Маршрутизовані з’єднання.

Ще один спосіб надання комп'ютерам локальної мережі доступу в глобальну мережу — маршрутизовані з'єднання. На відміну від з'єднань NAT і проксі, у яких індивідуальні комп’ютери потребують комп’ютер-посередник, маршрутизовані з’єднання дозволяють кожному комп'ютеру підключатися до Internet безпосередньо.

Для конфігурації маршрутизованих з’єднань потрібно добре знати принципи адресації TCP/IP. Необхідно купити і конфігурувати маршрутизатор. Крім того, кожний комп'ютер локальної мережі, що з’єднується із зовнішньою мережею, повинен мати дійсну публічну IP-адресу.

Навіщо потрібні маршрутизовані з'єднання.

Великою перевагою NAT і проксі є можливість підключення невеликої локальної мережі до публічної глобальної мережі з використанням тільки одної дійсної IP-адреси. Однак у багатьох випадках це не краще рішення.

Використання трансляції адрес приводить до того, що протоколи, які не зберігають адресну інформацію в IP-заголовках, в системах NAT не працюють. Іноді цю проблему можна обійти, додавши редактор NAT, що модифікує пакети IP. Однак у багатьох випадках (наприклад, коли пакети аутентифікуються і шифруються за допомогою системи IP Security) трансляція адрес неможлива.

Конфігурування маршрутизованого з'єднання.

Для маршрутизованого з'єднання потрібний або окремий маршрутизатор, або програмне забезпечення передачі даних по IP-адресах (в цьому випадку комп’ютер працює як маршрутизатор).

У комп'ютерах, що використовують для комунікації протоколи TCP/IP, потрібно сконфігурувати наступні параметри:

• IP-адресу комп'ютера в мережі, до якої він підключається;

• маску підмережі, що визначає яка частина IP-адреси ідентифікує комп’ютер, а яка — мережу.

У комп'ютерах, що беруть участь у маршрутизованій мережі, повинен бути конфігурований також шлюз за замовчуванням. Іншими словами, повинна бути встановлена адреса маршрутизатора з двома мережевими з’єднаннями: одне з локальною мережею, а друге з зовнішньою.

Слід зазначити, що якщо замість Ір-адреси використовуються імена хостів (наприклад www.tacteam.net), то потрібно ввести адресу сервера DNS.

Для установки маршрутизованного з'єднання з Internet у протоколі ТСР/ІР маршрутизатора конфігуруються наступні параметри: IP-адреса, маска підмережі і адреса сервера DNS, надана провайдером. Крім того, статичний маршрут по замовчуванню повинен бути сконфігурований на використання інтерфейсу Internet.

Точно так само в комп'ютері локальної мережі, що підключається до Internet, повинні бути правильно налаштовані IP-адреса, маска підмережі й адреса сервера DNS. Адреса шлюзу по замовчуванню повинна бути установлена як IP-адреса маршрутизатора, що служить інтерфейсом локальної мережі.

Контрольні питання

За допомогою цих питань Ви зможете перевірити степінь засвоєння матеріалу, викладеного в цій частині.

1. Які параметри повинні бути сконфігуровані для внутрішнього модему?

2. Що таке CSU/DSU або PAD?

3. Яка топологія глобальних мереж забезпечує найбільш легку розширюваність?

4. Які характеристики відрізняють Frame Relay від Х.25?

5. Для чого призначена високошвидкісна технологія АТМ?

6. Яка з технологій забезпечує передавання даних з швидкістю до 2,488 Гбіт/с?

7. Що таке NAT?

8. Який базовий компонент мережевого обладнання підключається до комп’ютера?

9. Якщо мережевий адаптер потрібно встановити в комп’ютері з мишкою PS/2, клавіатурою, принтером і двома контролерами ID. Всі ці пристрої використовують IRQ по замовчуванню. Звуковому адаптеру присвоєно IRQ 10. Який IRQ потрібно присвоїти мережевому адаптеру?

10. Який пристрій використовується для з’єднання двох сегментів мережевих кабелів і регенерації сигнала, що передається для усунення ефекту затухання?

11. Яке з приведених тверджень про волоконно-оптичний кабель справедливе:

• із всіх типів кабелів волоконно-оптичний найлегше встановити і працювати з ним?

• волоконно-оптичний кабель забезпечує більшу безпеку даних, ніж мідний?

• волоконно-оптичний кабель більш чутливий до затухання, ніж мідний?

• пропускна здатність волоконно-оптичного кабелю в одномодовому режимі вище, ніж в багатомодовому?