса:порт
телеконференції	News://назва_конференції

Ще один термін – http (hypertext transfer protocol, протокол передачі гіпертексту). Це назва протоколу, за яким взаємодіють клієнт і сервер WWW. WWW – сервіс прямого доступу, що вимагає повноцінного підключення до Інтернет, і більш того, часто вимагає швидких ліній зв’язку, у випадку, якщо документи, які Ви читаєте, містять багато графіки або іншої нетекстової інформації, наприклад, звукової. Однак існує можливість отримувати інформацію, що міститься у WWW, за допомогою електронної пошти. Можливість така є, але відповідних служб мало, і результату від них теж мало – щоб успішно використати можливості WWW, потрібен прямий доступ до Інтернет, а при його відсутності втрачаються багато з його позитивних рис, що створили WWW сьогоднішню популярність. Крім того, деякі можливості, що є при звичайній роботі, просто недоступні через електронну пошту. Це, в основному, відноситься до елементів інтерактивності у WWW. Наприклад, у мові html підтримуються форми. Користувач вводить в них деяку інформацію, яка потім може передаватися на сервер. Таким чином заповнюються анкети, реєстраційні картки, проводяться соціологічні опитування. Наприклад, через сервер CNN можна було передати своє відношення до справ Симпсона, а в електронному журналі SunWorld OnLine можна виразити своє задоволення статтями: чи дуже стисло, чи досить широко тощо. Практично будь-яка інформація, яка надається в публічний доступ, відображається з використанням WWW. Якщо якась інформація не може бути вміщена у WWW, то це зумовлено деякими обмеженнями і недоліками WWW. На закінчення – проста порада: якщо Ви ще не працюєте з WWW, то почніть. У переважній більшості випадків це краще рішення Ваших задач при роботі з глобальними інформаційними мережами.

Сервіс IRC (Internet Relay Chat (балачка)). Він забезпечує проведення телеконференцій у режимі реального часу. Переваги: можна анонімно поговорити на цікаву тему або швидко одержати консультацію. На відміну від системи телеконференцій, в якій спілкування між учасниками обговорення теми відкрито для всього світу, в системі IRC беруть участь, як правило, лише кілька чоловік. Іноді службу IRC називають чат-конференціями, або просто чатом. Існує кілька популярних клієнтських програм для роботи з серверами і мережами, що підтримують сервіс IRC, наприклад, програми mirC і Mirc32 для Windows. Ці, а також подібні до них програми застосовуються для ділового й особистого спілкування персоналу фірм у реальному часі, для ділового й особистого спілкування персоналу у реальному часі, для проведення групових консультацій і нарад.

До решти сервісів Internet відносимо:

Сервіс Archie дозволяє знайти файл в Internet за його іменем. Останнім часом цей сервіс став менш популярним, бо з’явилися аналогічні системи в WWW і пошук файлів став простішим.

Пошукові сервери. Для полегшення пошуку даних в Internet створюються спеціальні пошукові сервери, які збирають і зберігають характеристики документів у своїх базах даних. При звертанні до пошукового сервера на його ім’я у вікні відкривається сторінка, що містить каталоги з різних тем (наука, спорт, погода, новини і т.д.), та елементи для здійснення контекстного пошуку. Найпопулярніші пошукові сервери:

www.altavista.digital.com

www.uahoo.gu.net

www.aport.ru

www.list.ru

www.rambler.ru

www.yahoo.com

www.gg.ru

www.el.visti.net

Серед регіональних пошукових серверів можна виділити www.meta.kharкiv.net, www.internetri.net, www.google.com.ua.